Вазелін: що це за мазь і як її використовували в радянські часи
У радянські часи ця безбарвна мазь, яка не має запаху, була в кожному будинку. Препарат продавався в універсамах і аптеках, коштував дуже дешево і був потрібен практично всім. Але часом його застосовували неправильно і мазь, яка не має побічних дій, завдавала людям шкоди. Однак і сьогодні вазелін становить основу багатьох косметичних засобів і ним досі користуються в медичних цілях, інформує Ukr.Media.
Що таке вазелін
М'яку, тоді ще чорну, яка пахне нафтою мазь, в XIX столітті для всього світу відкрив англійський хімік-винахідник Роберт Чезбро. Він займався поставками палива для вуличних ліхтарів міст Великобританії і вивчаючи процес добування нафти в США, побачив, що для фільтрів насосів робітники використовують дивний вуглеводневий «віск». Протягом десяти років Чезбро досліджував властивості цієї субстанції, нарешті, за допомогою реактивів видалив з неї неприємний запах і зробив безбарвною. 4 травня 1878 року в США він запатентував свій новий продукт під назвою «вазелін».
Ця м'яка безформна маса складається з суміші мінеральної олії і твердих парафінів. Їх отримують під час переробки нафтових фракцій, використовуючи малу температуру кипіння. Речовина розчиняється в хлороформі і ефірі, може змішуватися з багатьма іншими оліями, але не розчиняється ні у воді, ні в спирті, тому погано змивається з шкіри. Всі ці властивості мазі незабаром дуже стали в нагоді людям в побуті.
Вазелін в радянській медицині
За часів СРСР з поставками в магазини товарів народного споживання були постійні перебої. Практично все, що виходило за рамки життєво необхідних ліків і речей, було дефіцитом. Але вазелін, завдяки своїм основним властивостям, спочатку вважався лікувально-профілактичною маззю і тому був доступний в аптеках по всьому Радянському Союзу. Лікарі рекомендували його в якості активного засобу для загоєння тріщин на п'ятах, дрібних порізів шкіри, лікуванні ципок на руках. Ним змащували попрілості і складки у немовлят, постійно використовували в гінекології, урології та колоноскопії для обробки інвентарю. Використовували цю мазь і у ветеринарії, зокрема при виконанні деяких зоотехнічних процедур. Довгий час вазелін в обов'язковому порядку знаходився в медичних сумках лікарів швидкої допомоги і в аптечках фельдшерів фельдшерсько-акушерських пунктів на селі.
Вазелінова косметика
Саме тому, що вазелін був доступний, а косметичні засоби для радянської жінки не були життєво важливими, ця мазь активно використовувалася для краси і захисту шкіри обличчя. Вазеліном мазали губи, тобто, він був найпоширенішою і доступною безбарвною помадою. Мазь надавала не лише блиск, але і захищала губи від обвітрювання. І навіть якщо у радянської жінки була насилу здобута червона або рожева помада вітчизняного виробництва, через низьку якість сировини вона не надавала блиск губам. І знову в хід йшов вазелін, яким злегка обмазували нафарбовані губи. Радянська туш для вій, через моментальне її пересихання, і вітчизняні сухі тіні, навіть відразу після нанесення обсипалися на шкіру обличчя. Щоб цього не відбувалося, вії і повіки заздалегідь змащували вазеліном тож нанесені косметичні засоби трималися на обличчі цілодобово і змити їх вдавалося з великими труднощами.
Всі радянські люди знали головну властивість вазеліну — він покривав шкіру немов невидимою плівкою. Тому красуні-жінки на його основі самі виготовляли для себе косметичні маски — змішували вазелін з соком алое для запобігання старіння або з соком лимона — для відбілювання пігментних плям, наприклад, веснянок. Завдяки стійкості мазі активні речовини не випаровувалися і всмоктувалися в шкіру, а сам вазелін не проникав через пори, тому ефект від процедур був досить задовільним.
Чоловіки, які працювали на вулиці в умовах низьких температур, змащували вазеліном свої обличчя, оберігаючи шкіру від обвітрювання і обмороження.
Шкода вазеліну
Однак повальне і постійне використання вазеліну мало і негативні наслідки. Причому його шкідливий вплив на людську шкіру виникав не через будь-які хімічні недоліки, а завдяки неправильному застосуванню. Чим більший шар вазеліну, тим товстішою утворюється захисна плівка, яка затримує в шкірі вологу і не дозволяє їй дихати. А якщо мазь не знімати протягом довгого часу, то це призводить до місцевих набряків, адже випаровування води з поверхні епідермісу порушується. Ця ж властивість мазі затримує в шкірі не лише воду, але і токсини, і утворюється сальний жир, підвищуючи забрудненість дерми, викликає посилене утворення прищів, вугрів і навіть фурункулів. Але це був той мінімум шкоди від вазеліну, на який радянські громадяни дивилися крізь пальці, адже користь від дешевої і доступної мазі була більш очевидною.
Джерело: ukr.media
