Немає мотивації, щоб іти добровільно до ЗСУ: зірка серіалу Мажор Влад Нікітюк про закон про мобілізацію
З 16 квітня на ICTV2 виходить восьмисерійний детектив “Рубан” де одну з головних ролей грає зірка українського кіно Влад Нікітюк. В ексклюзивному інтерв’ю актор розповів “Інформатору” про те, чим його персонаж схожий на Доктора Уотсона. А також пояснив, чому гроші потрібно витрачати не тільки на дрони, а й на українське кіно і чим йому не подобається новий закон про мобілізацію.
Влад Никитюк
– Влад якщо проводити паралелі між вашим героєм у новому серіалі “Рубан” Антоном Березою та іншими відомими кіно- або літературними детективами, то який з них ближче до вашого і чим саме?
– Скоріш за все це помічник Шерлока Хомса – Доктор Уотсон в напрямку, як Джуд Лоу у картині Гая Річі. Він теж активний та бойовий. Тільки не кульгавий. А окрім того, події нашого серіалу відбуваються під час повномасштабного вторгнення і це також накладає певний відбиток на мого персонажа.
– Можете сказати не як актор, а як глядач – навіщо зараз витрачати великі гроші на українське кіно, якщо є продукція Netflix, HBO та Apple TV?
– Я б не сказав, що витрачаються дуже великі гроші. В тому-то і проблема, що на наше кіно витрачаються не великі гроші. Від цього страждає якість нашого кіно. Знімати зараз українське кіно потрібно з декількох причин.
По-перше, це наша культура, це ідентичність. У будь-якому разі ми розповідаємо про нас і те як саме ми живемо під час повномасштабного вторгнення. Життя продовжує тривати і окрім війни у людей є ще й інші проблеми. Можливо, даємо глядачеві пораду, як би він зміг впоратися зі своїми проблемами.
По-друге, ще з радянських часів люди звикли до російського контенту, а особливо до російської мови. Наші люди дивляться цей контент, тому що він їм зрозумілий, бо багато хто виріс у російськомовному середовищі. Багато з них не любить дивитися закордонні серіали/кіно, бо елементарно не знають певної мови, а дивитись в дубляжі це втратити оригінальність картини і відволікатись на субтитри теж не всім довподоби, а з російськомовним контентом таких проблем немає і не треба напрягатися, тому якщо зараз не буде нашого контенту, який ми зможемо протиставити російському, то люди будуть дивитися російське і далі. А російське це суцільна пропаганда, котру вони закладають туди постійно. І як ми бачимо зараз, то найбільша зброя Росії, навіть не ракети чи танки, а саме їхня пропаганда. Бо коли вже багато років їм через телевізор вбивають, що у нас тут все погано, то люди в це вірять. Тому український контент зараз має боротися з російською пропагандою, особливо в культурному просторі.
– Як ви реагуєте на заяви відомих українців про те, що краще використати ці мільйони не на серіали, а на дрони?
– Я розумію людей, які так кажуть. Проте вони не зовсім в контексті звідки на це беруться гроші. Кажу зараз тільки стосовно цього проєкту. Партнери виділяють постійно кошти і не тільки на війну, але й на захист. Я зіштовхнувся з такою штукою, коли ми шукали гроші на пікап. Ми знайшли цікаву американську компанію де нам сказали: “На жаль ми не можемо виділяти вам гроші на пікап, тому що це вважається зброєю. Але ми можемо дати вам гроші на захист”.
Тому, якщо партнери нам виділяють гроші тільки на сферу культури то ці гроші ідуть тільки на сферу культури й ми не можемо їх розподілити на якісь інші речі. Вони нам їх або виділяють і ми їх використовуємо, знімаючи наш контент. Або ми їх не використовуємо і просто повертаємо назад, бо на щось інше вони піти не можуть.
Влад Никитюк та В’ячеслав Довженко у серіалі “Рубан” стануть українськими Уотсоном та Холмсом
– Після смерті троюрідного брата від бомбардування яких емоцій було більше – агресії чи розгубленості?
– Це було вже майже три роки тому. Коли це сталося я, звичайно, спочатку був розгублений. А потім цей стан перейшов у агресію та ненависть до росіян. Коли це стосується тебе конкретно, то відчуваєш на собі все у повному обсязі. Це змінило моє ставлення до росіян, і навіть тепер, після того, як пройшов тривалий час, їм все одно немає ніякого пробачення. І не тільки за смерть мого брата, але й за те, що вони зробили з нашою державою та людьми. Але як класно виходить. Вони підірвали нашу дамбу, а тепер їх десь там затоплює. Болота повертаються в своє середовище. Карма працює.
– Чи зможе ця ненависть до росіян у нас колись пройти, чи вона вже назавжди стане рисою українців?
– Скажу тільки за себе. Ця ненависть колись має піти і я хотів би, щоб вона пішла. Бо вона, в першу чергу, з’їдає мене, а не росіян. А на її місце я хотів би щоб прийшло адекватне розуміння того що за мною правда, а на них (росіян) не потрібно витрачати час.
– Верховна Рада прийняла новий закон про мобілізацію. У вас є страх отримати повістку?
– Ні, не має. Закон прийняли нещодавно, я його ще не читав. Але вже бачу в соцмережах обурення що до рівноправ’я між бідними і багатими. Немає мотивації, щоб іти добровільно, а є примус, що не клеїться з “вільною” державою. Військовий має отримувати найбільшу зарплату в країні. Має отримувати суттєві пільги. А також якісну реабілітацію після поранення. І що там з приводу демобілізації? Я так зрозумів, що нічого з цього там немає. Це засмучує. Але я також розумію, що є військові, які там вже дуже довго і їх треба міняти.
Я теж дивився Слово пацана
– Серед вашого оточення були такі, хто подивився російський серіал “Слово пацана” чи обговорювали потім його?
– Так такі є і я теж його дивився. Я знав цього режисера до повномасштабного вторгнення і він мені імпонував. Ми подивилися тільки першу серію, щоб зрозуміти, чи дійсно це щось шедевральне, або це чергова російська пропагандистська хєрня. Виявилося друге. В серіалі йдеться про радянський Союз, афганську війну, те які вони круті і як класно вони жили у СРСР. Всі ці пропагандистські наративи в цей серіал заклали, нічого нового.
– На початку вторгнення ви почали писати російським акторам з якими знімалися. Що саме ви писали, на що розраховували та хто з них вас вразив найбільше з позначкою мінус?
– Я почав писати всім російським акторам з котрими я працював і тим з ким не працював. Я заходив на їхню сторінку і під свіжим їхнім постом писав, що сьогодні Росія почала війну тому підіймайте розголос. Розраховував на їх підтримку та розголос. Але як показала практика – в Росії так не працює. Державі абсолютно наплювати на своїх людей і вони їх не чують.
Також я написав двом російським акторам з якими разом знімався та довіряв їм. Але обидва почали мені розказувати, що я нічого не розумію і все скоро закінчиться. Просто потрібно потерпіти два-три дні. Тоді я зрозумів, що я все-таки помилився. Вони всі кончені. Один з них це Антон Батарєв.
Влада довго вважали російським актором
– В інтернеті дуже часто можна зустріти інформацію, що вас до недавнього часу багато українців вважали російським актором. На собі ви якось це відчули?
– Так, до війни я відчував це на собі. Бувало таке, люди побачать мене на вулиці і просять зробити зі мною фото. А потім кажуть: “А ми думали, що ви російський актор”. Мені це завжди було смішно, а до 24 лютого, навіть, приємно. Це свідчило про якийсь рівень. Мені здавалося що це певною мірою комплімент, коли люди вважають, що я не звідси і це при, тому що я в Росії ніколи не був.
Колись у мене була ситуація – я прихожу на проби якогось фільму до російського режисера. І він мені каже, що у мене чути український акцент. Тоді мене це так зачепило – я ж маю бути професійним актором і повинен органічно розмовляти будь-якою мовою. А на той час україно-російський ринок був розвинутий і я рухався саме у цьому напрямку. Тому поставив собі завдання, що я маю це виправити. Багато часу віддав на вивчення російської мови.
Але у цьому випадку треба глибше копати. Якби в Україні на той момент було більш розвинуто кіносеріальне виробництво саме українського контенту, то нафіга б мені здалася ця Росія і їхня мова? Але в Україні цього не було. В той час для актора україно-російське виробництво було розвитком. Знов таки, більші гроші та перспективи. Був час я навіть думав про те, що можливо поїду до Росії і буду там продовжувати свою кар’єру. І ця ситуація знов повертає нас до того питання – чи потрібно зараз знімати український продукт? І я кажу: “Потрібно”. Бо треба розвивати своє, щоб не ми дивилися на захід або на схід. Нам потрібно знімати такі фільми/серіали, щоб весь захід або схід дивилися на нас.
– Яке у вас ставлення до колег, котрі під час війни виїхали за кордон і повертатися не збираються?
– Такі знайомі у мене є. Я не суддя їм це їх вибір, тільки час покаже хто вчинив правильно. Мені здається вони наврядчи вже сюди повернуться.
– Ви знімалися разом з Дмитром Ступкою, який також виїхав за кордон і не збирається повертатися. Як ви вважаєте, він вже має поставити хрест на своїй акторській кар’єрі в Україні чи ще має шанс повернутися і знов почати зніматися?
– Ми з ним не спілкуємося тому я не знаю, чим він зараз займається. Думаю, що він вже займається іншими справами і до акторства немає ніякого відношення.
24 квітня 2024 року, виходить довгоочікуваний проєкт актор брав участь – «Подвійні ставки»
Булгакова я б не віддавав росіянам, як і Гоголя
– У соцмережах вже тиждень гаряче обговорюють рішення демонтувати пам’ятник Михайла Булгакова. Як ви до цього ставитися?
– Я не знаю. Я читав твори Булгакова і деякі з них мені дійсно були до вподоби. Є поети та письменники родом з наших земель. Тому до таких людей мені здається треба ставитися прискіпливіше і розбирати їхню історію, а не робити так кардинально, як нам зараз хочеться. Наприклад, якщо у нас є пам’ятник Пушкіну, котрий вважається чисто російським поетом, то він нам тут нафіг не потрібен. А от Булгаков народився в Києві і прожив тут дуже довго. Я б його не віддавав росіянам, як і Гоголя. Тому пам’ятники таких людей як Булгаков я б залишав, з окремими табличками, де написано ким він був та що підтримував. Це все одно наша історія.
– Якби до війни вас запросили знятися у “Майстрі та Маргариті” то кого б ви хотіли зіграти та чому?
– Звісно, Воланда. Це філософський глибинний загадковий персонаж. Як актор я б залюбки його зіграв, бо там є що зіграти.
– В Україні ще донедавна можна було зустріти афіші антрепризних театрів, котрі грають стару російську класику. Як ви до цього ставитеся?
– На мою думку під час повномасштабного вторгнення все що стосується культури ворога потрібно просто зупинити. Причому, абсолютно все – музику, фільми, театральні вистави. Я розумію, що деяким людям важко, але потрібно перейти також на українську мову. Це допоможе відсторонитися від росіян і зрозуміти, хто ти і чим ти від них відрізняєшся. Зараз будь-яка російська класика, хоч вона і класика, показувати в якихось театрах, навіть якщо вони антрепризні, не можливо. Спочатку треба завершити цю війну, а потім дивитися, чи потрібно про це говорити.
– Є люди які вважають, що пройде якийсь тривалий час після чого російське мистецтво повернеться на українську сцену. Чи можливо це та щоб ви сказали цим людям якби опинилися разом з ним на ток-шоу?
– Сказав би, що на жаль так і буде. Але я сподіваюся на те, що коли воно повернеться, то це не буде уславлення російської культури. Це вже буде якесь інше бачення усього цього.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
