Так і планувалося: чому контрнаступ ворога на Курщині – це гарна новина?
Так і планувалося: чому контрнаступ ворога на Курщині – це гарна новина? 14.09.2024 09:30 Укрінформ Україна перейшла до наступного етапу в Курській битві. Його мета – скувати російські підрозділи, витягнути якомога більшу кількість військ
10 вересня з’явилися перші повідомлення, що ворог розпочав контрнаступ у Курській області, причому одразу на чотирьох напрямках.
Що каже українська сторона?
Перші дві доби наше військово-політичне керівництво офіційно не коментувало вище згадану інформацію. Лише 12 вересня Президент України Володимир Зеленський підтвердив, що контрнаступ Росії на Курщині дійсно почався. «Але все йде за українським планом», – стверджує глава держави.
Також 12 вересня надійшла інформація про успішні контратаки ЗСУ.
Що кажуть росіяни?
За словами командира спецпідрозділу «Ахмат» Апти Алаудінова, РФ нібито взяла під контроль 10 населених пунктів на південь і південний захід від Коренево (серед них – Апанасівку, Бяхово, Вишневку, Вікторівку, Внезапне, Гордєєвку, Краснооктябрьске, Обухівку, Снагость). Але варто зазначити, що Алаудінова неодноразово ловили на брехні та критикували навіть російські пропагандисти.
Що кажуть на Заході?
Генерал-майор Пет Райдер, прессекретар Пентагону, заявив, що США підтверджують інформацію про спроби армії РФ провести контрнаступальні дії в Курській області, однак ці дії є «незначними».
«ЗСУ надалі утримують там значні території», – підкреслив він.
У звіті Інституту вивчення війни за 13 вересня йдеться, що у них ще немає візуальних доказів того, що війська РФ дійсно відбили будь-який із перелічених Алаудіновим населених пунктів, за винятком частин Снагості та Краснооктябрьского.
«Війська РФ поки що просунулися тільки в тих районах, які ЗСУ не повністю контролювали та не намагалися контролювати. Надалі війська РФ зіткнуться з більшими труднощами, коли намагатимуться воювати за ті райони українського виступу, які ЗСУ дійсно контролюють», – прогнозують аналітики ISW.
Водночас українські війська продовжують контратакувати на тих ділянках, де армія РФ почала власні контратаки: «ЗСУ також здійснили додаткові атаки за межами виступу українських сил, досягнувши Глушковського району (на захід від Кореневського району)».
Попередній висновок
Війська РФ справді перейшли у контрнаступ, але ЗСУ – контратакують. Тобто йдуть бої на зустрічних курсах. Звісно, цієї інформації недостатньо, хочеться якихось деталей. Відтак Укрінформ поцікавився в експертів, що їм відомо про ситуацію на Курщині, які перспективи там у нас, а також у нашого ворога?
КОНТРНАСТУПАТИ З НЕСТАБІЛЬНОЮ ЛІНІЄЮ БОЄЗІТКНЕННЯ – ТОЧНО НЕ НАЙКРАЩИЙ ВАРІАНТ. АЛЕ РОСІЙСЬКЕ КОМАНДУВАННЯ ТАК НЕ ДУМАЄ
Олександр Коваленко, військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» найперше пояснив, чому інформації з Курського напрямку небагато: «Слід розуміти, що коли відбуваються якісь активні бойові дії, приміром, на тій же Курщині, то інформація про те, що там насправді відбувається не може надходити в режимі онлайн – 24/7. Нагадаю, що коли ЗСУ розпочали операцію в Курській області, ми дізнавалися про перебіг подій із затримкою у 3-4 дні. І це правильно. У підсумку це таки дало свій позитивний результат».
Разом із тим він зазначив, що контрнаступ РФ на Курщині був прогнозованим.
Зокрема, пан Коваленко звернув увагу, що зараз з’являється інформація, що російське командування віддало безпосередній наказ завершити «звільнення» в Курській області до 7 жовтня – дня народження Путіна.
«Вони отримали черговий дедлайн. Але якщо загально: наступальна операція ворога розпочалась зарано. Лінія боєзіткнення не стабілізована. Розпочинати контрнаступальну операцію з нестабільною лінією боєзіткнення – це, м’яко кажучи, не найкращий варіант», – вважає експерт.
На його думку, найближчі 72 години покажуть, наскільки може бути успішним та ефективним наступ Росії в Курській області.
«Вони, мабуть, будуть таким собі лакмусовим папірцем, з якого можна буде робити висновки. Але, попередньо, якщо дуже обережно, мені здається, що дедлайни, які встановлено військово-політичним керівництвом Росії, вони не зможуть виконати», – вважає Олександр Коваленко.
Хоча, є декілька локацій, звідки ЗСУ справді були змушені відійти.
«Це правда. Ворог зараз майже постійно залучає техніку під час кожної спроби прориву, – каже він. – І щоб не потрапити в полон або оточення – наші відходять на більш зручні позиції для утримання оборони. Це в жодному разі не означає, що ЗСУ виходять із Курської області. Просто підрозділи переднього краю, які займали необлаштовані позиції, відійшли на більш вигідні. На які саме – не можу сказати».
Станом на зараз загальна кількість ворожого угрупування на Курщині становить трохи більше 35 тис. особового складу (десь до 60 батальйонів). Але цього недостатньо – потрібно як мінімум 50 тис.
«Щодо техніки, то точних даних немає. Але противник на Курщині значно зменшив кількість використання КАБів, а також тактичної авіації та FPV-дронів. З чим це пов’язано? Я вже казав, немає стабільної лінії боєзіткнення, вона динамічна, росіяни інколи не розуміють, де їхній підрозділ, а де Сили оборони України».
І тому, щоб мінімізувати «дружній вогонь», вони зменшили використання КАБів та інших засобів ураження.
«Артилерія, до речі, у противника також працює, м'яко кажучи, не так інтенсивно, як по лінії боєзіткнення в Україні. Тому росіяни переважно роблять тут ставку на піхотну та механізовану компоненти».
А враховуючи те, що за два з половиною роки Великої війни росіяни звикли, що спочатку все руйнують, а потім – просуваються.
«Це не повноцінні наступальні дії армії РФ, якщо порівнювати із зоною бойових дій в Україні, де ворог максимально використовує і піхоту, і артилерію, і КАБи, і тактичну авіацію, і гелікоптери», – підкреслив він.
Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень припустив, що на ділянці, де ворог намагається вести наступальні дії, сконцентровано різні сили. Зокрема, Росія залучає професійні підрозділи, які брали участь у бойових діях у Донецькій області.
«Цими днями ворог перекинув ще деякі батальйони з Времівського напрямку з півдня Донецької області. Є підрозділи, які були доукомплектовані та новостворені. Угруповання військ «Північ» – це Ленінградський військовий округ. Є підрозділи, які збирали по території Росії. Це і Росгвардія, і «Барси», – пояснив експерт.
Він також зазначив, що на Курському напрямку є комбіновані підрозділи, які складаються з тих, хто вже брав участь у бойових діях, наприклад, морських піхотинців і десантників, але є й строковики.
«Росія дуже не хотіла перекидати сили з активних районів ведення бойових дій. Вони думали, що впораються тільки тими, кого зараз знайдуть, зокрема, з Ленінградського військового округу, чи перекинуть допоміжні підрозділи, які були на території Росії. Але все ж таки довелось перекидати і більш досвідчені підрозділи», – додав Олександр Мусієнко.
Зараз на Курщині йдуть бої, втім, це не означає, що ворог зможе досягти успіху, витіснивши наші війська звідти.
«Зовсім ні. Курська операція продовжується, вона в динаміці. Не виключено, звичайно, що з певних рубежів оборони українським військам таки доведеться здійснювати тактичний відступ. Але це лише з певних ділянок. Загалом же наші продовжують триматися, сковувати противника, наносити йому значні втрати», – підкреслив керівник Центру військово-правових досліджень.
ОПЕРАЦІЯ ЙДЕ ЗА УКРАЇНСЬКИМ ПЛАНОМ: ЯК РОЗУМІТИ ЗАЯВУ ПРЕЗИДЕНТА?
Олександр Мусієнко, коментуючи заяву Зеленського, зазначив, що операція у Курській області справді триває за українським планом, тому що вона містить різні етапи.
«Був етап наступальний – закріпитися на певних рубежах. Наступний етап – це сковування російських військ. Коли ворог йде у наступ, то це означає, що вони потребуватимуть більше ресурсів, сил і засобів. Втрати будуть більшими, ніж коли вони перебуватимуть в обороні», – вважає експерт.
На його думку, це означає, що Росія буде вимушена перекидати ще додаткові підрозділи, які потенційно не з’являться, наприклад, на Покровському чи Курахівському напрямках, що цілком влаштовує Україну.
«Певним чином це план, щоб ворог не перекидав максимально все, що він міг би зараз перекинути під Покровськ. Уже бої, можливо, були б у самому місті чи в Кураховому. Операція з недопущення переміщення російських військ і сковування – теж є частиною плану», – переконаний пан Мусієнко.
Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», каже, що його дивує розпач українців, які говорять про «контрнаступ росіян на Курщині»…
«А чого, власне, ви хотіли? Місяць тому і експерти, а згодом і наші урядові коментатори, однією з головних цілей курської операції ЗСУ небезпідставно називали «сковування резервів противника, відтягування їх з інших напрямків», – акцентує експерт. – Власне, Президент Зеленський, коментуючи російські контратаки, зазначив, що «все йде за нашим українським планом».
Ворог кинув на протистояння нашим військам елітні полки тульських і псковських десантників, 155-ту (тихоокеанську) і 810-ту (севастопольську) бригади морської піхоти.
«Це частини «заточені» під швидкі маневрені наступальні операції. І, очевидно, діятимуть відповідним чином. Вже діють. Тим не менше, декого з них наші оборонці встигли добряче потріпати», – запевняє пан Лакійчук.
Зрозуміло, що наступ ЗСУ на Курщині поступово уповільнюватиметься, наступаючі сили переходитимуть до оборони по мірі наростання спротиву противника. Для цього будувалися оборонні рубежі, створювалися другі ешелони.
«А далі все буде залежати від нашого командування: якщо військове керівництво вважатиме, що завдання «курського рейду» досягнуті – почнеться поступовий відвід підрозділів до наших кордонів під прикриттям ар’єргардних боїв, якщо ні – вони завзятим протистоянням будуть і далі сковувати сили ворога, завдавати їм максимальні втрати. Адже поки російська воєнна еліта «сточується» на Курщині, вона не може посилити орди, які рвуться до Покровська й Селідового. Які ой як потребують підкріплення. А його нема», – наголосив експерт Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».
Він також згадав про дедлайн щодо Курщини, який поставили в Кремлі.
«7 жовтня – день народження Пу… Якщо Герасимов дійсно хоче 7 жовтня занести в Грановиту палату тортик «Знищена Суджа», то на цю операцію він виділив очевидно недостатню кількість сил – треба щонайменше втричі більше. Повторюю: більше тут залежатиме не від російського, а від українського командування», – наголосив Павло Лакійчук.
А це – Михайло Самусь, директор New Geopolitics Research Network, у коментарі Radio NV: «Давайте згадаємо, за що критикували українське командування протягом останнього місяця. Що росіяни не повелися на українську Курську операцію. Якраз у цьому, мабуть, і полягала логіка: ми проводимо операцію в Курській області, а росіяни перетягують свої резерви з Донбасу. Тепер це є. Думаю, зараз вони почали контрнаступ невеликими силами. Тобто ті колони, які ми бачили, це не дивізії, це колони ротного складу, не більше, які намагаються розблокувати, очевидно, дуже їм цікавий Глушковський район. Тобто це операція порятунку своїх від потрапляння в полон. Але це неадекватна операція».
Якщо замість того, щоб вивести свої війська через понтонні переправи й віддати Україні цей Глушковський район, вони втягнуться в цю операцію, то, вважає пан Самусь, це буде найкращий подарунок українському командуванню.
«Бо якраз там Україна може спокійно контролювати ситуацію. По-перше, там із півночі річка, яку українська авіація контролює, знищує понтони, тобто в Росії там комунікація дуже й дуже ускладнена. А з інших боків – українські війська; фактично з трьох боків. Якщо вони зараз будуть намагатися контратакувати, їм будуть потрібні великі сили. А ресурси треба брати на Донбасі».
Крім створення буферної зони, крім стратегічних завдань, конкретне оперативне завдання було – витягнути резерви з Донбасу.
«І Росія, яка начебто подумала, що вона вже зібрала достатні резерви й кинулася рятувати свої війська в Глушковському районі, мені здається, наражається на небезпеку – зав’язнути в цих боях і почати стягувати війська з Донбасу. Тобто у них паралельно починаються дві активні операції. Їм треба зараз Покровськ, Селидове, південний фланг дотягувати, Вугледар, Часів Яр, Торецьк. І при цьому ще їм треба буде показати, як вони розблокували Глушковський район. У них дилема була: або вийти з Глушковського району, або навпаки накидати туди підкріплення й спробувати розблокувати. Побачимо. Але мені здається, розблокування призведе до необхідності залучення великих сил. Малими силами вони там нічого не зроблять. І це, я думаю, позитивний розвиток», – резюмував Михайло Самусь.
Мирослав Ліскович. Київ
Источник: www.ukrinform.ua
