Як “відбраковані пташенята” боронять Одесу від дронів Репортаж 09.01.2026 10:07 Укрінформ Журналісти Укрінформу відвідали нічну варту однієї з мобільних вогневих груп в Одесі
У мобільних вогневих групах штурмового полку «Цунамі» бригади Національної поліції «Лють» працюють в основному ті, хто був на передовій і повернувся з ушкодженнями.
ЗІ ШТУРМОВИКІВ – У ППО
Нас зустрічає полковник поліції Володимир. На питання, хто він у розрахунку, жартує: «Дещо бачу, дещо чую». Насправді він відслідковує цілі, передає відомості своїй команді, яка приймає рішення щодо знешкодження ворожого об’єкта. На зміні працюють стрілець, навідник, помічник кулеметника. Несуть варту добу через добу або через дві – залежно від оперативної ситуації.
Володимир
До лав ППО Володимир служив у штурмовій бригаді. Каже, що йому «простіше та цікавіше на Донбасі, ніж в Одесі», залюбки повернувся б до бойових завдань на Сході, але здоров’я вже не те і може зашкодити напарнику.
– 2023-й, 2024-й, 2025-й. Кульові, мінно-вибухові, згодом ракета по нас прилетіла, – Володимир називає роки, коли зазнав травм, і далі жартома: – «Відбраковані пташенята». Трохи там вилицю перебило, артерію, в голові трохи. Декілька разів з Богом поговорив – та й повернувся назад. Трішки залишили крові на донбаських відвалах, а тепер загартовуємо солоне повітря Одеси.
Про одне з поранень чоловік розповідає з властивим йому гумором.
– Придбав собі особливі берці. Так їх хотів – 13 тисяч! І ось поранило мене, гадав, вже помер. Але хлопці витягли: рука перебита, нога перебита. Одяг з мене зрізали, лежу в нижній білизні. І тут фосфор пішов – побратими побігли в укриття. А я розплющую очі – мої берці догоряють! Це єдине, що мене тоді хвилювало, – говорить співрозмовник.
Після серйозних ушкоджень він міг не повертатися на службу, але зробив це з певних міркувань.
Чоловік із болем розмірковує про долю українських земель на Сході.
– Ми їх повернемо в будь-якому разі. Тепер головне – увімкнути розум і з холоднокровністю виконувати свою роботу. Люди, які там живуть і підтримують окупантів, все одно усвідомлять, що там (в Росії, – ред.) їм краще не буде. От як Херсон повстав свого часу, люди сказали: «Геть звідси, це наша земля!» – ділиться думками.
У вільний час Володимир пише вірші. Має їх уже понад 40. Жартує, що такий дар відкрив у собі після контузії.
– Одеська ніч тривожна і солона,
Над морем рій із дронів завива.
Та в місті є надійна оборона –
Це полк «Цунамі», група вогнева.
Вони стоять, мов скелі біля моря,
Тримають небо на своїх плечах.
У серці в них ні страху, ані горя –
Лиш тільки зброя у міцних руках, – цитує один із віршів.
НАВІТЬ ОДНА ЗНИЩЕНА ЦІЛЬ – ВЖЕ ВАГОМИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Запитуємо Володимира, наскільки складними були передноворічні зміни, коли Одещину майже цілодобово атакували ворожі дрони.
– Працювали. Добу можна спокійно відстояти. Немає такого: «Ану відпочинемо». Робимо свій маленький внесок: один зіб’ємо чи хоч відіженемо – комусь не прилетить у будинок, хтось ще кілька годин побуде зі світлом і водою, – відповідає.
Цікавимося, в яку пору року важче працювати у розрахунку ППО.
– Чи зима, чи літо – все одно спекотно. Погодні умови на дрони не впливають – літають і в туман, і в дощ, – підкреслює.
Віриться в його слова важко, адже за годину перебування на узбережжі ми вже не відчуваємо пальців на ногах.
– Зараз як зайде! То буде такий душ з адреналіну, що захочеться з пірса пірнути, – каже полковник.
ПО ДВІ ТИСЯЧІ ПАТРОНІВ ЗА НІЧ
Хлопці саме налаштовують американський великокаліберний кулемет М2 Browning. Кажуть, що роблять це завжди, незалежно від того, чи зафіксовані цілі в зоні їхньої відповідальності. Через підвищену вологість, бризки солоної води зброю необхідно постійно чистити і змащувати. Володимир зауважує: іноді, за ніч розрахунок вистрілює до двох тисяч патронів.
На озброєнні у них також – німецький MG 42, що безперервно гуде.
– Бували нальоти по 40 дронів. Неприємно. Головне – збити, неважливо, ми це зробили чи сусідній розрахунок. Не качок на полюванні ж б'ємо, а працюємо на результат, – каже Володимир.
Георгій
Старший вогневої групи Георгій у підрозділі ППО – від початку повномасштабної війни.
– Найскладніше – коли відсутній зв’язок. Бо тоді доводиться збивати навмання. Ми легко замінюємо один одного, я і за кулеметом можу постояти, – каже Георгій.
За його словами, хлопці з групи пройшли додаткове навчання на полігонах, де працювали з кулеметами.
– До цього ми в основному користувалися стрілецькою зброєю. Стріляти в людину – одне, а по дрону – інше. Якщо кожен виконуватиме поставлене завдання, буде результат. Кожен має діяти за командою, – зауважує співрозмовник.
Георгій стомлений і не хоче довго говорити. Ми повертаємося із запитаннями до Володимира, який гладить величезного чорного кота.
КОТИ, РИБАЛКИ І ДРОНИ
– Це – наш «талісман». Тут їх взагалі багато, вдень годуються у рибалок, – киває чоловік у бік вишикуваних у лінію вудок.
Каже, з місцевими рибалками у захисників неба – «особлива дружба».
– Стоять прямо біля нас: ми працюємо, дрони летять, а їм – все одно. Тікають тільки тоді, коли до нас наближаються «шахеди». Ми вже втомилися пояснювати, що небезпечно, – додає Володимир.
Чоловік зауважує, що людей не турбує навіть те, що вдосконалені ворогом «шахеди» мають бойову масу до 100 кг.
– Раніше було 40 кг, потім 55 кг, 85 кг. Російські безпілотники наближаються до землі на малій висоті, а вже біля берега її набирають, щоб пікірувати в задану точку. Чим нижче летять, тим складніше зафіксувати на радарах. Швидкість буває різна: 150 км/год, буває 200 і 300 км/год, – пояснює.
Керівник пресслужби штурмового полку «Цунамі» Антон Кушнір каже, що коли росіяни задають координати цілі, то не мають реальної картини місцевості: скільки багатоповерхівок там виникло останніми роками, яка висота будівель тощо. Він зауважує, що з кулеметів «шахеди» збивають лише над морем.
– Напередодні Нового року тільки на Одесу летіло понад 300 дронів. Всі збити неможливо – різна швидкість, висота. До того ж їх «розбавляють» «герберами», що також можуть нести заряд. Ціль летить – і ми не знаємо, «порожня» вона чи ні, – пояснює Кушнір.
За його словами, дрони летять переважно тим самим маршрутом. Разом із вогневими групами ППО по ворожих цілях працюють дрони-перехоплювачі, у небо піднімається й авіація. Якщо у повітряному просторі перебуває літак, кулемети «мовчать».
– Коли БПЛА залітають у місто, відчуваємо важкість на душі. Може, щось не зробили, десь не встигли. Звичайно, у них такі «махіни», але й ми вже «зуби відростили». І якщо не зайшли нам за спину, приїжджаєш зі зміни додому і відчуваєш щастя, – додає Володимир.
***
Ми несли варту з поліцейськими аж до ранку. Змерзли, втомилися від бронежилетів. Цього разу жодна ворожа ціль в зону відповідальності нашої мобільної групи не потрапила, та ми зрозуміли, наскільки складна ця робота.
Одеса Поліція Військові Дрон Війна з Росією ППО