Як радикальні екстремісти освоюють Європу
Фото: REUTERS
У замаху на словацького прем’єр-міністра Роберта Фіцо виплив цікавий факт. Виявляється, що на життя лівого радикала і прихильника Росії Фіцо робив замах такий же радикал з проросійської організації. 71-річний Юрай Чинтула, який стріляв у прем’єр-міністра Словаччини, міг бути пов’язаний з радикальним проросійським воєнізованим гуртом Slovenskí Branci.
Наскільки нині сильні в Європі крайні радикали і до чого може призвести зростання популярності їхніх поглядів?
Радикали мають своє представництво на різних рівнях
Європейські радикали та ультра – праві/ліві – діляться на дві частини.
Перша – офіційні парламентські партії, які мають своїх представників як у національних урядах, так і в Європарламенті. Так, у Європарламенті є фракція “Ідентичність і демократія”, куди входить французький Національний фронт, “Альтернатива для Німеччини”, італійська “Ліга”, австрійська та нідерландська партії “Свобода” та низка інших.
А на виборах 2024 року вони можуть стати третьою за величиною фракцією у новому парламенті після Європейської народної партії та Прогресивного альянсу соціалістів і демократів. Експерти Європейського центру політики (ЄРС) прогнозують, що “націоналістичним, праворадикальним законодавцям” у новому Європарламенті дістанеться чверть місць.
Друга частина європейських радикалів – це непарламентські напівзаконні воєнізовані чи відверто екстремістські та вкрай радикальні організації.
Російські тренери-спецназівці для словацьких радикалів
Так, Чинтула, який вчинив замах на словенського прем’єра, за деякими даними, належав до організації Slovenskí Branci – незареєстрованого парамілітарного угрупування, яке діє у Словаччині з 2012 року. ЗМІ писали, що організація співпрацювала зі словацьким відділенням “Нічних вовків” (російський байкерський клуб, який фанатично підтримує політику Володимира Путіна), а її членів тренували колишні російські спецназівці.
Незважаючи на те, що угруповання офіційно виступало проти фашизму та нацизму, воно було пов’язане з неонацистською словацькою партією «Народна партія «Наша Словаччина». А цю партію за її симпатію до Гітлера в самій Словаччині часто називають фашистською, неонацистською та екстремістською.
25 травня 2017 року генеральна прокуратура Словаччини внесла до Верховного суду клопотання про розпуск партії у зв’язку з її екстремістськими політичними поглядами, фашистськими тенденціями, а також програмою та діяльністю партії, спрямованими на порушення Конституції Словацької Республіки. Тоді Верховний суд Словацької Республіки відхилив пропозицію генерального прокурора про розпуск партії у зв’язку з тим, що не вдалося довести порушення закону, яке було б підставою для її розпуску.
Юрай Чинтула (у центрі) серед членів проросійського військового угруповання “Словацькі солдати”. Фото: Slovenskí Branci/ Facebook
Мрія про повернення Австро-Угорщини
Представники угорської ультраправої партії “Йоббік” заявляють про підтримку нацистських ідей, використовуючи при цьому відверто антисемітську та шовіністичну риторику. Угорські націоналісти підтримали російський референдум у Криму і не приховують, що хотіли б провести подібне волевиявлення на всіх землях, що входили до складу Австро-Угорської імперії до підписання Тріанонського договору 1920 року, після якого вона розпалася. Натхненник цієї ідеї, політолог та прихильник «Йоббіка» Мартон Генгеші давно вимагає надати автономію для Закарпатської області України, де компактно проживають угорці, і виступив проти загальної мобілізації у цьому регіоні.
«Слід гарантувати повну автономію угорської та російської меншини», – каже Генгеші.
В Угорщині також діє неонацистська організація «Рух Національний фронт» (MNA), що ототожнює себе з угорськими фашистами 1930-х років. Служба інформації МВС Угорщини надала матеріали про зв’язок угорських нацистів із Головним управлінням розвідки Міноборони Росії. Угорські ЗМІ оприлюднили електронні листи, де лідери MNA обговорювали способи приховати фінансування з Москви. Самого ж лідера угорських нацистів – Дьоркьоша також вважають засновником проросійського сайту hidfo.ru – форуму для публікації дезінформації про “український конфлікт”.
Наречена – глава МЗС Австрії Карін Кнайсль танцює з Володимиром Путіним. Фото: із відкритих джерел
Нащадки «Німецького рейху»
У 2022 році в Німеччині було розкрито змову радикалів проти чинної влади. Було заарештовано 25 прихильників “рейхсбюргерів” – представників націоналістичного руху, учасники якого не визнають існування ФРН та вважають себе громадянами “Німецького рейху” у межах 1937 року. Серед затриманих – нащадок дворянського роду принц Генріх XIII та російська громадянка, яка допомагала встановлювати контакти змовників із представниками Російської Федерації. Серед головних обвинувачених також фігурують колишній депутат Бундестагу від ще однієї ультраправої партії “Альтернатива для Німеччини” (AfD) Біргіт Мальзак-Вінкеманн та колишній командувач одного з підрозділів Бундесверу.
Рух “рейхсбюргерів” виник у Німеччині ще у 1980-ті роки, але активізувалися вони у 2010-х. Його прихильників об’єднує неприйняття державних інститутів Німеччини: учасники руху вірять, що ФРН управляють члени так званої “глибинної держави” (deep state) – це теорія змови, згідно з якою у світі існують скоординована група або групи державних службовців, що не обираються, які впливають на державну політику без огляду на демократично обране керівництво багатьох країн.
Багато “рейхсбюргерів”, дотримуючись цієї конспірологічної теорії, розглядають Федеративну Республіку як “компанію”, контрольовану іноземними державами. “Рейхсбюргери” вважають німецьку правову систему нелегітимною. Наприклад, коли поліцейські приїхали з обшуком до будинку одного з членів «рейхсбюргерів», той почав стріляти у правоохоронців. У результаті всіх четверо співробітників поліції було поранено, один із них внаслідок поранення помер у лікарні.
Небезпека руху зросла ще й тому, що останніми роками стали приєднуватися до нього впливові люди німецького суспільства. Заарештована колишня депутатка ультраправої партії “Альтернатива для Німеччини” Біргіт Мальзак-Вінкеманн була суддею в Берліні. У Бундестазі Німеччини 19-го скликання вона обіймала посаду заступника голови підкомітету з питань Європейського Союзу. Її завданням, згідно з даними розслідування, мало стати залучення федеральної судової системи на бік змовників. За версією слідства, саме 58-річна Вінкеманн переконувала змовників розпочати спробу перевороту якнайшвидше. Крім того, вказує Der Spiegel, вона сама займалася спортивною стрільбою та володіє декількома видами вогнепальної зброї.
Німецька прокуратура повідомляла, що заарештовані учасники руху “рейхсбюргерів” планували сформувати перехідний уряд для “встановлення нового порядку в Німеччині з державами-переможницями у Другій світовій війні”.
Французькі ліві та праві радикали годуються з руки Кремля
“Національний фронт” у Франції також має довгу традицію протистояння із демократією. Але поки що це все відбувається в рамках дозволеного. А ось протестні та насильницькі акції у країні проводять не лише праві, а й ліві радикали, яких самі французи часто підтримують. Наприклад, до руху «жовтих жилетів» та штурмів Єлисейського палацу (спонтанний протестний рух у Франції без вираженого лідера, що з’явився наприкінці 2018 року, який вимагав виконання соціальних та економічних вимог) насамперед причетні французькі ліві, які відверто фінансуються Москвою (наприклад, партія “Нескорена Франція”).
Втім, і Марін ле Пен, лідер ультраправого Національного фронту, не гидує подачками Кремля. Ле Пен брала багатомільйонну позику в російському банку на виборчу кампанію до місцевих та парламентських виборів після того, як відвідала Москву і зустрілася з Путіним у 2016 році.
Ще один політик – Жан-Люк Меланшон, лідер вищезгаданої лівої партії “Нескорена Франція”. Його звинувачують у поширенні російської пропаганди у Франції та просуванні проросійських поглядів. Меланшон критично ставився до західних санкцій проти Росії та висловлював підтримку анексії Криму. Він також виступав із різкою критикою НАТО та Європейського Союзу і закликав до більш тісних зв’язків між Францією та Росією.
Європа радикалізується та націоналізується
В Австрії восени 2024 року відбудуться парламентські вибори. До політичного топ ешелону може повернутися крайня права та проросійська Партія свободи (АПС). Вона заснована у 1956 році, перший лідер – колишній нацистський офіцер Антон Рейнталлер. Представники АПС їздили до Криму після окупації. Підписували у 2016 році угоду про співпрацю з “Єдиною Росією”. Кандидатурою партії на посаді глави МЗС у 2017-19 роках була Карін Кнайсль, яка на своєму весіллі танцювала з Путіним. А після каденції обіймала посаду в “Роснафті” та оселилася в селі під Рязанню.
Контакти між «Австрійською партією свободи» та Кремлем помітно активізувалися. Яскравий приклад – провідний фахівець із Росії в АПС Йохан Гуденус, віцебургомістр Відня. Він добре розмовляє російською, жив рік у Росії і навчався у Московській дипломатичній академії. У березні 2014 року разом із однопартійцем Йоханнесом Хюбнером був неофіційним спостерігачем на так званому «референдумі» у Криму.
Найвідоміша крайня права партія Бельгії – не зовсім бельгійська. Вона називається “Фламандський інтерес” (Vlaams Belang, VB) та відстоює ідею незалежності Фландрії від Валлонії. Бельгія – федеративна держава. Складається із трьох великих регіонів: нідерландомовна Фландрія на півночі, франкомовна Валлонія на півдні та Брюссельський столичний регіон у центрі.
У Данії є “Датська народна партія”, яка пропагує націоналістичні гасла. Свого часу “Данська народна партія” хотіла ініціювати референдум, який завадив би намірам уряду заборонити спалювання Корану перед посольствами.
У Греції набирають популярності ліві радикали та євроскептики з партії “Сіріза” та праворадикали неофашистського штибу з руху “Золота зоря”, які вперше взяли участь у виборчому процесі.
Цього року низка виборів чекає на Румунію – парламентські, президентські, місцеві та до Європарламенту. Найпотужніша крайня права партія Румунії – “Альянс за об’єднання румунів” – AUR. AUR є антиукраїнською партією та називає війну “не своєю”. Виступає проти постачання Україні зброї, проти транзиту української сільськогосподарської продукції та навіть проти навчання українських пілотів у Румунії на F-16.
Також AUR «хворіє» на мрії про Велику Румунію – колишні землі, що входили до складу держави, у тому числі й українські території. Її представники висловлюють претензії на Буковину та прилеглі території. Навіть емблема партії містить натяки на колишні кордони Румунії.
За оцінками Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), після червневих виборів до Європарламенту відбудеться “суттєве зміщення вправо в багатьох країнах, правопопулістські та праворадикальні партії отримають голоси по всьому ЄС, а лівоцентристські та “зелені” партії їх втратять”.
Ультраправа “Ідентичність і демократія” може стати третьою за величиною фракцією у новому парламенті після ЄНП та Прогресивного альянсу соціалістів та демократів. Експерти Європейського центру політики (ЄРС) прогнозують, що “націоналістичним, праворадикальним законодавцям” у новому Європарламенті дістанеться чверть місць. А це, своєю чергою, матиме вплив і на зовнішню політику Євросоюзу. Прихильників Росії побільшає…
Кандидати до Європарламенту від крайньої правої партії Румунії AUR – символічно, що на тлі графа Дракули. Фото: REUTERS
Источник: kp.ua
