Нерідко помічаю, як ми зациклені на зовнішній привабливості. З плином часу стає зрозуміло, що основна перевага зрілості — це зовсім не бездоганно збережена лінія підборіддя, а звичайна можливість чітко мислити, зберігаючи контакт з дійсністю. Парадокс еволюції в тому, що ми стали людьми багато в чому завдяки здатності взяти в руку камінь, а зараз використовуємо наш найважливіший інструмент — великий палець — здебільшого для автоматичного гортання стрічки новин, повідомляє Ukr.Media.
Японський лікар-невролог Йосія Хасегава видав книгу з досить інтригуючою назвою «Як простим рухом пальців активізувати свій мозок». Вона привертає увагу саме тим, наскільки фізіологічно нескладно все організовано.
Кінчики наших пальців — це унікальне анатомічне явище. Там з’єднуються артерії та вени, формуючи складні переплетення — артеріовенозні анастомози. Звучить як термін з посібника для медичного інституту. Але анастомози відповідають за звичайну терморегуляцію. Секрет полягає в нейросудинному зв’язку.
Відповідно до карти кори головного мозку, проєкція кистей і особливо великого пальця займає там надмірно велику ділянку. Коли ми ворушимо пальцем, нервові закінчення посилають в кору велику кількість сигналів. Мозок починає активно функціонувати, потребує більше кисню в руховій і сенсорній корі, і тоді тіло розширює судини, направляючи туди кров.
Хасегава описує декілька рухів для підтримки нейропластичності, зосередженості уваги та дрібної моторики (особливо важливих для людей похилого віку).
Стандартна позиція: сісти рівно, руки опущені вздовж тіла, лікті притиснуті. Кисті стиснуті в кулаки, як у дитячій грі, але великі пальці виглядають назовні. На видиху їх необхідно максимально зігнути в першому суглобі, на вдиху — розігнути. Десять разів одночасно обома руками.
Або інша техніка. Долоні розгорнуті догори. На повільному видиху великий палець тягнеться до основи мізинця. Якщо в цей момент біля зап’ястя відчувається легкий натяг — все йде за планом. Потім можна перевернути долоні тильною стороною вгору і просто перебирати пальці: великий торкається вказівного, середнього, безіменного, мізинця, і в зворотному порядку. П’ять таких циклів.
Справжня ж загадка починається там, де виникає асиметрія. Це типова нейробіка: мозок відверто чинить опір, коли руки повинні робити різне. Знайоме всім «камінь-ножиці-папір», але соло: права рука показує папір, ліва — камінь. Потім навпаки. І так двадцять разів, зосереджуючись на цій розсинхронізації, спроби подолати яку добре тренують координацію.
Є ще один ритмічний прийом. На рахунок «раз» стискаємо кулаки, але на правій руці великий палець залишається ззовні, а на лівій — ховається всередину. На рахунок «два» долоні розкриваються. Здається, що це елементарно, поки не спробуєш зловити ритм.
Ми звикли шукати розв’язання в складних концепціях та інноваціях, забуваючи, що інколи спосіб для збереження власного розуму знаходиться буквально на відстані руки. А точніше, на її кінчику.
Поділитися
⚡ Пульс читачів
Чи вірите ви, що звичайна гімнастика для пальців може бути ефективнішою за складні тренінги?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
🧠 Це геніальна простота 🤨 Черговий маркетинговий міф 🤔 Вже треную пальці
📊 Карта думок
🧠 Це геніальна простота 0% 🤨 Черговий маркетинговий міф 0% 🤔 Вже треную пальці 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!