В Україні з’являється друком видання «Привиди Бахмута: спогади снайпера» – відверта оповідь командира снайперської групи «Привиди Бахмута» Окремого президентського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького з позивним «Привид».
Це особиста хроніка боротьби людини за Україну, яка висвітлює війну не через призму офіційних звітів чи героїчних переказів, а на основі власного досвіду, передає Укрінформ.
Як наголошують видавці, ця праця не є документальною реконструкцією бойових дій чи послідовним описом воєнних операцій. Автор не ставить за мету створити образ війни чи свого підрозділу як винятково героїчний. Натомість, він пропонує читацькій аудиторії щире персональне свідчення – про осіб, які добровільно взялися за зброю, про виснаження, тривогу, почуття відповідальності, товариські стосунки та пам’ять, що триває й після завершення бойових дій.
Фото: yakaboo.ua
«Привиди Бахмута» починається словами: «Це видання – не про війну в тому вигляді, як її показують у новинних випусках. Тут відсутні пафосні вислови та шаблонні фрази». Цей підхід визначає зміст усього тексту. Оповідач ділиться не лише деталями бойової роботи снайперів, але й внутрішніми переживаннями війни: повсякденним життям між виїздами, втратами товаришів, моментами зневіри та джерелами сили, що черпаються з міцної взаємної підтримки.
Твір складається з 46 частин, кожна з яких може сприйматися як окремий нарис, що охоплює шлях підрозділу від моменту його формування до відступу з Бахмута. У цих розповідях, поряд із бойовими сценами, з’являються конкретні постаті (побратими, медики, інженери, керівники) – як ті, хто загинув, так і ті, хто залишився живим. Саме вони стають ключовими персонажами оповіді, адже, за словами автора, вона написана не про героїв, а про людей, які вчилися воювати, виживати та зберігати свою людяність.
Окремою темою, що розкривається у книзі, є пам’ять. Це видання присвячене полеглим товаришам автора – Вадиму з позивним «Батько Тарас» та Олегу з позивним «Хитрий». Наприкінці твору автор зізнається, що писав його не для того, щоб щось довести, а щоб залишити спогади без прикрас, такими, якими вони є. Саме тому «Привиди Бахмута» стають не тільки особистими спогадами, але й засобом збереження голосів тих, кого вже неможливо почути.
««Привиди Бахмута» – це більше, ніж просто книжка про снайперів та війну. Це розповідь про людей, яких війна змусила змінитися, навчила усвідомлювати близькість смерті і водночас цінувати життя надзвичайно високо. Ми пройшли Бахмут, змінилися разом із війною і продовжили свій шлях. Ця книжка – про тих, хто вистояв, про тих, кого вже немає, і про ціну, яку Україна сплачує за своє майбутнє. Я прагну, щоб після прочитання цієї книги люди розуміли не лише те, як ми боролися, а й те, заради чого ми вистояли і продовжуємо стояти», – зазначає «Привид».
З’явилася друком книга азовця «Расті» про 886 днів російського полону
На додаток до тексту, видання містить QR-коди, що перенаправляють до фотографій, відеоматеріалів та додаткової інформації про діяльність підрозділу. Вони дають змогу читачеві візуалізувати людей та місця, описані в оповіді, та збагачують документальний вимір видання.
«Привиди Бахмута: спогади снайпера» вже доступні для попереднього замовлення.
Як інформував Укрінформ, снайпер «Привид» підтвердив встановлення рекорду в ураженні цілі на відстані чотирьох кілометрів.
Фото надано «Привидом»