Декілька харківських вулиць, які отримали свої колишні назви

Завдяки закону про декомунізацію у нашому місті багатьом вулицям повернули їхні колишні, дореволюційні назви. MyKharkov.info пропонує до вашої уваги декілька вулиць які тепер називають своїми колишніми іменами.

Благовіщенська вулиця (Маркса)

Деякий час до початку революції, ця вулиця була відома як Староінститутська. Історія такої назви вулиці пов’язана із тим, що до середини XIX століття тут розташовувався інститут для виховання молодих шляхетних дівчат. Але коли цей інститут переїхав на вулицю Сумську, вулицю почали називати Староінститутською.

У XIX столітті Благовіщенська вулиця була оселеною переважно дворянами. У 1911 році тут був зведений цирк, який на той час вважався найбільшим у світі. Згодом цей цирк був перетворений у театр. У період радянського режиму на цій вулиці проходили партійні з’їзди та конференції.

Там, де тепер розташований театр музичної комедії, до революції існував невеликий ставок, де грали оркестри і розташовувалися атракціони. Це місце називалося садом “Тиволі”. Узимку 1882 року тут було відкрито першу ковзанку у Харкові. В епоху радянського союзу на цьому місці був побудований будинок культури під назвою ДК “Харчовик”. У 2014 році сквер перед цим будинком культури повернув свою колишню назву, але минулого величчя цього місця назвою не відновиш.

Вулиця Молочна (Кірова)

Вулиця, що з’єднує два проспекти, Московський та Гагаріна, насправді не має жодного відношення до молока. Ділянкою землі, на якій зараз розташувалася вулиця, у дореволюційні часи володіла сім’я на прізвище Молошні. Згодом прізвище трансформувалося на Молочні. Звідси й пішла назва.

Молочна знаходилася неподалік Троїцького ярмарку, тому забудовувалася заїжджими дворами. Наприкінці ХІХ століття тут виникають пивоварний, алебастровий, горілчаний заводи. А відкриття паровозобудівного заводу активізувало будівництво житлових будинків для робітників.

1934 року після вбивства першого секретаря Ленінградського обкому (посада сучасного губернатора області) Сергія Кірова, Молочну перейменували на його честь. Під час окупації Харкова німцями вулиця кілька років мала колишню назву. А після закінчення війни – знову стала Кірова. Назва «Молочна» до вулиці повернулася 2015 року.

Максимільянівська (Ольмінського) вулиця

Невелика вулиця в центрі міста отримала свою назву на ім’я власника садиби, яка розташовувалася на перехресті з Пушкінською.

Максиміліан Гельферіх був родом із німецького міста Рейтліген. Приїхав до Харкова майже жебраком, але зумів стати одним із найщасливіших купців свого часу. Цьогорічний завод «Серп і Молот» до революції носив ім’я «Гельферіх-Саде». Найдивовижнішою будівлею на цій вулиці є будівля під номером 11.

У народі він отримав назву пряничного. Будинок професора Сомова у середині 1990-х втратив свою башту на даху, але від цього не втратив своєї краси. За радянських часів вулиця мала ім’я голови Ради Народних Комісарів України Християна Раковського, а потім — революціонера Михайла Ольмінського. У будівлі номер 15 у столичний час розташовувалося польське посольство. Натомість вулицю облюбували партійні керівники країни. Тут мешкав ще один голова Раднаркому Влас Чубар, а також Костянтин Максимов, який очолював Вищу раду народного господарства.

Вулиця Куликівська (Мельникова)

З’явилася ця вулиця біля підніжжя Нагірного району наприкінці XVIII століття і кілька десятиліть називалася Слюсарною. Земля тут належала багатому полковнику Харківського полку Прокопію Куликовському, а також його синові Матвію. За однією з легенд, ріг достатку на харківському гербі перекочував саме з герба родини Куликовських. Їхня садиба розташовувалася на самому схилі гори, яка теж отримала назву Куликовської (зараз на цьому місці знаходиться третій пологовий будинок та кафедра акушерства Медуніверситету).

Вулиця забудована будинками кінця XIX-початку ХХ століть. Будинок із вежею за номером 6 архітектора Гінзбурга був збудований для двох підприємців, тож у будівлі два вестибюлі. Той же архітектор Гінзбург збудував ще одну цікаву будівлю на цій вулиці. «Товариство допомоги бідним євреям» розміщувалося за адресою: Куликівська, 12. Тут безкоштовно надавалася медична допомога найкращих лікарів Харкова. Крім того, у будівлі була дешева їдальня та єврейське училище.

До 2015 року вулиця мала назву на честь Ювеналія Мельникова, одного з перших харківських марксистів. До речі, він був слюсарем, тож хоч якась спадкоємність у тому як її перейменували за радянських часів, все ж була.