Я не бажаю йому смерті: Роман Балаян про Микиту Міхалкова, українську мову та чому зірвався фільм із Вакарчуком
Уславлений режисер Роман Балаян останнім часом знімає мало. Каже, що зник кураж. Слабо віриться, що у режисера калібру Балаяна міг зникнути професійний інтерес до головної справи його життя. Швидше за все, він просто чекає нагоди, щоб зняти ще один шедевр. Ну а поки що Роман Балаян в інтерв’ю Світлані Леонтьєвій поділився всім тим, чим він живе в цей неспокійний час.
Я чула, як ви говорите українською, й у вас це гарно виходить. Чи не хочете сьогодні спробувати відповідати на питання українською?
«Ні, я почну шукати синоніми… Краще російською. Я спілкуюся російською мовою, але не люблю, коли зі мною переходять на російську. Я розумію українську, адже стільки років тут живу. Тому всіх прошу спілкуватися зі мною українською. Мені так краще, значить, мені довіряють».
Я розумію українську, адже стільки років тут живу
Як вважаєте, чи доживемо ми та побачимо розпад цієї імперії, цієї страшної машини зла?
«Так, але доведеться довго чекати. Я б не поспішав з прогнозами, як пропагандисти. На це надії мало. Треба, щоб Європа та Америка нам скоріше допомогли, щоб ми вийшли переможцями з цієї історії».
Як ви зустріли початок повномасштабного вторгнення?
«Подзвонив син, сказав: тато, мамо, збирайтеся, їдемо, я вас заберу. Ми поїхали до Франції до сина, прожили там п’ять місяців. Там до мене повернулися усі мої хвороби».
Ваші фільми «Бережи мене, мій талісмане», «Польоти уві сні та наяву» за радянських часів були хітами. Ви любили знімати у своїх фільмах Олега Янковського…
«Мені здавалося, що це людина та артист, через якого я можу себе повністю висловити. Лише Олег міг так висловити. Він мав обличчя, яке може безвідносно до змісту… Його було достатньо просто зняти крупним планом і все. Все сказано. Такі очі – поза драматургією того фільму, що знімається. Ромі Шнайдер, Олег Янковський – у них такі очі, у яких своя біографія, хоч би що вони грали».
Якби вам зараз довелося знімати кіно, кого б ви взяли до себе в фільм?
«Шість років тому я хотів взяти Святослава Вакарчука. Але він увесь час був зайнятий, в нього розписане майже усе життя. Чому Вакарчук? Єдине протестне обличчя, яке я бачу».
Вакарчук – єдине протестне обличчя, яке я бачу
А сучасні українські режисери?
«Це Наріман Алієв “Додому”, це, безумовно, Слабошпицький з “Плем’ям”. Це взагалі, можливо, кращий з кращих. Це Антоніо Лукіч. Дуже важливий другий фільм кожного з цих режисерів. Тобто, перші фільми вдалися, чекаємо на другі».
Я колись була вражена фільмами Міхалкова. А потім ще більше була вражена його виступами про бойових гусей. А ви були цим розчаровані?
«Дуже був цим розчарований і дуже шкодую, що ці люди раптом перетворилися у казна-що. Це мої друзі, особливо Микита. Я не бажаю йому смерті, у мене взагалі немає ненависті до людини. Я просто переживаю, що таке відбувається з моїми друзями. Ну як так можна? Ну що це таке? На що ви перетворилися?».
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
