500 днів Великої війни: Україна та світ наростили м’язи, а Росія – ослабла

500 днів Великої війни: Україна та світ наростили м’язи, а Росія – ослабла 08.07.2023 09:30 Укрінформ Кров, піт, сльози, незламність духу та сучасне західне озброєння. За 500 днів народилася нова українська армія – одна з найсильніших у світі

За 500 днів – з 4-ї ранку 24 лютого – Україна змінилася кардинально, вона вистояла і не розсипалась, провалила російські плани, довела усьому цивілізованому світові, що ми – воістину дозріла нація, згуртована і мужня, з сильною волею до супротиву та перемоги, а не якесь там «failed state», неспроможна держава, як нас дехто називав і представляв.

500 днів неймовірного опору України пробудили західні спільноти, відкрили їм очі, зокрема ЄС і НАТО, на те, чим є насправді Росія та її розхвалена «друга армія», допомогли нарешті отримати впевненість у собі і в тому, що РФ потрібно не вмовляти, а жорстко ставити на місце.

За 500 днів ЗСУ провели низку успішних операцій: змусили росіян втікати з півночі, звільнили о. Зміїний, Харківську область та правобережжя Херсонщини. А ще – потопили флагмана Чорноморського флоту, допомогли зацвісти «бавовні» в окупованому Криму, били по Керченському мосту, аеродромах і складах боєприпасів далеко в глибині ворога… Все це для РФ стало шоком, холодним душем на розжарену голову. Катюзі – по заслузі!

500 днів війни… Спробуємо проаналізувати, якими Україна, світ та Росія були і якими стали за ці понад 16 місяців –  у військовому, політико-дипломатичному та санкційно-обмежувальному планах.

Але спершу…

ВІД ЗБРОЇ ПІХОТИ ДО СУЧАСНИХ СИСТЕМ ППО І ТАНКІВ: ЧИМ ЗСУ ЗУСТРІЧАЛИ ВОРОГА У ПЕРШІ ДНІ ВІЙНИ ТА ЯКОЮ ЗБРОЄЮ НИЩАТЬ ЙОГО НА ДЕНЬ 500-Й?

Лютий-березень 2022

До 24 лютого США та їх союзники по НАТО здебільшого прогнозували, що українців спротив чинитимуть, але партизанський. Лише у січні нам почали поставляти протитанкові системи Javelin і NLAW. Ці системи – для «війни із засідок».

“Американські та британські ПТРК відіграли важливу роль у тому, щоб зупинити колони броньованої техніки ворога на підступах до наших міст, знищуючи їх десятками й сотнями. Це був важливий фактор”, – розповідає військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.

ЗРК Stinger

Але значно важливішу роль зіграли переносні ЗРК Stinger, які нам передали не США, а Латвія та Литва.

Нагадаємо, що одна з головних проблем, яку мали ЗСУ в перші дні війни – це масовані авіаційні атаки агресора. Десятки ворожих гелікоптерів і літаків маневрували в небі Київщини. Це становило колосальну загрозу столиці, яка на той момент ще не мала достатньої ППО.

На початок квітня загалом Україні було поставлено близько 1500 ПЗРК. Це змінило ситуацію в небі — Росія зазнавала шалених втрат в авіації. Зрештою, більшість втрат російської авіації припадає саме на березень, коли ворог ще не встиг адаптуватися до неочікуваних умов війни. В наступні місяці ворожі літаки здебільшого працюватимуть не перетинаючи лінії фронту.

Квітень-травень 2022

Побачивши, що Україна встояла і під тиском своїх виборців, західним політикам довелось приймати нові рішення. Спершу ці рішення максимально гальмувались російськими лобістами. Приміром, через спеціальні ІПсО просувалися тези, що в Україні, мовляв, страшна корупція, все вкрадуть, нічого не доїде на фронт, що наші військові не вміють цим користуватись, не зможуть це обслуговувати. Та й узагалі — Україна все одно програє, а відтак треба думати про свої економіки.

Тут варто наголосити на потужній роботі нашої дипломатії, яка, підкріплюючись перемогами ЗСУ, таки зруйнували цю стіну бюрократії.

Не досягаючи успіху на фронтах, РФ все частіше почала використовувати терор, знищуючи міста і завдаючи ракетних ударів по цивільних об’єктах. Україна відчайдушно просила Захід закрити небо. Але відповідь партнерів щоразу була однакова: “Ми не можемо, це спровокує Путіна на ескалацію”.

Перший прорив: нам вдалося отримати від Словаччини радянські системи ППО С-300, а також певну кількість запчастин, необхідних для відновлення літаків МіГ-29.

Комплекс ППО С-300

І ця допомога істотно вплинула на війну.

Якщо на початку вторгнення повідомлення про збиття російських ракет були поодинокими, то в наступні місяці вони стали з’являтися дедалі частіше. ЗСУ почали знищувати близько половини випущених по Україні ракет.

***

Бойові дії перемістилися на схід, де розгорілися артилерійські дуелі. Відповідних систем у Росії було значно більше: подекуди співвідношення могло складати 10/1 або навіть 20/1 на користь ворога.

САУ CAESAR

Наприкінці квітня відбулося перше засідання з питань оборони України — формат “Рамштайн”. Ключова тема — допомога ЗСУ артилерією. Було прийнято рішення: США, Канада і Австралія разом поставлять 100 гаубиць М777 натівського калібру 155 мм (90 з них — Штати). І це дещо стабілізувало ситуацію.

Гаубиці М777 відкрили двері для інших, більш сучасних далекобійних систем натівського зразка, як от САУ CAESAR, Panzerhaubitze 2000, Zuzana, DANA, M109, Krab.

Червень-липень 2022

У червні відбулися великі поставки бронетехніки НАТО. Одразу п’ять країн почали поставляти Україні бронетранспортери М113 (загалом більше 300 одиниць). Також Україні зі східної Європи були поставлені десятки БМП радянського виробництва. Велику допомогу надала Австралія (60 броньовиків Bushmaster).

Важливим елементом підсилення українського війська стала передача протикорабельних комплексів Harpoon.

“Коли на озброєнні в нас перебував виключно “Нептун” — можливостей досить сміливо використовувати цей комплекс Україна не мала. Адже існував дуже великий ризик, що його, коли помітить на відкритому просторі або на бойовому чергуванні, знищить російська авіація”, – наголошує Олександр Коваленко.

Протикорабельні ракети Harpoon

А якби ворог знищив “Нептун”, то ворота в Одещину для нього були б відкритими. А далі — висадка десанту.

“Саме “Нептун” стримав ворога від подібних намірів. Бо знищення десантного корабля, і не одного, – стало б серйозним ударом не тільки по репутації, а й узагалі — по складовим морської піхоти росіян”, – каже військовий оглядач групи “Інформаційний спротив”.

Простіше кажучи, парочка вистрілів з “Нептуна” відправила б на «концерт до Кобзона» одразу ж кілька сотень рашистів.

“Після того, як Україна отримала Harpoon — почала сміливіше використовувати й “Нептун”. І саме цей вітчизняний комплекс, врешті, знищив крейсер “Москва”. А ракетами Harpoon було потоплено буксир “Василь Бех”, який здійснював забезпечення гарнізону на Зміїному. У результаті — РФ довелося відмовитися від планів захоплення Одеси”, – підкреслив пан Коваленко.

Ще одна важлива номенклатура в цей період — британський ЗРК малого радіусу дії Alvis Stormer, який, задовго до поставок MIM-23 HAWK, Crotale, Iris-T, NASAMS, значно підсилив можливості ЗСУ.

Але найвизначнішою подією літа вважається передача Україні реактивних систем залпового вогню HIMARS та M270.

РСЗВ HIMARS

Наше командування постійно наголошувало: Україні критично необхідні системи, здатні вражати цілі в тилу ворога, адже майже весь запас далекобійних ракет систем “Смерч”, “Вільха”, “Точка-У” — вичерпано.

Перші MLRS Україна отримала в кінці червня. І саме ця зброя стала визначальною в липні. Десятки, а можливо і сотні складів боєприпасів, військових баз і командних пунктів були знищені і продовжують знищуватись. Україна отримала значну перевагу на відстані 40–80 км від лінії фронту, де у Росії вже немає істотної переваги в кількості систем. А найголовніше, що російські РСЗВ неможливо порівняти із західними зразками за точністю та ефективністю. До речі, той факт, що росіяни до сих пір не змогли знищити жодну з цих РСЗВ — також багато про що говорить.

Серпень-вересень 2022

На початку серпня ЗСУ отримали перші натівські авіаційні ракети AGM-88 HARM, здатні виявляти і вражати ворожі системи ППО на далекій відстані. Сьогодні ці ракети використовують винищувачі МіГ-29 та Су-27 Повітряних сил України для нанесення ударів по об’єктах окупантів.

“Було багато сумнівів, що цю ракетну зброю взагалі можна інтегрувати на радянські ще винищувачі. Але, як бачимо, можна. Це досить значний крок по зміцненню наших спроможностей. Ми здатні бити по ворогу вже за рахунок ракетної зброї авіаційного базування”, – підкреслив експерт.

Повітряні Сили України адаптували МіГ-29 для запуску AGM-88 HARM

В середині вересня Управління стратегічних комунікацій ЗСУ повідомило, що українські військові вперше збили іранський “Шахід”. Після цього атаки дронами-камікадзе на цивільну та енергетичну інфраструктуру посилилися. Україна вкотре почала підіймати питання про “захист неба”. Але на цей раз нас почули. Нарешті.

Жовтень 2022 і дотепер

В середині жовтня було перейдено перший рубікон: Німеччина передала Україні системи протиповітряної оборони типу IRIS-T. Після цього за підсилення української ППО взялися США, передавши ЗРК NASAMS. Відповідні комплекси також надали Іспанія та Франція — ЗРК Hawk і Crotale NG. А НАТО передало десятки станцій глушіння безпілотників. Загалом станом на кінець 2022-го вітчизняна ППО, крім вище згаданих систем, складалася з: комплексів західного озброєння, як от Stormer, ЗСУ Gepard, ПЗРК Stinger, Starstreak, Mistral, а також радянського — С-300, «Бук», С-125, «Тор», «Оса», «Стріла-10», «Тунгуска», «Шилка» тощо. Кілька місяців потому – у квітні 2023 року – до України прибули перші системи ППО/ПРО Patriot, які, тільки-но ставши на бойове чергування, одразу знищили російську балістичну «суперзброю» Х-47 "Кинджал". А в травні Україна отримала італійсько-французькі комплекси SAMP/T.

ППО/ПРО Patriot

Протягом 2023-го західні партнери перейшли уже другий рубікон: Україна почала отримувати сучасні танки – німецькі Leopard 1 та Leopard 2, британські Challenger 2, американські Аbrams (в процесі отримання). Загалом очікується кілька сотень одиниць цієї важкоброньованої техніки.

Велика Британія передала нам далекобійні ракети Storm Shadow (опція по американським ATACMS усе ще відкрита). А ще – схвальне рішення США щодо касетних боєприпасів.

Третій рубікон – це передача (імовірно восени ц.р.) Україні винищувачів F-16. Наразі триває підготовка до старту навчань українських пілотів.

Challenger 2

Звісно, можна перераховувати ще багато чого. Наприклад, згадати про регулярну передачу боєприпасів, легко- та важкоброньованої бронетехніки, БПЛА, вертольотів, стрілецької та іншої зброї, РЛС, амуніції тощо. Проте подібне завдання ми перед собою не ставили. Головне — це показати динаміку 500 днів. І вона, як бачимо, досить для нас позитивна.

УКРАЇНА І СВІТ: ЯКИМИ БУЛИ У ЛЮТОМУ 2022-МУ ТА ЯКИМИ СТАЛИ У ЛИПНІ 2023-ГО

«Не кардинально, але світ таки змінився за 500 днів. Якщо ще в січні-лютому минулого року деякі європейські лідери думали, що зможуть знайти «ключик» до серця Путіна (регулярно з ним розмовляли по телефону, приїжджали до нього в Кремль, терплячи постійні приниження), то зараз, окрім Орбана, ніхто цього вже не робить. Навіть американські лідери раніше тішили себе ілюзіями про те, що з «росіянами можна домовитися». Зараз же, ніхто з серйозних політиків США таку опцію публічно не обговорює. Окрім правда Трампа», – коментує Укрінформу дипломат Вадим Трюхан.

Ну, з Трампом уже давно все зрозуміло. Він навіть з північнокорейським диктатором намагався про щось домовитись. Шкода лиш, що не зробив для себе належних висновків після того сорому, який отримав у результаті.

Незадовго до вторгнення Росія висувала цивілізованому світу ультиматум: мовляв, забирайте «манатки», нехай НАТО відходить за межу 1997 року. За ці 500 днів безпосередні кордон НАТО з Росію за рахунок Фінляндії збільшився на 1000 кілометрів, питання про вступ до Альянсу перемістилося в цілком конкретну площину, з приєднанням до Швеції Балтійське море стане «внутрішнім озером» НАТО.

Нарешті, вони щось там говорили про «денацифікацію України»? Одним з чільних наслідків цих 500 днів стало те, що у глобальному світі не залишилося жодного куточка, де б не знали про Україну і про її героїчну боротьбу за свободу. І в абсолютній більшості випадків – це не просто знання, але й симпатія та підтримка.

За ці 500 днів безпосередні кордон НАТО з Росію збільшився на сотні кілометрів

«Водночас і до кардинальних змін ще треба пройти певний шлях. Якщо до розуміння того, що Україна не просто може вистояти проти російських загарбників, а й перемогти їх, більшість наших партнерів з Вільного Світу вже дозріли, то прийняти реалії, як от «перемога України – це поразка Росії», вони ще досі не готові», – додав пан Трюхан.

Якщо ж говорити про конкретні сфери то слід відзначити такі рішення у переважній більшості держав Заходу і провідних державах глобального півдня.

Військовий вимір

«За 500 днів Великої війни у світі істотно зросли витрати на сектор безпеки і оборони значно зросли. Крім того, ті держави, які десятиліттями закуповували зброю в РФ, як, наприклад, Індія, розривають контракти з нею на десятки мільярдів доларів. А ще – збільшилась присутність НАТО у державах східного флангу, а деякі державі почали публічно висловлювати пропозиції про розміщення на власній території ядерної зброї», – розповідає Вадим Трюхан.

Змінилася у військовому плані й Україна…

«За 500 днів Великої війни можна без перебільшень сказати, що українська армія зразка 24.02.22 і 08.07.23 – це дві різні армії. Це та армія, яка зробила неймовірне й зупинила агресора, але ціною величезної крові і втрат. І сьогодні ми бачимо армію, яка справді демонструє найвищу можливу якість оцієї дуже складної роботи військових, яка показує, що вона працює за лекалами сучасних західних армій, що вона вміє швидко навчатися, що вона може і буде перемагати», – коментує міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр. Володимир Огризко.

Ці 500 днів, наголошує дипломат, народили нову українську армію, яка крім духу нескореності має тепер ще й фантастичні вміння боротися меншими силами з переважаючим противником.

«Сьогодні це одна з найсильніших армій, причому не лише в Європі», – підкреслив він.

Військовий експерт Олександр Коваленко згадує, що Україна на самому початку повномасштабного вторгнення РФ не мала достатньої кількості сучасної техніки й озброєння, щоби встановити хоча б якийсь паритет.

«Росія мала в рази більшу кількість техніки будь-якого типу, в рази більше кількісно танків. На початку вторгнення в неї було приблизно 3200 одиниць танків загально, водночас Україна мала приблизно до 900 танків. Те ж саме по кількості ББМ. Середньо- і легкоброньованої бронетехніки в РФ було в десятки разів більше. Мовчу вже про авіацію, різні типи ракетного озброєння тощо», – перелічує оглядач групи «Інформаційний спротив».

Сьогодні ЗСУ – це одна з найсильніших армій, причому не лише в Європі

За його словами, у перші дні Великої війни світ дивився на Україну, як на жертву, в якої немає жодного шансу на перемогу.

«Одна із причин таких поглядів – непрофесійний аналіз, який базувався виключно на сухій статистиці щодо кількості сил та засобів, кількості військ. Проте чомусь не аналізувалися інші моменти, не проводилась глибока аналітика мотивованості, підготовки та інших факторів, які впливали, наприклад, на успішне утримання ЗСУ позицій в обороні у той час, як росіяни не демонстрували якоїсь глобальної переваги в наступі», – акцентує військовий експерт.  

У перші дні війни світ не був достатньо активним, а часто мовчки дивився на годинник, розмірковуючи над тим, що буде з Україною через 48 годин, 72 години, тиждень…

«Та ж Німеччина дуже довго зволікала з постачанням Україні озброєння наступального характеру. Водночас деякі інші країни рухалися більш сміливіше, як от Польща, країни Балтії і так далі. Та навіть Франція, яка стала "першопрохідцем" у передачі Україні першої західної САУ 155-го калібру – установки Цезар – рухалася сміливіше за Німеччину, – нагадує пан Коваленко. – Лише після перших серйозних успіхів ЗСУ на міжнародному рівні нарешті побачили наскільки слабкою та переоціненою була російська армія. Все це демонструє те, як змінювалось сприйняття, як наші партнери спочатку очікували, потім робили дуже нерішучі перші кроки, а зараз – ми бачимо уже зовсім інший рівень оцінки та підтримки дій України та можливостей Росії».

Політико-дипломатичний вимір

Вадим Трюхан вважає, що традиційні союзи почали давати збої. Наприклад, у рамках НАТО Угорщина тривалий час блокувала роботу комісії Україна – НАТО, а в рамках ЄС постійно блокує надання фінансової допомоги нашій державі: «У межах НАТО Туреччина і та ж Угорщина блокують оформлення членства в Альянсі Швеції. І подібних прикладів багато. Відтак протягом останніх місяців почали формуватися малі коаліції ad hoc. Для закупівлі зброї, для розробки її нових видів, для поглиблення оборонної співпраці тощо».

Іншим аспектом, який, за словами дипломата, варто відзначити, – це зміна позиції деяких, раніше нейтральних або навіть прихильних до Кремля держав під час ухвалення спільних документів у межах міжнародних організацій, у тому числі ООН.

«Фактично наразі Росія може розраховувати на стабільну підтримку її позиції лише з боку своїх маріонеток та держав, які міжнародною спільнотою вважаються державами-паріями», – акцентує пан Трюхан.

А це – Володимир Огризко: «Ні ми, ні цивілізований світ не були готовими до такого рівня підлості, яку продемонструвала Росія, розпочавши широкомасштабний наступ. Якщо говорити про те, що маємо сьогодні, на 500 день Великої війни, то висновок очевидний: ставлення до РФ змінилося кардинально».

За 500 днів війни Росія просто знищила себе в очах цивілізованого світу

Усі побачили, що РФ – це уособлення світового зла, що рашистський режим мало чим відрізняється від фашистського

«Усі побачили, що РФ – це країна, яку потрібно ізолювати та покарати, що це країна, на яку треба накладати нові і нові санкції, аби змусити її припинити війну, а краще, хоча ця думка поки широко не підтримується на Заході, – трансформувати її в низку державних утворень, які в далекій перспективі змогли б претендувати на статут більш-менш демократичний. Цього ще, на жаль, немає. Але все починається з першого кроку. Наприклад, ті ж британці про це вже думають. І це добре», – каже пан Огризко.

Санкційний вимір

На думку експертів, у питанні запровадження обмежень проти РФ є серйозні здобутки. Але темпами запровадження цих обмежень, їх обсягами Україна справедливо незадоволена.

«Що змінилося в санкційному плані, чи далеко ми просунулися за ці 500 днів? На жаль, ні. Спроби Заходу погратися з обмеженнями щодо РФ є дуже образливими для України. Адже якщо РФ продовжує отримувати саме з Заходу необхідні компоненти для засобів знищення українців, то інакше як цинізмом це не назвеш», – зазначив Володимир Огризко.

За його словами, Україна повинна вимагати значно жорсткіших та об'ємніших санкцій, вимагати таких санкцій, які реально битимуть по спроможностях РФ продовжувати війну.

«Але гроші дуже часто переважають мораль, цінності. Відтак ми бачимо, що навіть не тільки далекі країни Азії погоджуються співпрацювати з Росією, але й деякі країни Європи. І це свідчить про те, що цинізм поки що є серйозним чинником світової політики», – підкреслив пан Огризко.

На жаль, РФ продовжує отримувати з Заходу необхідні компоненти для засобів знищення українців. Інакше як цинізмом це не назвеш

Вадим Трюхан доповнює: «При запровадженні санкцій проти Росії не завжди все відбувається просто. Чим більш серйозні наслідки введення тих чи інших обмежувальних заходів, тим сильніший супротив тих держав, які можуть теж деякою мірою постраждати. Найбільш деструктивну позицію у цьому плані традиційно займає Будапешт. Проте й інші європейські держави регулярно намагаються добиватися певних виключень для себе. Відтак за 500 днів великої війни понад десяток пакетів санкцій досі не змогли нанести критичної шкоди економіці Росії. Більше того, вона навчилася обходити санкції, закуповуючи практично все, що їй необхідно, через ті держави, які не приєдналися до санаційних режимів, зокрема Грузію, Туреччину, Казахстан, ОАЕ тощо».

Підтвердженням вищесказаному є ріст кількості нових крилатих ракет, які випускаються росіянами і практично одразу, після конвеєра, запускаються по мирним містам України.

«Через це останній санкційний пакет навіть присвяченій боротьбі з такими обходами», – наголосив дипломат.

ЩО МОЖЕМО СКАЗАТИ ПРО НАШОГО ВОРОГА: НАСКІЛЬКИ РФ ВИГЛЯДАЄ ОСЛАБЛЕНОЮ, А ЇЇ ВІЙСЬКО – ВИСНАЖЕНИМ?

«Щодо Росії, то вона дійсно на сьогодні має великі проблеми, які можна назвати одним словом – "демілітаризація". РФ сама себе демілітаризувала, вона зараз не має можливості за рахунок свого військового промислового комплексу досягти якоїсь компенсації тих втрат, які понесла за 500 днів війни, – каже Олександр Коваленко. – РФ зараз використовує все частіше старі танки Т-54 і Т-55, використовує стару артилерію, переважно буксировану. РФ не може повноцінно наростити масштабне серійне виробництво ракетної зброї, боєприпасів. РФ змушена використовувати як союзників інші країни з клубу вигнанців, наприклад, той же Іран, який на сьогодні навіть боєприпаси починає постачати Росії.

За його словами, все це вказує на те, що в мілітарному плані РФ деградує.

Окрім цього про слабкість РФ кажуть військово-політичні фактори.

«На міжнародній арені до Росії вже ставляться як до країни-вигнанця, її дипломатом не вірять, її заяви, які мають за мету дискредитувати Україну, не сприймаються на віру. І в Росії на сьогодні, щоб когось впевнити в своїй правоті, шансів фактично вже немає. Її ставлять в один ряд з такими державами, як Північна Корея, Іран, Сирія тощо», – стверджує пан Коваленко.

Дипломат Вадим Трюхан також вважає, що РФ ослабла: «Так званий «марш справедливості» Пригожина, протягом якого було «захоплено» два великі міста в Росії – Ростов і Воронеж – тому підтвердження».

На сьогодні РФ має великі проблеми, які можна назвати одним словом – "демілітаризація"

Водночас і переоцінювати ступінь ослаблення ворога не можна.

«Насправді, там ще достатньо ресурсів, і матеріальних, і людських, щоб випити багато крові. І то не тільки з України. А той факт, що останнім часом значно збільшилась кількість уражень російських ракет та іранських шахедів по цивільній інфраструктурі в багатьох регіонах України, свідчить лиш про одне: за порєбриком здаватися ще не готові. Відтак Україні ще доведеться переконати Захід в необхідності надання нам потужної зброї у значно більшій кількості, щоб зламати хребет рашизму», – підкреслив пан Трюхан.

Нарешті Володимир Огризко каже, що за 500 днів війни Росія просто знищила себе в очах цивілізованого світу. За виключенням, звісно, кількох одіозних режимів, яким все одно ніколи і нічого не доведеш.

«Якщо подивитися на те, як до Росії ставилися до 24 лютого 2022 року та як до неї ставляться зараз, то можемо точно сказати – це очевидний крах іміджу. Жодна спроба повернути собі бодай якесь реноме не вдасться. Росія опустила себе нижче будь-якої ватерлінії. Росії як країни, що здатна бути визнаною партнером вже немає. І слава Богу! Росія – це остання недоімперія на сучасній політичній карті світу. І тому вона безумовно розпадеться», – резюмував дипломат.

Мирослав Ліскович. Київ

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *