Передбачений обсяг грошей у Фонді декарбонізації України становить лише 0,17% від необхідного обсягу, як повідомляє “Екополітика”
Фото: depositphotos.com
Автори статті зазначили, що провели аналіз оновленої версії Довгострокової стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року, яку у 2025 році затвердила міжвідомча робоча група з питань координації зменшення впливу зміни клімату. На їхню думку, документ показує невідповідність між проголошеними намірами та фактичними можливостями їх підтримки фінансами.
Україна в рамках Паризької кліматичної угоди взяла на себе обов’язок знизити викиди парникових газів як мінімум на 65% до 2030 року та досягти кліматичного нейтралітету до 2050 року. Експерти відзначили, що аналогічну ціль проголосив і Європейський союз, але він може виділяти на “зелений” перехід значно більше ресурсів, ніж Україна.
“Одним з інструментів, за допомогою яких європейцям вдається розвивати економіку і зменшувати викиди, є система обміну квотами на викиди парникових газів EU ETS (European Union Emissions Trading System). Отримані в її рамках кошти Євросоюз застосовує, щоб допомагати своїй промисловості декарбонізуватися. Наприклад, загальний обсяг прибутку від продажу квот на викиди в межах EU ETS у 2023 році становив €43,6 млрд”, – написала “Екополітика”.
За її відомостями, в Україні система торгівлі викидами ще на стадії розробки. Наявний екологічний збір не направляють цілеспрямовано на оновлення виробництв, а Фонд декарбонізації України фактично не в змозі задовольнити потреби промисловості.
“Єдиний спеціалізований державний фонд – АТ “Фонд декарбонізації України” – має надзвичайно низьке забезпечення фінансуванням, у порівнянні з потребами промисловості. За умови розрахункової потреби в інвестиціях у €102 млрд для здійснення “зеленого” переходу вітчизняної промисловості передбачене фінансування цього фонду складає тільки €182 млн, тобто 0,17% від необхідної суми”, – зазначено в статті.
Основну частину ресурсів направляють на енергоефективні проєкти громад, а не на декарбонізацію виробничого сектора, підкреслили аналітики. На їхню думку, це поглиблює структурну проблему, коли скорочення викидів відбувається не в результаті модернізації, а через деіндустріалізацію, зумовлену війною та економічним занепадом.
Частка виробництва енергії з відновлюваних джерел, що є важливою складовою “зеленого” переходу, в Україні збільшується, але не через підйом галузі, а внаслідок руйнування існуючих енергооб’єктів, зауважило видання.
“За відомостями Міністерства енергетики, станом на середину 2025 року частка відновлюваної електроенергії в Україні піднялася до 17,3%. Підкреслимо: це сталося не через стрімкий розвиток вітчизняних ВДЕ, а через значні пошкодження об’єктів інших типів генерації. У квітні 2025 року заступник міністра економіки Андрій Телюпа сказав, що для досягнення цілей, визначених у плані до 2030 року, потрібно приблизно $40 млрд. Чиновник розповів, що ключовими джерелами фінансування є програма Ukraine Facility, двосторонні договори, програми міжнародних фінансових організацій, урядові ініціативи. Жодної інформації про можливі домовленості, програми чи ініціативи, а також орієнтовні суми, які можуть бути через них отримані, Телюпа не надав. Більше ніж 75% необхідного фінансування залишається невизначеним”, – зазначено у статті.
Контекст
У грудні 2025 року Європейська бізнес-асоціація (EBA) заявила, що запропонована урядом програма декарбонізації промисловості може не забезпечити надходження “зелених” інвестицій та створити ризик деіндустріалізації, якщо не визначать джерела забезпечення програми фінансами.