Пам’яті журналіста, волонтера, захисника України Володимира Даценка (позивний «Борода») Хвилина мовчання 26.07.2026 09:00 Укрінформ
Він був справжнім, завжди говорив, що думає, і діяв відповідально
Життя Володимира Даценка обірвалося 14 липня 2022 року внаслідок ракетного обстрілу росіян по Вінниці, де він перебував у службовому відрядженні. Спочатку його вважали зниклим, але вже 15 липня стало відомо, що він у списку загиблих.
Фото з родинного архіву
Володимир народився 19 травня 1988 року в селі Булаї Погребищенського району Вінницької області. До початку війни він працював водієм, планував відкрити автомийку та допомагав людям як журналіст і учасник організації «Дорожній контроль Вінниці».
Наречена Володимира, Заріна, розповіла, що вони були разом майже п’ять років. У лютому він зробив дівчині пропозицію, пара готувалася до весілля. Але війна втрутилася…
Фото: Факти
З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир став на захист України: допомагав патрулювати вулиці Вінниці, займався волонтерською діяльністю. Але цього йому було замало, він звертався до військкомату, проте його не брали на облік.
Фото: Фейсбук-сторінка Володимир Затайдух
Тому він вирушив на фронт як боєць-доброволець штурмового батальйону «Айдар». Виконував бойові завдання на посаді оператора другої окремої роти спеціального призначення військової частини А4100. Позивний «Борода» він отримав через свою довгу чорну бороду та загалом колоритну зовнішність.
Голова ГО «Дорожній контроль Вінниці» Володимир Затайдух згадує: «Його тут усі намагалися втримати, роботодавці навіть давали йому вищу зарплату. "Володя, залишся, ти нам тут потрібен". Він казав: "Ні. Я мушу захищати нашу країну"».
Фото: Фейсбук-сторінка Володимир Даценко
Володимир пишався тим, що захищає Україну, дякував волонтерам та коханій Заріні за підтримку й любов. «Рабів до раю не пускають», – повторював завжди, жив згідно з таким кредо.
Друзі розповідають, що у Вінниці «Борода» бував нечасто. 14 липня 2022 року він офіційно перебував у відрядженні, привіз до приватної клініки «Нейромед» побратима з «Айдара». В момент обстрілу Володимир розмовляв на ґанку клініки ще з одним своїм другом – Денисом Клімовим.
«Я йому кажу: "Ходімо в «Ювілейний», кави вип’ємо". А він: не можу, бо побратим дуже погано говорить, і якщо він вийде на рецепцію, то його не зрозуміють, а може, треба буде заповнити документи. Потім він у небі побачив ракету і крикнув "Приліт!". Я побіг вздовж Будинку побуту, а Володимир – у протилежний бік, за "Нейромед", якраз в епіцентр вибуху…», – згадує Денис.
Фото: Фейсбук-сторінка Володимир Даценко
…Клініку тоді зруйнувало вщент. Поблизу знайшли обгорілі документи Володимира, зокрема посвідчення журналіста ГО «Дорожній контроль Вінниця». Проте тіла ніде не було. Ще один друг Володимира, редактор «RIA/20 хвилин» Вадим Павлов згадує: «Після прильотів я був на місці трагедії вже за 20 хвилин. Ще за п’ять хвилин я побачив, як винесли загиблу дівчинку. Ще за п’ять хвилин мені сказали… що зник Вова Борода. Що він ще з одним моїм другом вийшли з "Нейромеда". Після першого прильоту вони побігли в різні боки… Дениса посікло осколками, а Борода… зник».
Фото: Фейсбук-сторінка Володимир Даценко
Друзі та рідні протягом доби жили надією, що «Бороді» вдалося вижити. Добу його не було ані в списках жертв, ані серед поранених. Проте дива не сталося: по обіді 15 липня його загибель підтвердилася.
17 липня Володимира Даценка поховали в рідному селі. У нього залишилося троє дітей від першого шлюбу, батьки та наречена.
Фото: Погребищенська міська рада
Указом Президента України від 31 серпня 2022 року солдата Володимира Даценка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Згадуючи Володимира, його друзі говорять, що він був справжнім, завжди говорив, що думає, і діяв відповідально.
Фото: Фейсбук-сторінка Володимир Даценко
«Була надія, що Борода вижив, що він десь у лікарні. Але вже за добу друзі їздили на впізнання. Він загинув… Ми втратили Людину і Друга. Справжнього. Вова був надійним, людяним, безкорисливим, добрим, щирим. Філософом з відкритою душею. Він завжди поспішав на допомогу, навіть не питаючи. Вова завжди казав – рабів до раю не пускають. Я впевнений, він уже там», – зазначив Вадим Павлов.
Вічна пам’ять Герою!
Тетяна Тиндик
За матеріалами: Погребищенська міська рада, 20 хвилин, Суспільне Вінниця, Факти, RECВІЄМ
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам’ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання