Які саме фізичні характеристики роблять чоловічий силует привабливим? У свіжому міжнародному дослідженні науковці спробували це з’ясувати, застосувавши знімки рентгенівської денситометрії та еволюційне моделювання. Отримані висновки поставили під питання усталений стереотип про перевагу струнких і мускулистих чоловіків.
Обсяг жиру в організмі — один з елементів, що формують вигляд людини та впливають на її привабливість. У багатьох культурах цей показник тісно переплетений з уявленнями про здоров’я та здатність до народження дітей. У чоловіків наявність помірної кількості жиру в поєднанні з розвиненою мускулатурою може бути ознакою сили, життєвої енергії, вміння забезпечити ресурси та захист.
Зовнішній вигляд фігури, який формується зокрема завдяки розподілу м’язів і запасів жиру, передає низку біологічних та соціальних сигналів потенційним партнерам, впливаючи на їхній вибір. З еволюційного погляду, дуже низькі та надмірні накопичення жиру сприймаються як менш бажані, оскільки можуть свідчити про зниження репродуктивної функції та погіршення самопочуття.
У ряді попередніх робіт науковці вивчали взаємозв’язок між індексом маси тіла (ІМТ) чоловіків та їхньою привабливістю як партнерів, але отримані дані були суперечливими. Міжнародна група науковців з Китаю, США та Великої Британії поставила перед собою завдання з’ясувати, як жирові відкладення у чоловіків впливають на їхню фізичну привабливість. Їхню наукову статтю надрукував журнал Personality and Individual Differences.
В рамках роботи фахівці спробували створити математичну модель, яка враховувала б вплив ІМТ на виживання та плідність і давала б змогу прогнозувати ІМТ, оптимальний з точки зору еволюційної адаптованості. Відповідно, і найбільш привабливий для потенційних партнерів.
Також дослідники провели експеримент за участю 238 чоловіків і жінок. Добровольців запросили з університетів трьох держав — Китаю, Литви та Великої Британії. Їм показували 15 чорно-білих зображень чоловічих тіл, зроблених методом двоетапної рентгенівської абсорбціометрії (DXA), який використовують для визначення щільності різних об’єктів. Наприклад, за його допомогою діагностують остеопороз та оцінюють склад тіла (пропорції жирової та м’язової тканини).
Чоловіки на знімках демонстрували різне співвідношення плечей до талії, показники ІМТ від 20,1 до 33,7 і відсоток жиру в організмі від 5,9% до 37,2%. Щоб мінімізувати вплив інших чинників, обличчя учасників зробили нечіткими, а за світлинами не можна було встановити повний зріст. Фотографії розмістили на картках, які учасники експерименту ранжували за рівнем привабливості.
Зрештою, найбільш привабливими визнали чоловічі тіла з ІМТ від 23 до 27 (про надмірну вагу говорить рівень від 25 до 30). Подібний діапазон, індекс маси тіла від 23,2 до 24,7 передбачала і еволюційна модель. Іншими словами, чоловіки з нормальною та злегка повною статурою сподобалися більше, ніж худорляві та м’язисті.
Цікаво, що найбільш важливим параметром привабливості чоловічого тіла виявився відсоток жирової тканини. Найбільш бажаним респонденти, незалежно від країни, визнали помірний рівень у 13-14%, а зображення з дуже малими та великими значеннями стабільно оцінювали гірше. Співвідношення плечей до талії також впливало на привабливість, але ефект був значно менш вираженим і постійним.
Отримані в дослідженні результати суперечать поширеній думці про те, що ключові складові привабливості чоловічої фігури — це мускулистість і V-подібний торс. Однак слід пам’ятати, що в експерименті оцінювали чорно-білі знімки рентгенівської денситометрії, в той час як у реальному житті про привабливість роблять висновок на основі цілого ряду різних факторів.
Поділитися