“`html
Евакуація: найцінніший скарб у броньовику для алмазів Звіт 28.01.2026 13:57 Укрінформ У Запорізькій області жителів населених пунктів, до яких наближається лінія фронту, вивозять на спеціалізованому транспорті, наданому міжнародними благодійниками.
Росіяни поступово знищують чергове село на Запоріжжі. Щодня з «мапи» області зникають будинки, а часом – і цілі вулиці села Юрківка Таврійської громади.
Колись тут мешкало понад 1700 осіб, а зараз лишилися поодинокі мешканці. З початку поточного року ворожа армія атакує його дронами з оптоволокном та обстрілює керованими авіабомбами. Місцеві жителі, котрі до останнього сподівалися, що «ось-ось все владнається», покидають оселі і виїжджають…
Репортери Укрінформу разом із запорізькими правоохоронцями та головним капеланом по Запорізькій області вирушили в Юрківку, щоб евакуювати 11 людей похилого віку, серед яких двоє – з обмеженою рухливістю.
ПЕРЕЧЕКАТИ ОБСТРІЛ
Ми виїхали із Запоріжжя орієнтовно о 9 ранку. В дорозі отримали повідомлення про повітряну тривогу. Повітряні Сили сповіщали про загрозу авіаційного удару. Завдяки, можливо, Богові, або ж мобільним операторам, інтернет по дорозі «працював» доволі добре. Побачили, що літаки росіян зайняли пускові позиції, звідки запускають КАБи безпосередньо по Юрківці, Комишувасі та інших селах, через які ми мали проїжджати. Вирішили перечекати, зупинились на автошляху. Ми були не одні. Десятки автомобілів, що рухались у тому ж напрямку, теж очікували закінчення повітряної тривоги по обидва боки дороги. Вдалині виднівся темний дим, було чутно декілька вибухів – десь «приземлялися» КАБи.
Намагалися відстежувати інформацію моніторингових каналів, прислухались до звуків у небі, рахуючи характерні «гуп», але замість «відбій», там інформували: «Ще на пускових», «Вектор не змінився», «наближаються до Юрківки». Обстріл тривав півгодини. Коли ситуація з безпекою покращилась, ми продовжили рух. Зустрівшись із капеланом, поліцейським офіцером громади, евакуаційним загоном поліції, нарешті поїхали до Юрківки, де нас чекали шість сімей – 11 людей.
ВДВІЧІ ТІКАТИ ВІД ВІЙНИ
По дорозі бачимо згарища – результати «прильотів», на місці одного з влучань ще палало, вогонь «доїдав» руїни чийогось будинку.
Пошкоджені будівлі, розтрощені автомобілі на дорогах, обірвані лінії електропередач і… бригада енергетиків, яка, тільки-но закінчилася тривога, відновлювала електропостачання тим, хто ще лишається у прифронтових громадах.
Перша точка – майже крайня вулиця села. Вона є найбільш наближеною до лінії бойових дій. Від неї до фронту приблизно 12 км.
«Сюди все долітає. Дуже багато оптоволокна, ви ж бачили, як воно на сонці виблискує. Пересуватися селом потрібно швидко і кожний заїзд сюди – це ризик. Ось ми перший раз заїхали, а вдруге може вже не вийти, тому що нас можуть виявити ворожі розвідники і тоді будуть FPV-дрони по нас працювати. А нам треба буде повертатися до Юрківки, плануємо кілька поїздок, тому що родини чекають. Треба діяти дуже оперативно», – говорить капітан поліції, керівник сектору ювенальної превенції Запорізького районного управління поліції Євгеній Токарєв.
Євгеній Токарєв
Він пояснює, що разом із колегами вже декілька місяців попереджали людей, що обстановка погіршується і їм слід виїхати. Після того, як почастішали масовані «прильоти» по селу, люди самі звертаються і просять їм допомогти покинути домівки.
Першими евакуюємо літнє подружжя – Параску Олексіївну та її чоловіка Володимира. Обом більше 70 років. Це вже їх друга евакуація за час широкомасштабної війни.
Параска Олексіївна та її чоловік Володимир
«Ми проживали в Оріхові. У нас була квартира. В Юрківку їздили як на дачу, тут мої батьки жили і це колись їх будинок був. У 2023 році під час обстрілу нашу квартиру зруйнувало – завалило девʼятий поверх і нашу квартиру разом з ним. КАБ влучив, будинок загорівся. У нас у телефоні збереглися світлини того жахіття. Переїхали сюди. Садили город і з нього самі жили і дітям допомагали. У нас троє дітей, четверо онуків і два правнуки. На городі вирощували картоплю, помідори, огірки, малину, полуницю, кавун… поки здоров’я дозволяло. Тепер ми нічого не маємо. Вже три доби не спимо зовсім. Дуже страшно. Безперервне «геп, геп, геп», – розповідає жінка.
З пані Параскою ми не встигаємо завершити розмову, правоохоронці зазначають, що слід швидко їхати на іншу адресу. В повітрі небезпечно. Постійно щось прилітає.
ТРАНСПОРТ ДЛЯ ДІАМАНТІВ
На варті з антидроновою зброєю постійно перебуває поліцейський офіцер громади Дмитро Бєсєдін. Він і водій, і захищає групу від дронів.
«Прикриття дуже важливе. Ми неодноразово працювали по дронах під час евакуації. Це допомагає», – пояснює Дмитро.
Дмитро Бєсєдін
Він сам родом з тимчасово окупованого Мелітополя. Однак не встиг там попрацювати поліцейським офіцером громади, був змушений виїхати до Запоріжжя. Каже, що спочатку працював у Біленьківській громаді, а з 2024 року перевівся в Таврійську і працює тут до цього часу.
«До початку 2026 року було більш-менш спокійно. З нового року обстріл громади відбувається щодня. Обстрілюють саме житлові будинки. Це комбіновані удари. Немає такого, що тільки дрони чи КАБи. Загалом тут постійна загроза дронів з оптоволокном. Сьогодні нам пощастило, оскільки погані погодні умови. Ми завжди працюємо оперативно. Люди по селу не ходять. Магазини зачинені, найближча аптека – в Комишувасі», – розповідає поліцейський офіцер громади.
Він закликає мешканців евакуюватися, поки є така можливість, коли пропонують, щоб не було запізно.
«Зараз настав вирішальний момент і треба думати про життя, здоровʼя, а не матеріальні речі», – наголошує він.
Одну з останніх забирали з дому 71-річну Діну Василівну. Її син військовослужбовець, невістка доглядає свого батька у Харкові. У помешканні, де живе літня жінка, днями внаслідок ворожого удару повибивало вікна та двері. Пані Діна закрила їх як могла… старою ковдрою.
«Тут за два дні дахів у половини села немає. Люди тікають. Постійно дрони, «шахеди» літають. У підвал бігала. Хоча знаю, що трапляються випадки, коли люди ховаються у підвал і їх вбиває. У нас у селі мало загиблих, дякувати Богу», – каже жінка.
Вона наважилася виїхати, оскільки сусідка запросила. Поки що їде до Запоріжжя, винайматимуть квартиру, а далі – видно буде.
Поліцейські передали всіх евакуйованих капелану Ігорю Корнієнку, котрий відвозив їх до Запоріжжя на спеціальному захищеному автомобілі.
«Це броньований мікроавтобус, один з наявних у нас. Ми на ньому евакуюємо населення. Тут достатньо місць. Траплялося, що і 20, і 30 людей вивозили. Колись він перевозив діаманти десь в Італії, а сьогодні вивозить людей», – розповідає священник.
Він також підкреслює, що ситуація в громаді тяжка і евакуювати таку кількість людей із різних місць в один день надзвичайно непросто. Але, коли цивільні люди благають про допомогу, просять захистити, то вони мають бути поруч.
Фото Військові Запоріжжя Війна з Росією
“`