На війні найшвидше здуваються качкі і мамчині бандити: бійці ЗСУ подивилися фільм про Третю штурмову
В український прокат виходить документальний фільм “Ми були рекрутами” Любомира Левицького. Режисер називає це збігом, що його документалка про службу в Третій штурмовій бригаді виходить напередодні набуття чинності закону про мобілізацію. “Інформатор” одними з перших подивилися цей фільм. Чим намагаються заманити призовників до легендарної бригади і, взагалі, на фронт.
Фільм як суміш комп’ютерної гри та реаліті
Режисер обрав формат зрозумілий насамперед двадцятирічним, тобто суміш комп’ютерної гри та реаліті. Глядачеві презентується вісім різнопланових бійців серед яких одна жінка, які реально воюють у складі Третьої штурмової. Для цього Левицький справді створив стандартну рамку, схожу на більшість візитівок у шутерах, з яких можна дізнатися про параметри та здібності аватарів, а в даному випадку реальних героїв. А потім кожен із них розповідає свою фронтову історію.
Щоправда, як основа для якоїсь новели чи оповідання не всі вони захопливі та рівнозначні. Тому Любомир додав у картину документальні зйомки боїв, занять і трохи спецефектів. А також ввів головним персонажем актора, який по-справжньому пройшов курс молодого бійця в Третій штурмовій і в процесі виїзду на завдання інтерв’ює своїх побратимів. Однак необхідність цієї фішки, проходження бойової підготовки, зовсім ніяк не відіграно у фільмі. Таке враження, що актор два місяці потів даремно. Він і так міг просто постригтися наголо і з наївними очима ставити запитання. Режисер стверджує, що йому було важливо, щоб до нього ставилися як до свого, проте з усіх учасників цього фільму лише двоє могли з ним перетинатися в тренувальному таборі.
Однак загалом картинка вийшла якісною, можна навіть сказати, голлівудською. Без якихось відвертих запозичень режисер вибудував деякі кадри так, що в них віддалено впізнаються картинки з голлівудських військових екшенів. Для цього навіть вони здійснили яскравий проїзд Києвом на військових автомобілях і навіть ввели до складу групи собаку, який зовні нагадує Лютововка з “Гри престолів”. Хоча його присутність у цій картині ніяк не обіграна. Пес декілька разів для гарного малюнку пробіг і на цьому все. І своє завдання, тобто розслабити глядача, щоб він занурився в реальне військове пекло лише трішки і не злякався йти на фронт, вона виконала.
Для фільму було зайве проходити актору курс молодого бійця
Ми воюємо з другою армією світу і це визнають усі
Лише, щоб потенційні рекрути не сприйняли це взагалі легкою прогулянкою, бійці розповідають деякі деталі різних операцій, а в деяких випадках навіть показано моменти отримання поранень і прильотів снарядів в окопи. Усі вони майже в один голос говорять про те, що війна це бруд, кров, антисанітарія і повна відсутність романтики. Наприклад, розвідник із позивним “Док” уже після фільму втовкмачував журналістам, що ми воюємо не з лапотною армією недалеких бурятів, як нам намагаються вже третій рік війни втовкмачити деякі українські пропагандисти.
“Ми воюємо з другою армією світу і це визнають усі. Крім цього, вони дуже швидко вчаться. Тому не потрібно ставитися до них як до слабкого противника”, – сказав Док.
Особисто він втратив на цій війні свого друга на позивний Танчик, який своїм кулеметним вогнем прикрив відхід двох десятків людей, а потім у нього влучив ворожий снайпер і він помирав стікаючи кров’ю на очах у побратимів, які не змогли його витягнути з полю бою. А підійти до нього було неможливо, бо по них не припиняючи гатили з кулемета і різних іншої зброї.
Здивував своїм одкровенням боєць із позивним “Істок”. Він брав участь в обороні Києва та багатьох інших боях, а зараз є інструктором і готує молодих бійців. Його одкровення виявилося найнесподіванішим. Офіцер розповів, які люди найчастіше пасують на війні перед труднощами.
“Війна показує хто є хто. Головне тут не фізична підготовка, а сила духу. Найчастіше на моїй пам’яті пасували мамчині бандити та “качкі”. Вони здуваються швидше за всіх, але при цьому інших вважають лохами. Справжніми бійцями виявляються звичайні хлопці з села”, – каже Істок.
І як підтвердження його слів у фільмі показаний інший боєць Третьої штурмової з позивним “Хата”. Це величезний чолов’яга із сильно надмірною вагою. Можна бути впевненим, що він жодного разу не підтягнеться на турніку. Однак він дуже ефективний боєць. Хата офіцер і командир роти, що керує безпілотниками. Причому воює він ще з часів АТО.
І як зайве підтвердження того, що фізична форма на фронті важлива, але це не вирішальний момент з’ясував у своєму коментарі штурмовик з позивним “Схід”. У фільмі показаний боєць із позивним “Тоха”. Він володіє кількома єдиноборствами і брав участь у боях ММА. Однак за словами “Сходу” до рукопашної на фронті практично ніколи не доходить. Трапляється один раз на мільйон.
Отримав наказ здатися – відмовився це робити
Але не потрібно думати, що без підготовки не тільки фізичної, а й спеціальної на фронті можна легко вижити. Цей же “Схід” брав участь в обороні “Азовсталі”. Коли було отримано наказ здатися, він відмовився це робити.
“У мої плани це взагалі не входило. Я сім днів, ночами, пробирався окупованою територією. Допомогло те, що вони були розслаблені й почувалися як на своїй території. Запас провізії та води в мене був. Це допомогло протриматися сім днів. А ось бажання здійснити якусь диверсію в тилу ворога не було. Моє завдання було вийти з окупованої території і дійти до своїх”, – сказав Інформатору “Схід”.
Ось тільки іншими подробицями про це він ділитися не хоче. Каже, що зараз пише книгу про це. Щоправда невідомо, коли вона вийде. Але судячи навіть з крихт інформації, якою він ділиться, з цього може вийти непоганий фільм на кшталт “Того, хто вижив” з Ді Капріо в головній ролі. Тим паче, що воювати “Схід” почав, ще за часів АТО, коли йому було 21 і тепер професійних навичок у нього достатньо. Не випадково він працював на приватну британську компанію, яка охороняла судна від сомалійських піратів. Саме звідти він примчав, коли почув про великомасштабне вторгнення.
Звісно ж захотілося розпитати й інших бійців після фільму, якою вони бачать нашу перемогу. І ті, хто наважився відповісти на це запитання заявляють, що ця війна вже на виживання однієї з націй.
“Особисто для мене перемога це не тільки вихід на кордони 1991 року. Росія воює з нами не з 2014-го року, а вже кілька століть, гнобить нашу націю і знущається з неї. Тому перемога для мене, це безкомпромісне знищення російського імперіалізму як явища”, – сказав Інформатору розвідник “Док”.
Завдяки таким історіям низку героїв війни вже канонізували і вони зможуть стати зразком для наслідування. Але при цьому залишається одне “але”. Ця документалка виявилася трохи затягнутою. Від низки історій відверто можна просто відмовитися і додати динаміки. А ще краще зняти про цих людей художній фільм. Тільки не про всіх одразу, а про одного-двох із них. Після перегляду бійці й самі це визнали, але критикувати не стали. А досвід зйомок у цьому фільмі вважають корисним, але надалі зніматися в художній картині не стали б. А от місце консультанта саме те.
Подписывайтесь на наш Telegram-канал, чтобы не пропустить важные новости. Подписаться на канал в Viber можно здесь.
