Там, де гули бджоли, тепер ревуть «бредлі»

Там, де гули бджоли, тепер ревуть «бредлі» Репортаж 09.09.2023 09:00 Укрінформ Про що розповідають воїни 47-ї ОМБр, які брали участь у боях за звільнення Роботиного на Запоріжжі

Село Роботине, розташоване в Пологівському районі Запорізької області, до повномасштабної війни мало кому взагалі було відоме. Але наприкінці цього літа воно стало одним з найчастіше згадуваних населених пунктів. Про нього говорили та писали як українські, так і іноземні ЗМІ. Його неодноразово згадував у своїх щоденних зверненнях Президент Володимир Зеленський. Бої за село, яке окупували російські війська, тривали кілька тижнів. Український прапор замайорів там напередодні Дня Незалежності.

У важких боях за Роботине брали участь і воїни 47-ї окремої механізованої бригади. Кореспонденти «Укрінформу» зустрілися з екіпажем американської БМП «Бредлі». Хлопці кажуть, що ця машина врятувала вже багато життів військовослужбовців, зокрема і під час звільнення села.

БОЙОВОЮ МАШИНОЮ КОМАНДУЄ «МОЛЬФАР»

– Я бачив, яким було Роботине. Бачив по старих відео. Цікавився цією темою. Маленьке село на 500 осіб, у людей пасіки були, воно процвітало. Мальовнича місцинка була, але тепер не лишилось нічого. Абсолютно. Жодної цілої будівлі. Росіяни тепер закидають його КАБами, ФАБами – дістають чим можуть. Вони стирають його з лиця землі, щоб не дати нам там закріпитися. Село повністю ними зруйновано, – говорить військовослужбовець із позивним «Мольфар».

«Мольфар»

Він оператор-навідник бойової машини «Бредлі», нині тимчасово виконує обов'язки командира машини. Йому 39 років, він із Заходу України, із Чернівецької області.

На війні «Мольфар» із 2015 року. До 47-ї бригади перевівся наприкінці грудня.

– На «бредлі» якраз потрапив. Пройшли навчання за кордоном і після того працюємо тут, на Запорізькому напрямку, – розповідає.

Про навчання він каже, що воно було дуже ефективним, а ще його вразив підхід американців. Згадує: тільки-но виникали труднощі чи проблеми, їх дуже швидко розв’язували – «фіксили». Тренування тривали півтора місяця – із середини січня до кінця лютого.

ЯКБИ ЗАМІСТЬ «БРЕДЛІ» БУЛА РАДЯНСЬКА БМП, ЕКІПАЖ БИ ПОКРИШИЛО

Бойова машина американського зразка дійсно вражає. Вона має дуже ефективну гармату із доброю стабілізацією, що підвищує прицільність стрільби, оснащена системами тепловізійного бачення та іншими військовими гаджетами, які суттєво допомагають у бою. Але головна перевага – машина є надійним захистом для екіпажу та десанту.

– Коли виїжджаєш на поле бою на «бредлі», то маєш високі шанси повернутися живим. Машина реально зберігає життя, на її броню можна розраховувати. Багато чого витримує. Якщо б це була радянська БМП, нас би давно покришило, ми б згоріли одразу. Якість броні, захист водія і екіпажу тут набагато вищі. БМП стару розірвало б у хлам, – говорить «Мольфар».

Прошу його порівняти радянську техніку і «бредлі» такою мовою, яку б зрозуміла будь-яка цивільна людина.

– «Бредлі» і радянська техніка – це «мерседес» і «запорожець». Найліпше порівняння. Їде і те, і те. Функцію виконує і те, і те. Головна відмінність у тому, як воно зберігає життя в екстремальних умовах.

– Це – космос. На кращій машині я поки що не їздив, – зізнається 28-річний механік-водій «бредлі» із позивним «Рево».

«Рево»

Він каже, що добре розуміється на техніці, мовляв, у цивільному житті їздив багато на чому.

– Навантажувачі, екскаватори… Техніка мені подобається, я її швидко опановую.

Хлопець також має немалий військовий досвід: був піхотинцем, кулеметником, снайпером. А в 47-му ОМБр ішов на посаду механіка-водія.

– Я один із найліпших водіїв «бредлі». Їду кожен раз спокійно, бо знаю, що вона здатна витримати, а що ні. Треба думати про побратимів. Від моїх дій залежить життя екіпажу і людей, яких я везу. Найперше думаю про них. Знаю, що хлопців витягну в будь-якому разі, і вони мене – так само, – каже упевнено.

БРАКУЄ АВІАЦІЇ ТА МАШИН ДЛЯ РОЗМІНУВАННЯ

Військові розповідають, як бояться росіяни американської бронемашини. Бувало, що кидали в окопах усе й тікали, лиш побачивши її. Але вона ж є і головною ціллю на полі бою.

Повертаємося до розмови про Роботине. Екіпаж «бредлі» залучають ледь не в кожному бою.

– Бої за Роботине, бої далі від Роботиного – постійна робота. Кожен день нове завдання, нова точка. Постійно працюємо. Роботине довго звільняли. Що найскладніше? Мінні поля. Машина потребує місця для маневру. Якщо воно є, то це чудо-машина, яка реально може розносити ворожі позиції. Мінні поля – це серйозна перешкода, але наші мехводи вже навчилися бути і саперами, і штурмовиками, і лікарями, і евакуаторами, – усміхається «Мольфар».

Як виявилося, його побратим «Рево» вивозив поранених з переднього краю поля бою. Хлопців вдалося врятувати завдяки тому, що їх було вчасно евакуйовано.

Прошу військових поділитися спогадами про найважчий день. Кажуть, це було, коли з фронту забирали тіла загиблих побратимів.

– Бої один на одного схожі. Кожен бій важкий, і кожен має свою специфіку. А найважче для нас було забирати тіла загиблих побратимів – знайти під обстрілами і намагатися вивезти, щоб все-таки вони попали до рідних, – ділиться «Мольфар».

У 2015–2016 роках він був у Пісках та Дебальцевому, але тут, на Запоріжжі, – найважче.

– Такої щільності артобстрілів і такої кількості замінованих полів я ще не бачив. Пройти першу лінію було неймовірно важко. Крім того, вони дуже щільний вогонь ведуть. От днями було близько 40 артилерійських влучань по тому ж Роботиному. У них заліза, яке літає над головою, вистачає, – говорить співрозмовник.