Поставити Путіна на місце: у Заходу немає іншого виходу, ніж консолідуватися

Поставити Путіна на місце: у Заходу немає іншого виходу, ніж консолідуватися 11.12.2023 16:15 Укрінформ Російського диктатора треба не лише стримувати, а треба нарешті перемагати. Якщо Захід цього не зрозуміє – він програє

Днями Bloomberg опублікував статтю із доволі тривожними сигналами для України. Зокрема, журналісти видання звертають увагу на те, що ще влітку цього року Путін боявся виткнути носа за межі Росії: йому довелося відмовитися від поїздки на саміт БРІКС у Південній Африці, оскільки побоявся арешту за звинуваченнями Міжнародного кримінального суду. А тепер він урочисто відвідав Об'єднані Арабські Емірати та Саудівську Аравію – дві найбільші держави Перської затоки, які, до слова, є давніми партнерами США.

Крім того, в статті йдеться і про візит міністра закордонних справ РФ Лаврова на конференцію ОБСЄ у Північній Македонії. Минулого року Ріббентропу ХХІ століття було заборонено брати участь в аналогічному заході, який проходив у Польщі.

Втім, ослаблення дипломатичної ізоляції – не єдині добрі новини для країни-агресора. Попри західні санкції, створені задля придушення російської економіки, вона поступово відновлюється і налаштовується на тривалу війну. Наступного року Кремль має намір направити майже третину всіх бюджетних витрат на утримання армії та військово-промислового комплексу.

І на цьому тлі у Конгресі США досі блокують виділення американської допомоги Україні, а в Європі, на додачу до угорського прем’єра Орбана, зростає кількість країн, в яких на виборах перемагають партії «з проросійським присмаком», як от у Словаччині та Нідерландах.

На користь РФ зіграв і спалах конфлікту Ізраїлю та ХАМАС, який привернув увагу світу до Близького Сходу.

Невдовзі може спалахнути ще й у Південній Америці, у Гаяні, щодо якої кремлівська маріонетка президент Венесуели Мадуро, у дусі свого патрона Путіна, висунув абсолютно неадекватні і злочинні територіальні претензії.

А ще в полі ризику знаходиться Молдова, якій пригрозив Лавров, назвавши «наступною жертвою гібридної війни».

Те, що Путін хоче більше конфліктів у світі, хоче посіяти розбрат і хаос всюди, де тільки можливо, щоб відвести фокус уваги від України, – це відомо. Головне тут інше: наскільки успішними є ці його намагання, яка прогнозується реакція Заходу, чи готові там до потужних рішень, чи здатні нарешті поставити російського Гітлера на місце?

На жаль, відповіді на поставлені запитання, наразі, не зовсім приємні.

Захід повинен консолідуватися, але там відсутні потужні лідери рівня де Голля, Рузвельта або Черчилля

Дипломат Вадим Трюхан в коментарі Укрінформу найперше звертає увагу на те, що воєнний злочинець №1 Путін таки не став у 2023 людиною року за версією журналу Time, який, як відомо, включив його у шорт-лист кандидатів. Але запросто міг би стати, як Гітлер у 1938-му чи Сталін у 1942-му. І це було б обʼєктивно.

«Як це жахливо і цинічно не прозвучить… Бо ж, фактично, у цьому році він повільно, але невпинно добивається свого. Путін відчув драйв від того, що він кошмарить увесь світ. Не лише Україну, а й Європу, Близький Схід, Африку, і вже навіть дістався Латинської Америки», – каже пан Трюхан.

Чому йому це вдається? Відповідь на поверхні: Захід наскільки розслабився після Холодної війни, що став абсолютно нездатним на сміливі та сильні рішення.

«Україна пробує зламати фатальний хід історії, спливає кровʼю, але не здається у протистоянні з путінською терористичною державою. Деяку військову та фінансову підтримку, яка поки що допомагає нам вистояти, держави демократичного табору надають. Проте вона явно недостатня для довготермінового протистояння з нинішньою Росією, не говорячи вже про завдання їй воєнної поразки. Так що, все логічно. Путін – реальна «людина року», демон, уособлення зла, який готовий знищити всіх і вся на планеті Земля, як і саму планету, заради задоволення своїх схиблених фантазій, – наголошує експерт. – Історія людства бачила кривавих маніяків з абсолютною владою у своїх державах, людожерів тощо. Проте ніколи раніше цивілізація не стояла на краю безодні через схибленість однієї конкретно взятої людини, яка, до того ж, заразила своєю схибленістю десятки мільйонів своїх «одноплемінників».

Путін – вирок нинішнім політичним лідерам і політичним елітам у демократичних державах світу.

«Окрім України, звісно, яка буде битися за свою свободу до останнього патрона. Незважаючи ні на що, і ні на кого», – підкреслив дипломат.

У Заходу, зрештою, немає іншого виходу, аніж консолідуватися.

«Бо якщо Захід не допоможе Україні та пропустить бодай якусь одну успішну «спецоперацію» – чи то у виконанні Венесуели, чи то ХАМАСу, чи ще когось, то далі все розсиплеться, як картковий будиночок», – вважає експерт.

Вадим Трюхан

На думку Вадима Трюхана, нині ми маємо справу із ситуацією, коли на Заході відсутні потужні лідери рівня Шарля де Голля, Франкліна Рузвельта або Вінстона Черчилля, які б могли консолідувати політичні еліти як у власній країні, так і країнах-союзниках.

«Джо Байден, фактично, зробив усе, що міг. Але було зрозуміло, що раніше чи пізніше, він таки наразиться на супротив. Власне, так і сталося – з боку тих же республіканців-трампістів», – констатує наш співрозмовник.

Відтак ситуація, в якій опинився світ, викликає занепокоєння.

«Якщо до кінця цього року не вдасться провести законопроєкт у Конгресі, який, крім усього іншого, включає допомогу Україні, то наша держава, наше військо відчуватиме серйозний дефіцит боєкомплекту для ведення оборонної війни з Росією, не говорячи вже про наступ», – додав пан Трюхан.

Захід на чолі зі США стоїть на роздоріжжі: або рішуча відповідь світовому злу, або – програш, розвал. А відтак – перемога авторитаризму.

«Я думаю, що 2024 рік у цьому плані буде визначальним: або Захід консолідується і виділить нашій державі необхідні ресурси, достатні для того, щоби ми змогли завдати воєнної поразки Росії, або ж ми станемо свідками ерозії, «договірняків» і серйозних втрат у демократичному світі», – акцентує дипломат.

І Україна тут найбільш вразлива, оскільки стоїть на межі двох світів – демократичного та авторитарного.

«Гадаю, допоки не прорве десь безпосередньо у євроатлантичному світі, наші західні партнери й надалі будуть лавірувати, намагаючись охолодити пил Путіна та його сателітів/союзників. Але моментально після того, як рашисти нароблять якоїсь суттєвої біди десь в Європі, наприклад в Естонії чи Фінляндії, – НАТО прокинеться і буде змушене піти у відкриту війну на знищення з Росією», – стверджує Вадим Трюхан.

На жаль, більша частина населення євроатлантичного блоку поки ще не до кінця розуміє реальність нових міжнародних відносин

Політолог Олег Постернак вважає, що при всій логічній та об’єктивній зацікавленості Путіна використовувати нові осередки та вогнища протистояння задля множення конфліктності і розпорошеності уваги колективного Заходу, нинішнє штучне утворення у вигляді путінської Росії – це не СРСР часів «холодної війни» – ані за економічним потенціалом, ані за геополітичним впливом, ані за можливостями маніпулювання «третіми країнами».

«Однак, Росія здатна проводити операції впливу та інформаційні війни задля роздмухування суперечностей, натискання на «нервові клітини» міждержавної чи внутрішньої напруги на різних континентах через агентурну мережу, фінансові інструменти, скуплених блогерів, кіберкампаній тощо», – констатує експерт.

Це все спрямоване на отримання потрібних Росії ефектів, однак необов’язково їх гарантують.

Олег Постернак

«Розрахунок Путіна примітивно простий: пробуємо гібридно втручатись, спрацює – добре, а не спрацює – ну й нехай», – додав пан Постернак.

Західним країнам, продовжує експерт, дійсно доводиться «розриватись» на щоразу нові зони конфліктів. Тут головне, яким чином це впливає на громадську думку країн Заходу, яка мала б прийти до розуміння загрози переростання локальних континентальних конфліктів у глобальну війну.

«За задумом Росії, це має призводити до тиску на національні уряди, аби вони домагалися призупинення російсько-української війни на кремлівських умовах. Хоча це може мати й протилежний ефект: населення країн Заходу «прокинеться» і свідомо обере шлях укріплення власної оборони і повноцінної підтримки України. Адже варіанти війни РФ з блоком НАТО уже не видаються такими вже й фантастичними», – наголошує політолог.

Звісно, більша частина населення країн євроатлантичного блоку поки ще не до кінця розуміє реальність нових міжнародних відносин.

«Вони цього не розуміють, розраховуючи на локалізацію конфліктів, тактику гасіння пожежі паліативними та дозованим діями. У цей же час Путін збільшує воєнний бюджет у рази, розвертає країну на мілітаризацію і увесь 2023 рік говорить про конфлікт із колективним Заходом. Хіба ж не очевидно, що за настання певних обставин він готується до зіткнення із НАТО.  Так само як КНР готується до воєнного «об’єднання» із Тайванем, а арабський світ до помсти Ізраїлю за операцію в Газі», – підкреслює Олег Постернак.

Західні політики мають нарешті зрозуміли, що для них буде краще, коли РФ програє, ніж те, коли РФ програти не зможе

«Насправді росіяни керуються звичною своєю тактикою у цій війні проти України. Бо коли весь світ гуртується навколо нашої держави і більше чи менше, але все ж таки допомагає, то для РФ важливим є те, щоби відволікти від нас увагу, запаливши «на глобусі» чергові джерела напруженості. Але, гадаю, що б там у Кремлі собі не планували – демократичний світ не відступить, продовжить нас підтримувати. Хоча, направду, з кожним разом цей процес іде все складніше і складніше», – розповідає міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр. Володимир Огризко.

Зокрема, йдеться про Сполучені Штати.

«Внутрішньополітичні події у США, на жаль, беруть гору над подіями глобальними, над безпековими викликами, які стосуються всього демократичного світу, – каже дипломат. – Але будемо сподіватися, що здоровий глузд все ж таки переможе і Америка, яка є лідером демократичного світу, продовжать надавати нашій державі вкрай необхідну допомогу для протистояння з РФ”.

Володимир Огризко

Втім, є інше питання – чи готові на Заході до потужних рішень, чи здатні там нарешті поставити російського диктатора на місце? У пана Огризка такої впевненості немає.

«Хоча елементарна логіка підказує, що по-іншому бути просто не може. Якщо США і Захід загалом не спроможний реагувати на ці виклики, то значить він програє. Власне, про це нещодавно прямо заявив Джо Байден: «Якщо Путін захопить Україну, він не зупиниться на досягнутому. РФ зможе атакувати інші країни-союзниці США, зокрема, ті, що входять до НАТО. У такому разі ми матимемо американські війська, які воюватимуть проти російських військ». Заява президента США спрямована у першу чергу на тих республіканців, які блокують допомогу Україні, однак, ця заява також сигналізує всьому демократичному світу, що поразка України у принципі неможлива. Бо тоді світ опиниться на межі реальної Третьої світової війни», – акцентує Володимир Огризко.

Тож, на його думку, попри нинішню загальмованість у прийнятті рішень, Захід усе ж таки набуває розуміння, що з такою Росією співіснувати по-старому вже більше неможливо, що РФ несе пряму загрозу всьому цивілізованому світу.

«Відтак РФ треба не лише стримувати, а й перемагати. Думаю, поступово така думка все ж «поселиться» у головах наших західних партнерів. Бо, на жаль, рішучості саме в постановці питання, щоб РФ програла у цій війні поки що немає. Тож це тема, яку нам слід тримати на найвищому рівні уваги. Західні політики мають зрозуміти, що їм потрібна поразка РФ, а не ситуація, коли РФ не програє», – наголосив дипломат.

Захід здатен поставити путінську Росію на місце негайно, проте не хоче цього робити – боїться

«Мусимо визнати факт: Путіну, наразі, вдається відволікати Захід від допомоги Україні. Війна в Ізраїлі, блокування надання допомоги Україні в Сенаті США, блокування українського кордону в Польщі, Словаччині, постійні демарші Угорщини… Чим довше триватиме війна в Україні, тим більше буде можливостей у Кремля проводити подібні диверсії”, – вважає політичний експерт Євген Савісько.

Проте на Заході цього не розуміють. А якщо і розуміють, каже експерт, то не можуть нічого негайно вдіяти.

Євген Савісько

«Причина проста. В демократичних країнах занадто складний, а відтак і тривалий механізм узгодження дій. А в тоталітарних режимах, таких як у Росії, такого немає. Там як цар наказав, так і буде», – наголошує експерт.

Лише зараз починається реформування структури та механізмів голосування в ЄС (детальніше – у нашому матеріалі). Скільки це займе часу – важко навіть приблизно уявити. НАТО також лише починає реформувати і адаптувати свої структури та алгоритми до можливої війни з Росією.

«Суто теоретично і навіть практично Захід здатен поставити путінську Росію негайно на місце, проте не хоче цього робити. Адже там і досі бояться непередбачуваних наслідків розпаду російської імперії», – стверджує Євген Савісько.

Як би нам цього не хотілося, але вкрай малоймовірно, що Захід буде нарешті спроможний поставити Путіна на місце

Експерт-міжнародник Максим Ялі наголошує, що, говорячи про перелічені конфлікти – наявні та потенційні, не слід думати, що за ними стоїть один лише Путін.

«Не слід перебільшувати можливості Путіна. Хоча йому, безумовно, що більше конфліктів у світі – то краще. Є низка процесів, які йдуть паралельно, але які так само відвертають увагу від російсько-української війни. Наприклад, внутрішньополітична ситуація у Сполучених Штатах. Конгрес досі не може ухвалити законопроєкт, що включає, зокрема, допомогу нашій державі. І причина тут не в Путіні, а саме у внутрішньополітичній гризні», – каже експерт.

Тим не менш, атака ХАМАС на Ізраїль, ризики початку війни в Гаяні, недвозначні натяки в бік Молдови, це все – частинки одного пазла.

«Це виклик з боку Росії, намагання зруйнувати існуючий світовий порядок, – переконує пан Ялі. – У 2008-му, коли РФ напала на Грузію, Захід фактично “здав” Грузію. Потім РФ пішла агресією проти України. Анексія Криму».

Україна відбивалася власними силами, просила світ про військову допомогу. Але президент США Обама заборонив передачу нам летального озброєння. Це остаточно дало Путіну впевненість, що ніхто ніяк не зреагує на початок бойових дій на Донбасі. А далі було 24.02.22… Так, тоді Захід змінився, але все ще не фундаментально. Почав давати нам зброю, але недостатньо і часто пізно. Ввів проти Росії санкції, які РФ швидко навчилася обходити.

Максим Ялі

«На превеликий жаль, інші актори, як от Іран, Венесуела та їм подібні побачили слабкість Заходу. Півтора року спостерігали, а потім почали діяти, реалізовувати свої амбіції, вибравши для цього вдалий момент, коли ті ж Сполучені Штати загрузли у внутрішньополітичній кризі. ХАМАС здійснив напад на Ізраїль, а Мадуро хоче влаштувати власний «кримнаш» у Гаяні”, – акцентує експерт.

На жаль, Максим Ялі теж не розраховує на якусь серйозну реакцію Заходу.

«Як би нам цього не хотілося, але малоймовірно, що Путіна поставлять на місце. Зрештою, 2024 рік пройде під знаком турбулентності. На нас чекають вибори у США, у багатьох європейських країнах. Світ труситиме, світу може буде не до Путіна», – попереджає політолог.

…Поки Захід вагається – Росія продовжує свій терор: у ніч на 11 грудня Росія вчергове атакувала Україну, цього разу застосувавши 18 дронів та 8 балістичних ракет. Всі цілі були знищені українською ППО.

Ефективність роботи нашої протиповітряної оборони доводить, що ЗСУ використовують можливості західного озброєння на всі 100%.

Але російські заводи і вдень, і вночі продовжують виробляти дрони та ракети для вбивства мирних українців. Тому ми потребуємо більше сучасних засобів різного типу для захисту неба. Для перемоги.

Стійкість України – питання безпеки і стабільності не лише Європи, а й усього світу.

Источник: www.ukrinform.ua