Схоже на те, що ми остаточно досягли моменту, коли в гонитві за вічною молодістю і стабільним рівнем цукру в крові людство почало приділяти увагу несподіваним речам, повідомляє Ukr.Media.
Балканські науковці, виходячи з нової публікації, пропонують нам випікати імбирні печива з будяків. Саме того великого, колючого реп’яха, який у дитинстві міцно прилипав до одягу під час прогулянок у лісі та вичісувався з собачої вовни тільки разом із самою вовною.
Якщо довіряти дослідникам із Сербії та Північної Македонії, ми всі ці роки не помічали кулінарний скарб.
Щоправда, в Азії корінь будяка вже давно сприймається як щось на зразок звичайної моркви, і європейські медичні порадники ставляться до нього з повагою.
Але вчені пішли далі й звернули увагу на зерно. Виявилося, що воно повністю наповнене харчовими волокнами, протеїном і якимись дивовижними поліфенолами. А ще там містяться арктиїн та арктигенін – сполуки, які, як запевняють знавці у білих халатах, добре стримують діабет і навіть дещо сповільнюють старіння. Принаймні, лабораторні гризуни, на яких це випробовували раніше, залишилися задоволені.
Тут ми переходимо до найцікавішого – до ідеї «функціональної їжі». Це такий сучасний вихід із ситуації між бажанням з’їсти щось смачненьке і побоюванням візиту до кардіолога. Ми ж зрілі особистості, ми хочемо споживати вино для серця і їсти солодке для ендорфінів. Тепер ось з’явилися пряники, які мають виправдовувати своє існування, приносячи користь.
Дослідники взяли насіння будяка, обробили його надкритичним вуглекислим газом, щоб прибрати жир (бо інакше ж не по-здоровому), поєднали зі звичайним борошном, замінили цукор на ксиліт і випекли імбирні печива.
Я переглядав звіт і очікував моменту, коли вони визнають, що на смак це нагадує стружку з присмаком ліків. Але ні.
Дегустатори оцінили цього ботанічного гібрида на «добре» – приблизно 19 балів із 20. Печиво вийшло м’яким, клітковини в ньому стало більше, а найголовніше – воно спокійно пролежало в шафі 60 днів і не втратило своїх властивостей. У той же час контрольна партія звичайних пряників на цукрі, яку поклали в тепло, очікувано зіпсувалася і втратила привабливий вигляд.
У мої сорок з хвостиком думка про те, що десерт може не тільки відкладатися на боках, але й ще якось там контролювати глікемічний індекс, звучить як цілком прийнятна домовленість із реальністю.
Звісно, я навряд чи завтра побіжу шукати борошно з реп’яхів, щоб замісити тісто – залишимо ці звершення тим, у кого є вільні півдня і кухонний комбайн. Але якщо через декілька років у кав’ярні за рогом мені запропонують до еспресо будякове печиво замість вівсяного, я не здивуюся. І навіть не буду глузувати.
Залишилося дочекатися, коли пекарні усвідомлять, що це можна вигідно монетизувати.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Чи наважилися б ви скуштувати «ботанічного гібрида» з будяка заради привабливого вигляду та здоров’я?
Вже проголосувала 1 людина. Приєднуйтесь до обговорення.
🌿 Вже шукаю насіння 🤢 Тільки не реп'яхи! 🧐 Маю власну думку
📊 Карта думок
🌿 Вже шукаю насіння 0% 🤢 Тільки не реп'яхи! 100% 🧐 Маю власну думку 0% 💡
Дискусія тільки починається. Станьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Залиште перший коментар!