На пам’ять про майора поліції Романа Заліського Хвилина мовчання 09.07.2026 09:00 Укрінформ
Разом із сином віддали життя за Україну Роман народився 31 січня 1972 року в місті Мирноград на Донеччині. Його батько був шахтарем, а мати працювала на залізниці. Після завершення школи Роман намагався вступити до Харківського юридичного університету, проте не був прийнятий. Вирішив наслідувати приклад матері та здобув освіту у Слов’янському технікумі залізничного транспорту. Під час навчання його мобілізували до армії, де він служив у морській частині прикордонних військ у російському місті Петропавловськ-Камчатський. У 1992 році Роман повернувся до України та розпочав службу в міліції міста Мирноград. Він пройшов шлях від патрульного до слідчого в карному розшуку. У 2007-2008 роках брав участь у миротворчій місії ООН у Косово. Після завершення місії він повернувся до роботи в міліції, а у 2012 році вийшов на пенсію.
Став учасником Революції Гідності. «Події 2004 року оминули мене. Моя служба на той час не передбачала участі в політичних процесах. У 2008 році, коли розпочалися події в Грузії, я перебував у Косово. Зробив для себе висновок, що наступною може стати Україна», – згадував Роман у 2024 році в інтерв’ю регіональному інформаційному агентству «MKV». Після другої спроби розгону Майдану чоловік повернувся додому, але не знайшов розуміння серед друзів та колишніх колег. Із захопленням Криму Роман вирішив піти добровольцем до ЗСУ. Проте у військкоматі йому відмовили. Через знайомих, з якими познайомився під час служби в Косово, він потрапив до батальйону «Миротворець». «У липні 2014-го ми увійшли до звільненого Слов’янська. Перше бойове зіткнення відбулося під Попасною. Перші обстріли, перша кров. Багато хто тоді зрозумів, що воювати нам доведеться не з бандитами, а з добре озброєними найманцями та російськими військовими», – розповідав чоловік журналістам. Він згадував, що тоді потреби захисників України забезпечували волонтери, а від держави вони отримували лише озброєння. «Роман брав участь у звільненні Попасної, був снайпером під Горлівкою, пройшов справжнє пекло Іловайська, де отримав поранення та потрапив у ворожий полон. Але це його не зламало. Після звільнення він негайно повернувся до лав ЗСУ і протягом років боронив Луганщину», – наголосили у Департаменті карного розшуку Нацполіції. Повномасштабне вторгнення РФ Роман зустрів у Кремінній на Луганщині. Він особисто очолював оборону, знищував ворожу бронетехніку в Тернах, руйнував понтонні переправи окупантів та, ризикуючи життям, евакуював поранених побратимів із ворожих засідок.
У червні 2022 року в бою на Донеччині загинув його єдиний син Олександр, який був офіцером Національної гвардії. Менш ніж за рік, у травні 2023 року, Роман повернувся на службу – цього разу до батальйону «Полтава» бригади Нацполіції «Лють». Він обіймав посаду заступника командира роти та був наставником для молодших бійців. Роман Заліський загинув 25 червня 2026 року в ближньому бою на Краматорському напрямку. Воїна поховали в селі Калинівка Макарівської громади на Київщині. Вічна пам’ять Герою! Фото: Макарівська селищна рада, Департамент карного розшуку Нацполіції За матеріалами Макарівської селищної ради, регіонального інформаційного агентства «MKV», Департаменту карного розшуку Нацполіції Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform Пам’ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання