Роботизація війська: як трансформується нинішня війна на суходолі Репортаж 15.04.2026 08:00 Укрінформ Бійці 123 бригади Сил територіальної оборони пристосовують наземні роботизовані системи до реальних потреб передової
За останні роки бойові дії на землі істотно змінилися.
Вдосконалення розвідувальних і ударних БПЛА зумовило значне розширення зони ураження – прифронтової території, що інтенсивно обстрілюється. Це зробило неможливим таємне пересування військ та ускладнило їх забезпечення, але водночас дало стимул для розвитку наземних роботизованих систем (НРС). Вони виконують місії з вогневої підтримки, доставки на передову всього необхідного, евакуації травмованих та загиблих і тим самим зберігають людські життя.
НРС швидко розповсюджуються у Збройних Силах України. 1 січня 2026 року в лавах 123 бригади ТрО ЗСУ було створено перший батальйон безпілотних систем. Однак, як і будь-які сучасні технології, НРС вимагають адаптації до конкретних завдань. Тому особовий склад підрозділу проводить багато часу на полігоні, випробовуючи озброєння та вдосконалюючи навички.
На одній із таких тренувальних стрільб побувала журналістка Укрінформу.
50 ДІБ ДЛЯ ОСНОВНИХ НАВИЧОК
Щойно ми з колегами з відділу комунікацій бригади прибули на полігон, пролунав сигнал про ракетну небезпеку. Тому негайно спускаємося в укриття. Тут якраз тривають навчання з початкової загальновійськової підготовки (ПЗВП). Здалеку чуємо оплески та радісні вигуки – так одного з новобранців привітали з днем народження і навіть подарували торт.
З дозволу командира розмовляю з одним із військовослужбовців. Це 30-річний Леонід, позивного ще не має – приєднався до бригади лише три тижні тому, звернувшись до рекрутингового центру. У цивільному житті був водієм-далекобійником. Вдома на нього чекають дружина та п’ятирічний син.
«Я самостійно обрав собі військову спеціальність – буду водієм екіпажу у підрозділі безпілотних систем. Зараз проходимо ПЗВП. Нелегко, але мені подобається. Тут чітка дисципліна, інструктори хоч і суворі, але дуже толерантні. Якщо щось не зрозуміло – пояснять декілька разів. Дуже добре годують – м'ясо тричі на день, салати, соки, йогурти тощо», – ділиться
Леонід
До розмови приєдналася пресофіцерка відділу комунікацій 123 бригади ТрО Ірина Воронцова. Вона повідомила, що ПЗВП новоприбулих проводять професійні інструктори, які мають бойовий досвід, багато з них були поранені. Вони готують належну заміну. Базова підготовка триває 50 днів, новобранців ознайомлюють з різними напрямками роботи та спеціальностями, які є у бригаді: це і діловодство, і фінансова діяльність, і логістика, та багато іншого.
Слід розуміти, додає пресофіцерка, що за кожною бойовою одиницею стоїть сім, а то й більше служб, які мають одягнути, нагодувати, забезпечити зброєю, навчити військовослужбовця, щоб він був цілком готовий до виконання бойових завдань. Після отримання базових навичок, людина визначається, де вона зможе себе найкраще проявити, що їй найбільше до вподоби.
«Хочу також відзначити: той, хто потрапляє у військо, бо його десь на вулиці зустрів ТЦК та СП, має обмежений вибір. Як правило, він іде туди, де найбільша потреба у людях. Якщо ж ти вмотивований і сам прийшов до рекрутингового центру, то матимеш широкий вибір спеціальностей», – розповідає пані Ірина.
КРОК ДО ВІЙНИ МАЙБУТНЬОГО
Лунає сигнал відбою повітряної тривоги і ми вирушаємо на майданчик, де проводять пробні стрільби військовослужбовці батальйону безпілотних систем.
«У нашому підрозділі зібрано ядро з людей, які служать з 2022 року. Сьогодні ми проводимо тренувальні стрільби з НРС для відточування навичок – пристрілюємо зброю, яка використовується на безпілотних наземних комплексах. Намагаємося, щоб нова техніка оптимально підходила для виконання тих місій, які стоять перед бойовим підрозділом», – розповідає заступник командира роти з позивним «Тренер».
«Тренер»
Він підкреслює, що застосування безпілотників зберігає життя наших воїнів. Адже НРС здатний замінити людину при виконанні досить широкого спектру бойових задач. А чим менше бійців безпосередньо на «нулі», тим менші втрати. Окрім того, евакуаційні дрони здатні пересуватися місцевістю зі складним рельєфом, де звичайний транспортний засіб не проїде.
Заступник командира роти до повномасштабного вторгнення був професійним тренером з кросфіту (системи загальної фізичної підготовки, яка поєднує елементи кардіо, гімнастики та важкої атлетики, – ред. ), до тероборони приєднався вже 25 лютого 2022 року, бо розумів, що потрібно захищати свою країну. Вдома на нього чекає сім’я, бачаться нечасто, але про демобілізацію навіть не думає. Заявляє, що поки війна не завершиться – буде служити. При цьому не приховує, що має певне розчарування від того, що для багатьох цивільних війни вже начебто не існує. Тому сподівається на більшу згуртованість та підтримку суспільства, як це було у 2022 році.
Олександр, позивний Полєно
Поки інші хлопці готуються до стрільб, знайомлюся з Олександром з позивним «Полєно», він командир взводу безпілотних наземних комплексів першого батальйону безпілотних систем. За його словами, на сьогодні на озброєнні бригади є декілька моделей НРС. Серед них «Лють» та «TerMIT». Саме з ними зараз і працює особовий склад його підрозділу.
«Наш розвідувально-ударний наземний роботизований комплекс (РУНРК) «Лють» обладнаний модулем з кулеметом калібру 7,62 мм, а багатоцільовий TerMIT – 40-мм гранатометом. Наше сьогоднішнє завдання – досягти якомога точнішого попадання з використанням прицілу відеокамери. Коли ми це освоїмо, то зможемо ефективно використовувати ці НРС для вогневої підтримки. Крім того, на наш взвод покладено ще кілька місій. Серед них – мінування, під час якого ми використовуємо ті ж самі «TerMITи», тільки дещо в іншій комплектації. Ще ми займаємося розмінуванням і для цього також є відповідні засоби. І це лише ті функції, які виконує наш взвод. Крім того, у нашій роті є ще взводи вогневої підтримки та евакуаційно-логістичний. Тобто наші НРС можуть виконувати широкий спектр завдань», – пояснює боєць.
Олександр із Миколаєва й у цивільному житті 15 років працював менеджером з продажів. У ЗСУ з 26 лютого 2022 року, брав участь у багатьох боях. На питання чим керувався, йдучи у перші ж дні війни до війська, відповідає: «Тоді не було іншого вибору, адже ворог вже дійшов до Херсона. А я зовсім не хочу, щоб він зі своїм «руським міром» прийшов у мій дім. Тому я одразу звернувся до ТЦК, але мене не взяли. Тож приєднався до ТрО».
Командир взводу зазначає, що безпілотні наземні системи – це ще дуже молодий напрямок, який тільки нещодавно почав розвиватися. На його погляд, сьогодні НРС – це щось на зразок того, чим у Першу світову був звичайний кулемет. Адже у ті роки теж багато хто сумнівався в його доцільності та рахував, скільки той використовує «зайвих» набоїв. Щось подібне іноді ще трапляється і щодо НРС.
«Але разом із тим вже є розуміння, що НРС – це, з одного боку, технологічна річ, що потребує певних навичок, а з іншого – наступний етап еволюції навіть у порівнянні із вже звичними ударними БПЛА типу FPV. У той же час, в елементах управління цими системами є багато спільного. Основу нашого підрозділу – це хлопці, які вже воювали FPV-дронами і можуть порівняти цю техніку», – запевняє мій співрозмовник.
Він додає, що використання НРС має певні особливості. Якщо евакуаційно-логістичні можуть самостійно виконувати свої завдання, то ударні краще використовувати спільно з іншими безпілотниками та піхотними підрозділами. Тоді за умови грамотно налагодженої взаємодії результативність і тих, і інших значно збільшиться. Зокрема, можна досягати кращих результатів під час ведення наступальних боїв.
«TERMIT» ПОТРАПЛЯЄ У ЦІЛЬ
Поки ми розмовляємо, лунає гучний постріл – це хлопці випробовують багатоцільовий «TerMIT». Чути схвальні вигуки: «Граната влучила в ціль». Але попри хорошу влучність, пробні стрільби вказують і на напрямки, які потребують доопрацювання.
Позивний Вишня
Знайомлюся з молодим бійцем Микитою з позивним «Вишня». Це 25-річний технік взводу НРС. Теж приєднався до бригади з перших днів великої війни зовсім ще молодим хлопцем, брав участь у бойових діях. У цивільному житті був електромеханіком, тому цілком логічно, що зараз займається модернізацією наземних безпілотних систем.
«Справа в тому, що роботи, які надходять з підприємства, не повністю пристосовані до виконання тих завдань, які перед нами стоять. Тому ми їх трохи вдосконалюємо. Найчастіше додаємо канали зв'язку – старлінк як основний, і резервний – аналоговий, збільшуємо запас ходу, встановлюючи додаткові акумулятори», – розповідає «Вишня».
Крім того, за його словами, вони працюють з тими НРС, які вже брали участь у бойових діях. Найперше у них зношуються гусениці, також потребує заміни система зв’язку. Ремонти невеликі, але їх досить багато, додає він.
«Для доставки провізії, БК, поранених та 200-х ми використовуємо логістичні НРС «Воля-Е». Вони прості та надійні й дуже добре себе зарекомендували у реальних бойових умовах», – ділиться військовослужбовець.
Фахівці стверджують, що на сьогодні НРС вже мають достатньо надійні системи управління. Тож з боку противника найбільш дієвим методом боротьби з ними є фізичне знищення, бо придушення засобами РЕБ практично не працює, так як наші наземні безпілотники мають декілька каналів зв’язку. Перший – це супутниковий інтернет, другий, резервний, – через ретранслятор. І ворог може дуже довго ламати голову, щоби вгадати, на якій частоті вони працюють.
ЯК ПІДГОТУВАТИ ВМІЛОГО ОПЕРАТОРА ДРОНА
Слід зазначити, що НРС стає справжньою зброєю тільки тоді, коли ним керує добре навчений екіпаж. Стати вправним оператором НРС зовсім не просто: потрібно мати відповідні якості та вміти сприймати інформацію. За словами командира взводу, при відборі кандидатів на цю спеціальність вони керуються низкою необхідних критеріїв.
«НРС – це сучасна зброя і підхід як до неї, так і до підготовки оператора, має бути системним. Якщо у людини немає базових навичок і знань, наприклад, з фізики, підготувати кваліфікованого оператора дрона буде неможливо. Тактичне застосування НРС вимагає навіть кращої підготовки операторів у порівнянні з керуванням тими ж FPV-дронами. Адже тут необхідно вміти досягати дуже чіткої взаємодії з іншими підрозділами. І не кожен успішний оператор БПЛА може впоратися з таким завданням», – говорить Олександр.
Припустимо, якщо мова йде про логістичний дрон, то його пілот повинен мати ще й добре розвинені комунікативні навички для спілкування з іншими службами. Адже треба вчасно і чітко передати інформацію про пересування даного конкретного безпілотника. А якщо це ударний наземний НРС, то складність цієї комунікації ще більше зростає, продовжує він.
Валентин із позивним «Грузин»
Поряд хлопці працюють над ще одним зразком дистанційно керованої зброї. Один з них – Валентин із позивним «Грузин». Він також тут ще з 25 лютого 2022 року. До війни працював у сфері ІТ, але залишив перспективну роботу. Спочатку був піхотинцем, розвідником, а згодом перейшов до підрозділу розвідувальних та ударних дронів. Захищав Миколаїв, воював на Донецькому, Запорізькому, Дніпропетровському та Херсонському напрямках.
«Наразі ми тестуємо і проводимо пристрілювання бойового модуля «Wolly», який можна встановлювати як на платформу НРС, так і безпосередньо на позицію за допомогою триноги. Він включає саму зброю та камеру спостереження. Ним можна керувати віддалено, завдяки кабелю. Таким чином, боєць може вести вогонь, перебуваючи в укритті на значній відстані від лінії зіткнення. Також ми працюємо з НРС, який схожий на «TerMIT». Там гусенична база і модульна система. Тобто, на нього можна встановлювати різні варіанти озброєння», – стверджує Валентин і зазначає, що їхній підрозділ використовує кулемет «Браунінг». Цей робот може долати значні відстані та повертатися назад».
ВАЖЛИВО РЕАГУВАТИ НА ВИКЛИКИ ПЕРЕДОВОЇ
Військові експерти наголошують, що для успіху в сучасній технологічній війні важливо підтримувати постійний ефективний зв'язок між військовими, які є безпосередніми користувачами техніки, її розробниками та виробниками. У 123 бригаді цей зв'язок налагоджений на належному рівні, тому її бійці вдячні виробникам, які приїздять до них, допомагають освоювати і налаштовувати НРС.
«Якщо, наприклад, взяти розвідувально-ударний наземний комплекс «Лють», то він створений кілька років тому, і на момент надходження до нашої бригади вже дещо застарів, адже ситуація на фронті змінилася. Зокрема, прифронтова смуга, яка прострілюється, збільшилася. Тому робот потребував модифікації, яку виконали на заводі. Але деякі речі ми робимо самі, залежно від своїх потреб. При цьому орієнтуємося на ту ділянку лінії фронту, яку займали до цього», – акцентує Олександр.
Він також додає, що коли йдеться про саме цей дрон, то складається враження, що виробник навмисно залишив можливість для імпровізації при подальшому вдосконаленні.
Один із підрозділів 123 бригади зараз перебуває на Гуляйпільському напрямку, де успішно використовує евакуаційно-логістичні НРС. Там вони вже зробили дуже багато в плані доставки на лінію фронту боєприпасів та інших вкрай необхідних вантажів. Тож тут у тилу намагаються використати цей досвід, дещо вдосконалити, щоб застосувати його вже під час наступних бойових операцій.
Варто зазначити, що тероборонівці миколаївської бригади також мають власні майстерні, де вони ремонтують та вдосконалюють НРС. Місцевим майстрам доводиться працювати як з вже знайомими, так і з абсолютно новими зразками. Бо інколи виробники не встигають проводити повноцінні випробування того чи іншого обладнання. Тут їх удосконалюють вже з урахуванням пробних випробувань.
Час, проведений на полігоні, промайнув дуже швидко, тож довелося прощатися. І хоча був вечір суботи, хлопці продовжили роботу. Тут не буває вихідних.
Фото автора та відділу комунікацій 123 бригади ТрО
Миколаївська область робот Військові навчання Військові Полігон Війна з Росією Роботизований комплекс