Пам'яті актора, атлета, бійця Івана Кононенка (позивний «Конон») Момент тиші 25.01.2026 09:00 Укрінформ Помер у сутичках в Курській області, майже рік знаходився у статусі зниклого безвісти
Постійно йшов попереду. Завжди боронив близьких. Постійно заохочував – так говорять про Івана Кононенка ті, хто його знав особисто чи в соціальних мережах.
Іван з’явився на світ 26 липня 1983 року в Києві. Закінчив середню освіту в школі №179 з поглибленим вивченням фізичної культури, де на заняттях він не тільки виконував вправи, але й перевершував їх. У 2000 році вступив одразу у два університети, проте обрав факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України (колишній Національний аграрний університет- ред.). Під час навчання активно брав участь в наукових конференціях, завершив декілька наукових праць з ветеринарної хірургії.
Одночасно Іван закінчив військову кафедру і отримав звання молодшого лейтенанта запасу (зв’язок), досконало вивчив англійську мову. З 2004 року працював лікарем стаціонарного відділення у приватній ветеринарній лікарні «Еквус», де рятував життя найбільш незахищених – тварин.
У 2008 році Іван отримав ступінь магістра.
Однак водночас життя Івана було пов’язане з творчістю та спортом. Він був у складі команди відомого Василя Вірастюка (важка атлетика і стронгмен), займався моржуванням, був призером та переможцем десятків змагань: Ukraine Open 2006 Olimp Strongman (Київ, 2006), 2 місце «МоржФест» (2018), «Спорт для всіх» Голосіївського району (2019, 2020, 2021, 2022, неодноразові 2-і та 3-і місця та відзнаки). Головним успіхом як атлета стала перемога на Ukraine Open 2006 Olimp Strongman у Києві. Ця подія стала вирішальною, після неї Івана запрошували на професійні турніри по всій державі.
Також як фітнес-тренер чоловік проводив тренування в київських спортивних залах, де навчав початківців основним принципам. У соцмережах вів популярні сторінки, де ділився простими та дієвими вправами «з тим, що є в наявності» – гантелями з пляшок, перекладинами з гілок, саморобними штангами.
Крім цього, Іван закінчив курси акторської майстерності й багато років знімався в кіно, серіалах і рекламі (здебільшого ролі охоронців, інструкторів, силовиків). Одна з перших значних робіт – участь у серіалі «Київ вдень та вночі», де він зіграв персонажа, що втілює ритм міського життя. Далі була комедія «Скажене весілля», в якій зіграв товариша нареченого, чий гумор і сила знімають напругу, роль, яка відобразила його особистий характер.
У фільмі «Кріпосна» він з’явився як суворий поміщик. Стрічка «Перші ластівки» принесла роль ментора молоді, де Іван передавав досвід, немов у дійсності на тренуваннях. А в «Слузі народу» він грав охоронця та фітнес-тренера президента, і цей персонаж додав комічного забарвлення, підкреслюючи абсурдність бюрократії.
В історичній драмі «Пекельна Хоругва, або Козацьке Різдво» Іван грав козака, чия звитяга нагадувала про коріння нації. У детективі «Реальна містика» він розкрився як таємничий слідчий. «Дозор», «Жовта Зірка», «Вересень», «Слідчі», «Карась» – кожна стрічка розширювала спектр його обдарувань, від комедії до трилера.
Але найбільшою відрадою для Івана було проводити час із сім’єю, ростити двох синів.
…24 лютого 2022 року, дізнавшись про початок повномасштабного вторгнення, чоловік добровільно вступив до тероборони Голосіївського району Києва. Побратими згадують, що «Ваня був з нами з першого дня. Був абсолютно безстрашною людиною. З перших днів – Чернігівщина, потім Донбас: Бахмут».
У листопаді 2022 року «Конон» зазнав важкого поранення в бою і майже рік був на реабілітації. Лікарі говорили, що він не зможе повністю відновитися. Однак Іван створив власну програму реабілітації, записував відео, щоб його досвід могли використовувати інші.
Не дивлячись на те, що міг залишитися вдома через стан здоров’я, чоловік повернувся на службу. «Для мене війна ще не закінчилася», – говорив він. Після реабілітації Іван Кононенко деякий час працював у територіальному центрі комплектування, але як тільки стан здоров’я дозволив, відразу повернувся на передову, підписав контракт із ЗСУ, отримав звання старшого лейтенанта й очолив стрілецький взвод військової частини А1815. Офіцера відзначено нагородами за стійкість, рішучість та відповідальність командира.
У листопаді 2024 року Іван писав на своїй сторінці у соцмережах, що їде за кордон у відрядження і повідомляв, що тривалий час не буде на зв’язку. Його останній пост був обнадійливим, але сповненим переживання: «Все, поїхав знову за кордон (термінове відрядження), повернусь хз коли, буду без зв’язку». За відомостями сестри Івана, зв’язок із братом вона втратила 16 листопада 2024 року, а сповіщення про те, що він вважається безвісти зниклим отримала 25 листопада 2024 року. Як з’ясувалося, військовий загинув на території Курської області РФ – біля населеного пункту Нижній Клин. Чоловікові був 41 рік.
Родина не мала жодної інформації, окрім офіційного повідомлення, що він зник безвісти під час бойових дій на ворожій території. Пройшов понад рік, пошуки тривали, проте дива не сталося – Герой повернувся додому на щиті.
Прощання з Іваном Кононенком відбулося 9 грудня 2025 року в Михайлівському Золотоверхому соборі у Києві. Поховали захисника на Алеї Слави Лісового кладовища. У нього залишилися двоє синів, дружина, батьки та сестра.
Вічна пам’ять Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Іван Кононенко
За матеріалами Пам'ять, NV, Янголи спорту
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ разом з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання