Наступ росіян на Покровськ і Торецьк: що задумав ворог і які загрози створює

Наступ росіян на Покровськ і Торецьк: що задумав ворог і які загрози створює 24.08.2024 18:36 Укрінформ Військові експерти переконують: ситуація на цьому напрямку складна, не зовсім контрольована, але ще не критична

Майже три тижні триває Курська операції Сил оборони України. Які результати станом на 18 день? Наші війська просунулись у глибину на 35 км, взяли під контроль понад 1200 км² — 93 населених пункти. І це насправді фантастичний результат.

Тим часом ситуація на Торецько-Покровському напрямку дуже складна й, на тлі успіхів на Курщині, складається не зовсім на користь ЗСУ: російські окупанти хай і повільно, по 200-300 метрів за добу, але таки просуваються. Наше командування називає цей відтинок фронту “найгарячішим”. Ворог сконцентрував там дуже багато сил — близько 100 тисяч особового складу.

Очевидно через це деяка частина українців почали розмірковувати над тим, а чи вартував “двіж” у Курській області того, що нині відбувається на Донеччині.

“Можливо, краще б війська кинули на підкріплення тим підрозділам, які стоять під Покровськом і Торецьком?” – пишуть у соцмережах.

Що ж, нумо шукати відповідь і на це, зокрема, питання. Але спершу маленький спойлер: навіть якби командування перекинуло війська з Курської області на Донеччину — це б нічого, по суті, не змінило.   

 КУРСЬКА ОПЕРАЦІЯ ЗСУ: ЧИ ВПЛИНУЛА НА АКТИВНІСТЬ НА ФРОНТІ В УКРАЇНІ

На думку військових експертів, поки що зарано говорити про суттєвий вплив Курської операції на лінію фронту саме на Донеччині. Загалом окупанти перекидають на Курщину резерви з тих ділянок, які вважають для себе не основними.

“Населенні пункти Покровськ і Торецьк, і загалом вся агломерація цих населених пунктів, для росіян на сьогодні надважлива. Вони бачать сприятливу обстановку, можливості рухатися, у них там є потенціал і вони його розвиватимуть. А ризикувати й жертвувати саме цими відтинками та районами, щоб перекидати їх на Курщину — не будуть”, – каже військовий аналітик, співзасновник проєкту DeepState Роман Погорілий.

Тоді ж звідки ворог перекидає сили?

“На Курщину перекидаються резерви в межах угруповання військ «Північ», в тому числі з Харківського напрямку, з інших ділянок фронту – з півдня (р-н Роботиного, Запоріжчина, а також р-н Кринок, лівий берег Херсонщини) і сходу (Луганщина та частково Донеччина). Але точно не з Покровсько-Торецького напрямку. Він залишається для них пріоритетом номер один”, – запевняє керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук.

Олександр Коваленко, військовий глядач групи “Інформаційний спротив” додає, що, згідно з наявною інформацією, командування росіян потягнуло у Курську область з Харківського напрямку підрозділи 138-ї ОМСБр, а також 79-го і 272-го МСП.

“Перекидання цих сил та засобів вплине на бої на Харківщині та послабить там тиск російських окупаційних військ. До чого це може призвести? Цілком можливо, що до системних контратак, які переростають у контрнаступ, результатом якого стане якщо не витіснення росіян до кордону, то хоча б за межі Вовчанська та села Глибоке”, – вважає експерт.

До слова, напередодні третя окрема штурмова бригада повідомила про початок наступу на Харківщині.  

“З Куп'янського — зони відповідальності групи військ “Захід” — перекидає на Курщину як мінімум два батальйони. А з-під Кринок — 810-ту ОБр МП”, – розповів пан Коваленко.

Ще одне питання в контексті Курщини: а чи не краще було б спрямовані на виконання цієї операції ресурси відправити для  підсилення Покровсько-Торецького напрямку?

“Угруповання Сил оборони України, що використовується в Курській області, нічого б не змінило на Донбасі — за винятком того, що розтягнуло б процес наступу російських окупаційних військ, чисельністю змушуючи їх гальмувати в низці напрямків. Але ні зупинити, ні тим більше піти в контрнаступ — ні”, – наголошує Олександр Коваленко.

По суті Курське угруповання Сил оборони України на Донбасі затримало б окупантів на пару тижнів і більше нічого. А що ми маємо по Курську?

“За два тижні Курської операції наші взяли під контроль понад 1 200 км² Курської області — це більше, ніж росіяни окупували українських територій від початку 2024 року. До кінця цього тижня в офіційній звітності може фігурувати цифра понад 1 500 км². А до 6 вересня, коли буде рівно місяць з дня початку нашого рейду на Курщину, на мій погляд, контрольована площа перевищить 2 000 км². І це про вимушений фактор виснаження росіян. Адже стабілізація лінії зіткнень на 1 200, 1 500, 2 000 або навіть 4 000 км² вимагає кардинально різного ресурсу.

“Наразі для стабілізації лінії зіткнень на Курщині російським окупаційним військам потрібне угруповання більш ніж у 30 тисяч особового складу. А коли площа зони контролю збільшиться, а вона збільшиться — збільшиться й потреба в кількості угруповання”, – підкреслив військовий оглядач. ом реалістичним підсумком операції узагалі може стати позначка 4 000 км²”, – вважає він.

Все це, окрім всього іншого, про вимушений фактор виснаження росіян. Адже стабілізація лінії зіткнень на 1 200, 1 500, 2 000 або навіть 4 000 км² вимагає кардинально різного ресурсу.

“Наразі для стабілізації лінії зіткнень на Курщині російським окупаційним військам потрібне угруповання більш ніж у 30 тисяч особового складу. А коли площа зони контролю збільшиться, а вона збільшиться — збільшиться й потреба в кількості угруповання”, – підкреслив військовий оглядач.

Роман Погорілий закликає мислити трохи глибше: “Ми можемо відправити наші найкращі, найбільш боєздатні бригади, які на сьогодні є, в район Покровська-Мирнограда. Це відтягне на кілька місяців посування ворога. Але ми просто "зітремо" наші підрозділи, бо у ворога там дуже велика кількісна перевага. Тому ми вимушені ризикувати. Ми сьогодні, мусимо йти на відверті кроки, битися, щоб мати у цій війні якусь вагу і якісь ходи на майбутнє. Зокрема, в переговорному процесі. Як ця операція на Курщині обернеться нам, якими наслідками і якою була кінцева мета, ми побачимо тільки з часом. У бійців в районі Покровська-Мирнограда зараз просто величезна задача, щоб зупинити цю всю орду. І там робиться все можливе”.

ПОКРОВСЬК І ТОРЕЦЬК: ЧИМ ВАЖЛИВІ ІЗ СТРАТЕГІЧНОЇ, ОПЕРАТИВНОЇ, ТАКТИЧНОЇ ТОЧОК ЗОРУ

Чому окупанти так відчайдушно намагаються захопити ці міста? Військові експерти кажуть, що розвиваючи наступ на Покровсько-Торецькому напрямку, російські окупанти хочуть досягти кілька цілей.

Перша ціль — здобути контроль над Покровськом, найбільшого західного населеного пункту на Донеччині, що розташований за кілька кілометрів від Дніпропетровської області. Це стане серйозним викликом для ЗСУ, адже далі бойові дії можуть розширитися вже на територію Дніпропетровщини.

Друга ціль — перерізання “траси життя” Т0504 Покровськ-Костянтинівка, яка йде вздовж лінії фронту і є надзвичайно ефективною для переміщення наших підрозділів та перевезення військових вантажів на різних ділянках фронту, наприклад, до Часового Яру. У разі втрати Т0504 потрібно буде шукати альтернативні шляхи. Звісно, у нас ще є траса Слов’янськ-Краматорськ, є допоміжні дороги. Але їхня пропускна спроможність набагато менша, і вони не дозволяють саме оперативно здійснювати переміщення українських сил та засобів.

Третя ціль — просуваючись у напрямку до міста Селидове через с. Миколаївка, росіяни хочуть перерізати трасу Покровськ-Карлівка, а це підвищує загрози для українських частин, які воюють біля, власне, Карлівки, Красногорівки й Невельського.

“Покровський напрямок є ключовим у наступі росіян на сході. І не тільки тому, що вихід на рубіж Мирноград-Новоекономічне дозволить їм заблокувати трасу Покровськ-Костянтинівка-Часів Яр, яка слугує основним логістичним шляхом для нашого угруповання північніше — у районі Торецьк-Часів Яр. Перерізання цієї дороги, а в ідеалі захоплення Покровська і Мирнограда — важливих логістичних вузлів — ставить під загрозу удару з тилу по частинах ЗСУ, які обороняються на Торецькій ділянці, – розповідає Павло Лакійчук. – З іншого боку, на півдні, ворог таким чином заходить у фланг/тил Курахівсько-Вугледарському угрупованню Сил оборони України. Втім, успіх на Покровському напрямку не стане стратегічним переломом для ворога, якщо не підкріпити його наступом на Лиманському напрямку — тоді ЗСУ постануть під загрозою, що Донбаська ділянка оборони буде відрізана від Харківсько-Куп'янської — фактично розрив фронту оборони”.

Втім, для цього ворогу потрібні стратегічні резерви.

“А їх очевидно не вистачає навіть для розширення "покровського прориву". А попереду — вуличні бої за Мирноград, Селидове, Покровськ. На це потрібно на порядок більше сил, ніж ворог може кинути в "топку м'ясних штурмів" зараз. Те, що Герасімов ні за що не хоче ділитися своїми резервами з Бортніковим (глава ФСБ) для його "контртерористичної операції" на Курщині, може бути свідченням нестачі резервів для розвитку успіху на напрямку головного удару. Про це опосередковано свідчить і перебіг бойових дій на низці критичних для групи військ “Центр" противника напрямків. ЗСУ не тільки не хочуть відступати, а завдають дошкульних ударів контратакуючи. Втім, питання резервів, як вдається, критичне для обох сторін. Командування сил оборони України, розвиваючи "Курський наступ", і кремлівські генерали, які не хочуть відмовлятися від наступу на Покровськ, зійшлися, як льотчики в лобовій атаці: хто схибить перший, той і програє”, – додав пан Лакійчук.

Його доповнює Олександр Коваленко, військовий оглядач групи “Інформаційний спротив”: “Важливо зауважити, до Покровська тягнеться залізниця, яку росіяни хочуть використовувати. А також за роки війни там побудовані штаби, склади фронтового значення, які можуть стати російськими трофеями. А ще Покровськ фактично відкриває шлях на Павлоград, а з Павлограда — на Дніпро. Тобто росіяни бачать у цьому можливість відкриття простору на територію Дніпропетровської області”.

Він також згадав про трасу Т0504.

“Це основна логістика на Костянтинівку, Часів Яр, а також на Торецьк. До речі, щодо Торецька. Потенційна втрата цього міста може бути для нас серйозною проблемою оперативно-тактичного рівня”, – наголосив пан Коваленко.

Навіть так – це наблизить нас на один крок до проблеми стратегічного рівня, бо це вихід на Костянтинівку, а звідти — на Дружківку, Краматорськ і Слов’янськ.

“Це повне перерізання уже згаданої Т0504 з Покровська на Костянтинівку і Часів Яр, це створення для окупантів досить потужного плацдарму для подальшого захоплення всієї Донецької області. Зараз для окупантів Торецьк — це кістка в горлі”, – підкреслив військовий експерт.

ЗАГАЛЬНА ОБСТАНОВКА НА ПОКРОВСЬКО-ТОРЕЦЬКОМУ НАПРЯМКУ: НАСКІЛЬКИ ВСЕ КРИТИЧНО

Багатьох цікавить поточний стан справ на Покровсько-Торецькому напрямку: що там відбувається, наскільки критичною виглядає обстановка, яку кількість сил та засобів росіяни зосередили?

Військові, які безпосередньо там знаходяться розповідають, що на початку 2024 року окупанти стояли за 38 кілометрів від Покровська. Зараз же бої, які супроводжуються постійними бомбардуваннями, активною роботою артилерії, піхотними штурмами і так далі — йдуть за 10 кілометрів від Покровська.  У Торецьку ще “спекотніше”: ворог зайшов у місто та зачепився за околицю.

“Тривають цілодобові бої. Це майже постійно прямі зіткнення. Стрілецькі бої відбуваються в лісистій місцевості та між будинками в селах. Противник несе великі втрати, але накопичив значну кількість особового складу”, – каже пресофіцер 14-ї бригади оперативного призначення "Червона калина" Нацгвардії Микола Коваль.

Боєць 47-ї окремої механізованої бригади "Маґура" Владислав Данко зазначає, що окупанти зараз змінили свою тактику: якщо раніше вони робили ставки на так звані “банзай-атаки” із залученням бронетехніки, то тепер – піші штурми.

“Ворог перейшов від штурмів на техніці до виключно піхотних штурмів. Якщо раніше ми спостерігали по 10 – 15 одиниць техніки, яка їхала з окупантами в бій, (а ми їх виявляли на підступах за 2 – 3 кілометри від лінії фронту й намагалися більшість з них, а то і всі, знищувати ще на під'їздах до наших позицій), то зараз техніки майже не видно. Тобто вона працює більше в тилу. Окупанти пересуваються або легкою технікою, або пішки. І в цьому їм дуже сильно допомагають посадки, адже там не завжди аеророзвідка може виявити ворога. Вони пересуваються невеликими групами, скупчуються в певних місцях і з тих місць продовжують свої штурми наших позицій. Ми докладаємо максимальних зусиль, щоб виявляти їх ще на підходах, однак природні умови не завжди це дозволяють”,– пояснює Владислав Данко.

Олександр Коваленко каже, що російські окупанти використовують на цьому напрямку одночасно дві групи військ — ГВ “Південь” і ГВ “Центр”, які загально налічують близько 100 тисяч особового складу.

“Тобто людський ресурс там реально величезний. Але і втрати вони несуть також величезні”, – каже Олександр Коваленко.

Тим не менш, саме ця кількісна перевага дозволяє ворогу просуватися.

“Ситуація дуже важка. Якщо говорити про Торецьк, то зараз фактично розпочалися міські бої на околицях — в районі Центральної міської лікарні, на перетині вул. Космічна і вул. Центральна. Росіяни намагаються зайти в місто по трасі Т0516, – каже експерт. – Також вони намагаються обійти та взяти під контроль терикони – ДП Шахта «Північна», ДП «Шахта ім. Артема» і ДП "Шахта «Нова», щоби мати можливість зі сходу зайти в Торецьк. А з півдня — зайти в місто через селище Неліпівка”.

Але перед тим, як зайти в Неліпівку — ворогу ще потрібно пройти Нью-Йорк — 20% селища все ще контролюють ЗСУ.

“Що ж до Покровського напрямку… Там росіяни вийшли на лінію Гродівка – Новогродівка. Це останній рубіж на шляху до Мирнограда та Покровська. У Новогродівці найближчим часом розпочнуться бої на околицях. А на околицях Гродівки — уже ведуться”, – наголошує пан Коваленко.

За його словами, загалом ситуація на Покровсько-Торецькому напрямку складна, не зовсім контрольована, але наразі ще не критична. Багато що покажуть бої в Гродівці та Новогродівці. Якщо ці н.п. “впадуть” – от тоді ситуація реально може стати критичною.

“Від того, як відбуватимуться бойові дії на цих ділянках, залежатиме початок штурмових дій самого Мирнограда та Покровська. Якщо вони достатньо виснажать російські окупаційні війська, то просування зупиниться. Якщо виснаження не буде, то вже цієї осені можуть розпочатися повноцінні штурмові дії Покровська”, – додав оглядач групи “Інформаційний спротив”.

А це – Павло Лакійчук:  “Почнемо з Торецького напряму. Основні сили ворога, що наступають тут — з'єднання і частини 41-ї армії РФ. Найбільш небезпечним є їх просування у правий фланг нашим бригадам, що обороняють Торецьк, в напрямку Нью-Йорк – Неліпівка. Крім ймовірності тактичного оточення ар'єргардів, що обороняються в Нью-Йорку, це загрожує оточенням частині наших військ між Неліпівкою і Залізним. Передові підрозділи 41-ї ЗВА орків також змогли просунутися на півночі від Північного вздовж дороги Горлівка – Костянтинівка, намагаючись охопити Торецьк зі свого лівого флангу”.

Покровський напрямок наш співрозмовник називає “напрямком головного удару”: “Про це свідчить надзвичайна інтенсивність боїв, яка не стихає”.

Тут наступають з'єднання 41-ї, 2-ї та 8-ї армій ворога.

“Їх передові підрозділи вже перебувають за 10 кілометрів від Покровська та за 5-7 кілометрів від Мирнограда на півночі і Селидового на півдні. Це дуже небезпечно. Втім, просуваючись трьома "кішками" – Веселе-Гродівка на півночі в бік Мирнограда, Журавка-Красний Яр по центру і Желанне-Новогродівка-Миколаївка на півдні в бік Селидового свідчить про те, що ворог не може вже діяти широким фронтом, вимушений перекидати залишки боєздатних частин на "вістря", таким чином, ставлячи під загрозу свої фланги. Усе частіші оперативні та тактичні паузи, які спостерігаються в діях противника, уповільнення їх руху можуть свідчити про постійне перегрупування їх боєздатних підрозділів. А також можуть свідчити й про те, що у “наступаючих” виснажуються резерви – їх не вистачає одночасно просуватися вперед і забезпечувати фланги. Питання полягає чи маємо ми резерви для того, щоб "купірувати" ці "щупальця". А краще взагалі "анігілювати" їх”, – коментує Павло Лакійчук.

ЗУПИНИТИ ПРОСУВАННЯ ВОРОГА: ЯКІ ШАНСИ У ЗСУ ПЕРЕЛОМИТИ СИТУАЦІЮ

Якщо припускати найгірший варіант розвитку подій, то, прогнозує Павло Лакійчук, протягом тижня ворог зможе впритул наблизитись до Покровська, Мирнограда та Селидового. Тоді — вуличні бої, які можуть тривати багато місяців. Згадаймо ту ж осаду Бахмуту та Авдіївки.

“А це (вуличні бої, – Ред.) від сил, які наступають, вимагатиме на порядок більше ресурсів, ніж наступ "в полі". Зрештою, Путін нині постає перед "великою дилемою", як висловився президент США Джозеф Байден, – чи продовжувати сточувати свої війська об український Покровськ чи намагатись захистити свій Курськ. Очевидно що на дві стратегічні операції наявних сил у нього недостатньо, – каже військовий експерт. – Який шлях обере кремлівський диктатор вибираючи "між поганим і дуже поганим"?  "Праворуч підеш, – каже російська приказка, – коня втратиш. Наліво – життя заберуть". А пряма дорога його тепер веде тільки до Гааги…”

У цьому ж ключі розмірковує полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський: “Всіма наявними силами та засобами, які виділені для цього району бойових дій, ми намагаємося запобігти просуванню супротивника, завдаючи йому максимальної шкоди. Питання – чи може противник нескінченно проводити такі атаки? Ні, не може, на сьогодні ми вже відзначаємо, що таке поняття як тактичні паузи стають тривалішими, тому що противнику потрібна більша кількість часу для того, щоб перегрупувати свої війська, щоб продовжувати такий темп наступу”.

Військовий експерт нагадав слова очільника ГУР Кирила Буданова про те, що такий темп наступу РФ зможе підтримувати ще місяць-півтора, не більше.

“Потім противник буде змушений зупинитися”, – стверджує пан Грабський.

Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко вважає, що найближчі тижні будуть непростими, але згодом російський наступ поступово згасне: “Російські війська, можливо, перейдуть до перегрупування, доукомплектування та поповнення своїх втрат”.

Наразі ж українським командуванням практично всі можливості використовуються.

“У середньостроковій перспективі ситуацію швидко не виправити, але українські резерви готуються та очікується поповнення арсеналів», – каже експерт.

Крім того, важливо продовжувати удари по російській території, зокрема по Ростову-на-Дону та окупованому Донецьку, щоб зменшити логістику ворога.

“Удари по аеродромах також можуть виявитися корисними, оскільки велика кількість авіації допомагає російському просуванню”, – додав пан Мусінєнко.

Щодо аеродромів… Вже є повідомлення, що після останніх успішних атак українськими дронами, РФ вже перемістила частину винищувачів та штурмовиків на бази, що знаходяться подалі від України. Це, зокрема, призвело до зменшення кількості авіабомбових ударів по прифронтовим містам. Менше “нальотів” фіксується й на Покровсько-Торецькому напрямку. А отже нашим захисникам хоч трішечки, але вже легше.

Військовий експерт Павло Нарожний запевняє, що ЗСУ цілком здатні зупинити ворога на підходах до Покровська і Торецька, як це сталося, наприклад, під Часовим Яром.

“Ворог б'ється об Часів Яр фортецю вже пів року, після того, як був окупований Бахмут. Окупантам не вдалося захопити “Часік” тому, що він розташований на панівній висоті, його штурмувати дуже важко. До того ж перед містом є канал, у ньому вже немає води, але навіть попри це він слугує серйозною перешкодою. Ворогу пройти там дуже важко. Є сподівання, що так само нашим вдасться зупинити ворога і на підходах до Покровська”, – каже пан Нарожний.

Вдасться за рахунок “природних умов”, а саме – річки Журавка та Казений Торець й цілого каскаду невеликих ставків та водосховищ з ними пов’язаних.

“Цілком можливо, що нам вдасться зупинити росіян по річці Журавка в районі Гродівки. Втративши Гродівку? Скоріш за все, так. Але зупинивши їх по цій межі. Щодо Новогродівки… Цей населений пункт не має якихось серйозних природних рубежів у вигляді річок, але через нього йде залізниця, яка може теж стати перепоною для російських окупантів. Знов таки, частину Новогродівки ми очевидно втратимо, але при цьому контроль в цій промисловій зоні з використанням висот може бути вирішальним у питанні подальшого просування ворога”, – підсумував Олександр Коваленко.

Мирослав Ліскович. Київ

Армія Торецьк ЗСУ Росія Війна Покровськ

Источник: www.ukrinform.ua