Володимирський собор у Києві перейшов у пряме підпорядкування Київської митрополії ПЦУ, і надалі він буде служити одним із офіційних місць
Фото: pomisna.info
Найактуальніше просто зараз – у Telegram Дмитра Гордона!
Читати
Як відзначив прессекретар ПЦУ, ще в грудні 2018 року перед об’єднавчим собором УПЦ КП разом з Українською автокефальною православною церквою (УАПЦ) закінчили відокремлене існування та приєдналися до складу Православної церкви України. З того часу саме ПЦУ є єдиним канонічним і законним правонаступником УПЦ КП.
“Іменування цих релігійних організацій та їх осередків офіційно закріплені за ПЦУ як її додаткові офіційні найменування, які не можуть застосовуватися структурами чи людьми, котрі не входять до ПЦУ й не мають на це її згоди”, – зауважив Євстратій.
Він також нагадав, що після об’єднавчого собору 2018 року, не поділяючи переконань патріарха Філарета щодо окремішнього існування УПЦ КП, ПЦУ надала йому на знак поваги право на постійне користування резиденцією та служіння у Володимирському соборі.
Разом із тим, як проінформував речник, Київська митрополія ПЦУ як правонаступник оформила право власності на комплекс споруд і майна в Києві та впродовж усього часу здійснювала оплату комунальних послуг.
“Після відходу у вічність патріарха Філарета патріарша резиденція в Києві перейшла в безпосереднє відання КМ ПЦУ й надалі буде використовуватися як одне з офіційних приміщень. Передбачається розташувати там меморіальну експозицію, присвячену пам’яті святійшого патріарха Філарета та вшануванню його церковних праць”, – сказано в повідомленні Євстратія.
Щодо священнослужителів Володимирського собору, їх офіційно залишили у складі церкви та надали дозвіл і далі проводити богослужіння. Сам собор і надалі буде одним із головних храмів ПЦУ поряд із Михайлівським. Також певна частина священників і парафій, які раніше були з Філаретом, вже приєдналися до ПЦУ, повідомив речник.
Крім того, в його заяві зазначено, що ця можливість відкрита для всіх, хто ще не увійшов до ПЦУ. А священники, яких раніше покарали за серйозні провини, можуть подати прохання про перегляд їхніх справ – за встановленою церковною процедурою ПЦУ, відзначив Євстратій.
“Не існує жодного відокремленого від ПЦУ релігійного об’єднання з найменуванням УПЦ КП. Це іменування неканонічно та нелегально застосовується групою з декількох десятків осіб”, – зазначено в заяві.
У церкві характеризують цих людей як “самовільне зібрання”, дії якого мають бути піддані церковному засудженню. Водночас у заяві наголошують, що частину з них позбавлено священного сану і жоден не має визнаного єпископського статусу.
“Навіть згідно зі статутом УПЦ КП в його останній чинній редакції, текст якої не було ніким змінено, передбачалося, що після смерті патріарха УПЦ КП його обов’язки негайно, в силу посади й без обрання, як місцеблюститель виконує патріарший намісник, яким із 2013 року був митрополит Епіфаній”, – пояснив речник.
Також у ПЦУ акцентують увагу на можливому впливі Росії: окремі ініціатори заяв від імені УПЦ КП перебувають на території РФ і можуть діяти під контролем російських спецслужб.
За словами речника, головним ініціатором таких заяв є Іоасаф Шибаєв – колишній митрополит УПЦ КП у Бєлгороді, який зараз перебуває на території РФ. До його діяльності, за даними ПЦУ, також залучений Петро Москальов, який діє під його впливом.
Також Євстратій прокоментував діяльність так званого новопризначеного патріарха – архієпископа Сумського й Охтирського Никодима (Володимира Кобзаря). За його словами, той походить із кола ієрарха Московського патріархату Іонафана (Єлєцкіх), який після обміну виїхав до Росії і, за даними церкви, продовжує діяльність у Москві в антиукраїнському ключі.
Окрім того, це середовище пов’язують із екснардепом Андрієм Деркачем, обвинуваченим у державній зраді.
“Усе це дає міцні підстави вважати антицерковну активність групи, яку формально очолив Кобзар і яка нараховує кілька десятків осіб у нашій державі й поза її межами, спеціальною церковною операцією російських спецслужб проти України, що вимагає відповідної державної правової оцінки, а також суспільної реакції”, – підсумував речник ПЦУ.
Контекст
5 січня 2019 року вселенський патріарх Варфоломій підписав томос про автокефалію ПЦУ, а 6 січня вручив його митрополиту Епіфанію у Стамбулі. Інтронізація Епіфанія відбулася 3 лютого 2019 року.
Згодом між новою церквою і Філаретом відбувся публічний конфлікт. Згідно зі словами Філарета, Епіфаній мав представляти церкву в миру, а внутрішніми справами займатися Філарет, але цю домовленість нібито порушили. Після цього Філарет заявив, що Київський патріархат не ліквідовано, і припустив відокремлення УПЦ КП від ПЦУ. Епіфаній зазначив, що про відновлення Київського патріархату неправильно говорити, оскільки це може призвести до ізоляції ПЦУ, втрати нею томосу про автокефалію та “всіх досягнень церковної незалежності”.
20 червня Філарет провів у Володимирському соборі збори групи ієрархів, які назвав “помісним собором”. На зборах ухвалили ухвалу про відновлення УПЦ КП і відмовилися приймати томос. У ПЦУ назвали ці рішення “нікчемними в юридичному й канонічному сенсі цього слова”.
5 листопада 2025 року Філарет провів зустріч із главою ПЦУ митрополитом Епіфанієм, із яким мав тривалий конфлікт. Вони здійснили спільну молитву за перемогу України над російським агресором і настання справедливого миру.
У жовтні Філарет склав заповіт, в якому попросив, щоб його відспівувала не ПЦУ, і закликав працювати над створенням єдиної Української православної церкви, незалежної і від Москви, і від Константинополя. 20 березня 2026 року на 98-му році життя Філарет помер.