Тренер шоу Голос країни зв’язався з наркоторговцями: усе пішло не за планом
Музичний продюсер Іван Клименко, який працює, зокрема, з переможцями “Євробачення-2022” гурту Kalush Orchestra, став гостем нового випуску проєкту “Пісня мого життя”. За правилами проєкту, він загадав пісню, яка асоціюється в нього з певним важливим періодом життя. Так тренер останнього, тринадцятого сезону шоу “Голос країни” обрав легендарну пісню No Woman No Cry Боба Марлі, яку на сцені виконав ALEKSEEV.
Ця композиція асоціюється в продюсера з періодом в житті, коли він виступав в групі “Сальто назад”. Коли вони не стали популярними на Батьківщині, то взяли дружин та полетіли десять років тому в Китай. Там з Іваном Клименком трапились чимало історій. І деякими з них він поділився на телепроєкті, ведучою якого є Катерина Осадча.
За словами Клименка, через брак грошей їм довелось почати співати на вулиці. І одного разу до них підійшов індус, який сказав – йому подобається, як виступають українці. Він запросив їх відіграти на корпоративі. Клименко та компанія зраділи – перший великий заробіток за кордоном. Але все виявилось не так, як гадалося.
“Єдине, що нас ніхто не попередив, що це буде корпоратив вночі просто неба в парку для всіх місцевих наркоторговців. Коли ми дограли свою програму, годину, вони сказали: “Ні, ви нікуди не підете, нам треба, щоб ви грали до шостої ранку”. Розраховуватися також ніхто не збирався. Їх було десь людей 50. Я звернувся до нашого менеджера, який домовився про цей чудо-концерт, він відволік їх і ми втекли. А йому довелось грати до ранку як діджею, бо вони його не відпускали”.
Івана Клименка добре знають в українському шоу-бізнесі
Клименко зазначив, що в китайців є звичка все копіювати. За його словами, українські танцюристи приїжджають в концертних костюмах до Піднебесної, а вже за два тижні інші місцеві балети працюють в таких же образах.
“Ми були кмітливішими, ніж більшість китайських музикантів – знайшли місце, де можна збирати багато грошей, біля бізнес-центру. Там ніколи ніхто не грав музику. За один вечір ми стільки грошей заробили, що нам вистачить навіть на декілька днів. І ми розслабилися, почали кожен день туди приходити грати. Нас було троє: один грав на драм-машині, це був я, один співав і один на гітарі. Ми повісили прапор Ефіопії. І ось в один день на це місце, де ніколи ніхто до нас не грав, там сидять три китайці: з прапором Ефіопії, один грає на гітарі, один на драм-машині, а третій співає пісні Боба Марлі. Сказати, що ми ледь не померли від сміху – це нічого не сказати”, – зізнався Клименко.
Тоді вони зрозуміли: не тільки їхнє місце зайняте, але й що до них прийшла слава. Згодом їх помітив один з місцевих промоутерів та запропонував тур Китаєм з гонораром в десятки тисяч доларів, що для Клименка та компанії на той момент були величезні гроші.
“Нас поселили в будинку з басейном, власною репетиційною базою. Ось така сліпа віра. Якщо щось не виходить, то треба пробувати. В решті решт встигли проїхати тур десь 30 містами Китаю”, – підсумував Іван.
