Маск не нашкодить: Starlink для ЗСУ буде під контролем Пентагону
Маск не нашкодить: Starlink для ЗСУ буде під контролем Пентагону 07.10.2023 12:00 Укрінформ А загалом — альтернативу супутниковому зв’язку, яку надає компанія SpaceX, за потреби можна знайти. Варіантів достатньо
Хто такий Ілон Маск знають, мабуть, всі (або майже всі). Насамперед Маск — це власник компаній SpaceX, Tesla, соцмережі X. А ще — прихильник Трампа, латентний симпатик Путіна і той, хто восени 2022 року відключив Starlink у Криму, таким чином, зірвавши операцію ЗСУ проти кораблів Чорноморського флоту РФ. От саме про останнє — Starlink — якраз і хочеться детальніше поговорити. Адже треба розбиратися як Маск отримав якщо не абсолютну монополію, то потужний контроль над архіважливою військовою сферою — супутниковим зв’язком.
Що тепер з цим робити, як зарадити — спробуємо з’ясувати.
Та спершу — процитуємо уривок з великого матеріалу американського журналу The New Yorker під назвою “Тіньове правління Ілона Маска” (до речі, рекомендуємо прочитати): “Втручання багатіїв у політику – не новий феномен. Дж. П. Морган позичив значні кошти союзним силам під час Першої світової війни, а Джон Рокфеллер молодший давав чималі гроші Лізі націй. Але вплив Маска нахабніший та ширший. Чинні й колишні чиновники NASA, Пентагону, міністерства транспорту, Федерального авіаційного управління й Управління з питань безпеки і здоровʼя розповіли, що нині впливу Маска у їхній діяльності не уникнути. Тепер вони до нього ставляться як до неофіційного урядовця”.
Угода Пентагону та SpaceX: Маск більше не зможе вимикати термінали для Starlink-інтернету?
“Я чудово розумію, що відносно особи Ілона Маска зараз у нас дещо чорно-біле уявлення. Але він, подобається нам це чи ні, має право на будь-які політичні погляди. Підтримувати Трампа чи ні — це його особиста справа. Як то кажуть — кожному своє, тут ми нічого не вдіємо. Втім, і це найголовніше, Маск — це бізнесмен. Технологія Starlink, яка є проектом його компанії SpaceX, — це не про волонтерство, а саме про бізнес”, – коментує “Укрінформу” директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.
Політичний експерт Євген Савісько також наголошує, що Маск – цинічний бізнесмен, і політика, і війна для нього теж бізнес: “Він робить лише те, що приносить зиск. Аби команда Байдена запропонувала Маску суму більшу ніж він отримує від Трампа та, ймовірно, від Путіна, то він би одразу перейшов на бік нових друзів. Маск став би затятим демократом і українофілом. А вся його імперія почала б розповідати як потрібно допомагати Україні”.
Щодо допомоги… Важливо нагадати про події 24 лютого 2022 року, коли маршрутизатори американської Viasat, яка забезпечувала в Україні зв'язок та Інтернет, були обвалені російськими хакерами за годину до атаки.
26 лютого віце-прем'єр Михайло Федоров попросив в Ілона Маска через Twitter (нині Х) надати станції супутникового зв’язку Starlink. Той погодився. Уже за два дні перші 500 терміналів були в Україні. Потім ще дві тисячі, а з ними — комплекти для автономного електроживлення. Уже в березні 2022-го завдяки Starlink працювало українське телебачення. Маск забезпечував звʼязком підрозділ спеціальних операцій та дозволяв українському командуванню звʼязуватися з Обʼєднаним командуванням спеціальних операцій США.
“Ми були переважно глухі та сліпі в перші години російського вторгнення, з дуже обмеженими можливостями зв’язку. Маск оперативно надав Україні доступ до Starlink. Це дозволило координувати операції на полі бою і завдавати ударів по військових цілях з ювелірною точністю”, – наголошує політичний експерт Андрій Сеньків.
Чи варто Маску за це подякувати? Звичайно, що так. Але слід відзначити, що й він з цього мав неабиякий зиск: по суті, наша війна стала для Маска можливістю перевірити й удосконалити створену технологію на такому собі випробувальному полігоні.
“Але те, що сервіси та обладнання Starlink нам дуже допомогли — це факт, – підкреслює Михайло Самусь. – Часу для пошуку складних рішень у нас тоді просто не було. Потрібно було зробити все швидко, ефективно і дешево, а це про Starlink”.
Через кілька місяців з’явилася інформація про проблеми з інтернет-доступом через супутникові термінали Маска. Наприклад, як стало відомо лише зараз, у вересні 2022 року Сили оборони України планували таємно атакувати російський флот у Севастополі шістьма надводними дронами-камікадзе. Але щоб навести їх на ціль — був потрібен саме Starlink. Однак Маск наказав своїм інженерам вимкнути Starlink у радіусі 100 кілометрів від узбережжя Криму. У результаті українська атака провалилась.
“Судячи зі всього, «кримська операція» не готувалася в тісній координації з американськими партнерами, інакше зі зв’язком не було б проблем. Маск зауважив, що якби він отримав прохання з Білого дому, Starlink в Криму працював би, – каже Андрій Сеньків. – Багато хто забуває, що позиція Маска щодо «червоної лінії» Росії в той час була широко поширеною серед американських експертів та дипломатів. Те, що адміністрація США зараз змінила позицію щодо Криму та українських атак по російській території, не змінює того факту, що точка зору Маска відображала консенсус Білого дому у вересні минулого року”.
Ну, нехай так. Втім, як же унеможливити повторення подібної ситуації в майбутньому…
“Після інформації про проблеми роботи Starlink у Криму — відбулася зміна підходів. Пентагон схвалив угоду з компанією SpaceX щодо купівлі Україні таких терміналів для Starlink-інтернету, які Маск не зможе вимикати", – нагадує Михайло Самусь.
Військовий експерт каже, що Україна отримає (або вже отримала) кілька сотень нових терміналів і послуг Starlink з гарантованим ввімкненням і без можливості «ручного» втручання керівника компанії.
“Пентагон не розголошує конкретні умови цього контракту з міркувань безпеки, але можна припустити, що зараз робота системи в Україні значною мірою перебуває під контролем американських військових”, – переконує Андрій Сеньків.
Очевидно, може йтися про спеціалізований супутниковий зв'язок для військових у межах нової програми Starshield, яка працює на наявних супутниках мережі Starlink.
“З відкритих джерел наразі незрозуміло, яку саме послугу Пентагон замовив для України – звичайну Starlink чи Starshield”, – додає політичний експерт.
За його словами, між першою і другою послугою є суттєві відмінності.
“Маск стверджує, що умови обслуговування Starlink чітко забороняють використання послуги для наступальних військових дій, в той час як Starshield є торговою маркою SpaceX для її лінійки військових продуктів для уряду США. Для прикладу, з 1 вересня цього року Космічні сили США уклали зі SpaceX контракт на суму 70 мільйонів доларів на послуги Starshield. За словами представника Командування космічних систем, «послуги Starshield надаються супутниковою групою Starlink, але відрізняються від комерційного сервісу Starlink унікальними умовами для Міністерства оборони США, яких немає в контрактах на комерційне обслуговування», – розповідає пан Сеньків. – Проте цей представник не уточнив, які саме унікальні умови включені в контракт Starshield. Тим не менше, і це важливо, американські високопосадовці заявляють, що в контракті є формулювання, які не дозволять Маску відключити послугу з власної примхи, незалежно від того, яким чином американські військові (клієнти) використовують її”.
Його доповнює експерт з цифрової безпеки громадської організації "Інтерньюз Україна" Павло Бєлоусов: “Виглядає так, що Пентагон й буде вирішувати що, де, як і для яких цілей працюватиме цей сервіс. Можливо, контроль з боку військових чи державних структур збільшиться, з огляду на те, які проблеми Маск створював своїми рішеннями”.
Пентагон схвалив угоду з компанією SpaceX щодо купівлі Україні таких терміналів для Starlink-інтернету, які Маск не зможе вимикати
На думку наших співрозмовників, навряд чи Маск зважиться порушити договір з Пентагоном, бо у нього тоді будуть величезні проблеми, адже йдеться про інтереси національної безпеки Сполучених Штатів.
“Маску про це добре відомо, тому і його вибрики мають свої кордони. Не думаю, що він вимикатиме та блокуватиме термінали надані Міноборони США, інакше йому пригадають все що було, і що могло би бути”, – підкреслив політичний експерт Євген Савісько.
Водночас Андрій Сеньків каже, що у Штатах є законодавчі механізми, за допомогою яких можна притягнути до відповідальності американську компанію за дії на іноземній території. Залежно від вчиненого порушення компанія підпадає під юрисдикцію федерального суду або суду штату, де вона була зареєстрована.
Проте, у випадку із супутниковим зв’язком, є ще й «третя» територія – космос.
“І тут юристи стикаються із багатьма неоднозначними трактуваннями положень та законодавчими лазівками, що значно ускладнюють врегулювання”, – акцентує експерт.
Такі невизначеності, зокрема щодо формулювань в контрактах між постачальниками та споживачами, за якими компанія під час війни надає послуги, які можуть бути використані для підтримки бойових операцій, зараз є предметом сенатських слухань за участі лідерів високотехнологічного бізнесу.
“Тож незабаром слід очікувати як змін в тамтешньому законодавстві, так і корекцію своїх контрактів американськими компаніями”, – зазначив пан Сеньків.
Питання дня: наскільки ЗСУ залежні від Starlink та чи існують взагалі якісь альтернативи?
“Зв’язок та системи управління ЗСУ, зокрема автоматизовані, від Starlink справді залежать. Також Starlink значно полегшує управління дронами, які ми використовуємо для проведення розвідувальних операцій, тому що він може працювати навіть там, де дуже проблематична ситуація зі зв’язком. Передача інформації потребує якісного інтернету, “заглушити” сигнал Starlink за допомогою засобів радіоелектронної боротьби досить складно”, – каже Михайло Самусь.
По всій лінії фронту працюють ворожі РЕБ (звісно, наші працюють також). Серед найбільш розповсюджених: комплекс придушення GSM-зв’язку РБ-341В «Леер-3», комплекс радіоелектронного придушення КХ та УКХ-діапазону РБ-301Б «Борисоглебск-2», автоматизована станція перешкод Р-330Ж «Житель» та система радіоелектронної боротьби 1РЛ257 «Красуха-4». Всі ці установки покликані глушити стандартний радіозв’язок, перехоплювати мобільний зв’язок та поставляти активні перешкоди і протидію бортовим радарам ударної, розвідувальної й безпілотної авіації. Проте Starlink все це “до спини”, він захищений від впливу подібних установок, оскільки працює безпосередньо від супутників.
“Starlink вирішує задачу наявності інтернету майже за будь-яких умов: просто в полі, де немає електрики та інших комунікацій. Сам термінал можна доволі недорого купити (особливо, якщо порівнювати з військовою технікою/електронікою), терміналів багато, продаються всюди та практично немає дефіциту, – каже Павло Бєлоусов. – Тобто, одна з найважливіших задач (звʼязок) вирішується доволі просто. Наявність інтернету у військових надає їм багато переваг для багатьох задач, оскільки звʼязок — одна з ключових складових. Від зв’язку з рідними до організації атак морськими дронами”.
Співзасновник drone.ua та експерт у сфері безпілотних технологій Валерій Яковенко наголошує, що технологія Starlink не є унікальною: “Ми є частиною цивілізованого світу, і перед нами відкриті всі технології, котрі ми хотіли б використовувати. Єдине, що їх відрізняє — це вартість. Якщо Starlink може вартувати кілька сотень доларів, то альтернативні варіанти — від кількох тисяч доларів”
Starlink вирішує задачу наявності інтернету майже за будь-яких умов
Тож що це за альтернативи?
“Starlink найбільш розкручений проект з надання інтернету через супутники, проте не монопольний. У світі працює низка міжнародних успішних комерційних проектів, як от Intelsat, Eutelsat, Satcube, Iridium тощо”, – стверджує Євген Савісько.
Intelsat – це найстаріший міжнародний консорціум супутникового зв'язку, заснований ще 1964 року. Поступово членами Intelsat стали понад 140 країн світу. У 1965-му організація запустила перший у світі комерційний супутник зв’язку Early Bird. У 1969-му передавала телевізійні зображення посадки «Аполлона-11» на Місяць. Зараз у компанії 56 супутників. До слова, нещодавно ця компанія ініціювала постачання Україні супутникових терміналів Satcube на суму близько 70 млн шведських крон (6,5 млн євро). Закупівлю оплачує Німеччина. Що важливо: у Satcube не заперечують проти використання їхнього обладнання нашими військовими.
Компанію Eutelsat у 1977 року заснували 17 європейських країн для розробки та експлуатації супутникової телекомунікаційної інфраструктури Європи. Зараз у компанії 36 супутників, які забезпечують покриття Європейського континенту, Близького Сходу, Африки, Азії та Америки.
Iridium засновано 1991 року. Спочатку вона належала Motorola. Згодом більшу частину акцій придбали інвестори з Японії, Німеччини та… Росії. Втім після оголошення про банкрутство у 1999 році компанію викупив Пентагон. Міністерство оборони США вирішило юзати супутники не тільки для власних потреб: щоб заощадити на витратах, військові продовжили й комерційне використання. Зараз у системі Iridium – 77 супутників. Оператор забезпечує 100% покриття поверхні Землі.
“Крім уже згаданих, є також багато інших потенційно перспективних проектів. Наприклад, британсько-індійська компанія OneWeb, яка планує розмістити 648 супутників, а ще — Project Kuiper, дітище компанії Amazon (мільярдера Джозефа Безоса, – Ред.), яка планує розмістити 3,236 супутників. Нарешті, канадська компанія Telesat LEO, у планах якої — розмістити 292 супутники”, – доповнює політичний експерт Дмитро Франчук.
Отже, альтернатива є. Але наскільки швидко, за потреби, ці рішення можна адаптувати?
Павло Белоусов стверджує, що вище згадані технології програють Starlink у таких питаннях як доступність, кількість, ціна, легкість використання тощо: “Плюс — за 19 місяців Великої війни ми навчилися ремонтувати майже всі складові Starlink, побудували інфраструктуру організували купу сервісів по обслуговуванню, друкуємо на ЗD-принтерах компоненти для захисту, шиємо чохли і так далі. Тобто знаємо майже все про Starlink. Під час війни «переїхати» на щось зовсім інше — можливо, але точно не просто”.
Втім, не приватними компаніями єдиними.
Михайло Самусь каже, що Пентагон не користується послугами якоїсь приватної компанії, а має власні супутники: “ Бо йдеться про захист національних інтересів. Так само не користуються Starlink Міноборони Франції, Великої Британії й так далі. До чого я веду? А до того, що партнери можуть забезпечити ЗСУ військовим Інтернетом та спецзв’язком. Хоча це не швидкий процес”.
Тут потрібні не лише фінансові ресурси, але й відповідні політичні рішення.
“Але я переконаний, що ці питання постійно піднімаються на “Рамштайнах”, під час двосторонніх зустрічей”. – додав військовий експерт.
Останнім часом, каже він, інформації про якісь перебої в роботі Starlink не надходило.
“А відтак — поки не бачу причини не використовувати те, що є під рукою, що швидко, дешево та ефективно. Втім, якщо Маск раптом знову почне… — альтернатива знайдеться. Без супутникового зв’язку ЗСУ точно не залишаться”, – заспокоює Михайло Самусь.
Мирослав Ліскович. Київ
Источник: www.ukrinform.ua
