Фото до статті
- Автор
- Олексій Морозов
- 582
У кінотеатрах стартував показ 2D-мультфільму «Арко. Мандрівка крізь час» від студії Neon, продюсеркою якого виступила Наталі Портман. Цей фільм, що є номінантом на «Оскар-2026», отримав від The New York Times характеристику «сумішшю Studio Ghibli та «Інтерстеллара».
Арко, 10-річний хлопчик у яскравому плащі. Він прибув із майбутнього (2932 рік) і прагне повернутися до рідних.
Ця стрічка визнана найкращим мультиплікаційним фільмом року за версією Європейської кіноакадемії. Вона розповідає історію хлопчика в райдужному плащі та його пригод у часі. Дія відбувається у 2075 році, де вихованням дітей займаються роботи, а довкілля страждає від нескінченних лісових пожеж. Коли Арко несподівано з’являється з неба, його знаходить десятирічна дівчинка Ірис. Разом із друзями вони докладають зусиль, аби загасити палаючі ліси та допомогти Арко повернутися у свій час.
Анімаційний фільм розповідає про хлопчика, одягненого в яскравий плащ, та його мандрівки в часовому просторі. Сюжет розгортається у 2075 році, коли дітей виховують роботи, а природа потерпає від частих загорянь. Коли Арко падає з неба, його виявляє десятирічна Ірис, яка знайомить його зі своїми друзями. Вони об’єднуються, щоб врятувати палаючі ліси та допомогти Арко знайти шлях додому.
«Арко» вперше був представлений у межах офіційної програми Каннського кінофестивалю. Стрічка здобула головну нагороду «Кришталь» за Найкращий повнометражний фільм на Міжнародному фестивалі анімаційних фільмів в Аннесі, а також отримала визнання на провідних світових анімаційних подіях, зокрема на фестивалях у Локарно та Торонто.
На платформі Rotten Tomatoes мультфільм має рейтинг 93% «свіжості» на основі відгуків понад ста кінокритиків, а від глядачів – 89%.
Окрім порівнянь з анімацією Міядзакі та стрічкою «Інтерстеллар», видання The Guardian також проводить паралелі між фільмом та «Іншопланетянином» Стівена Спілберґа. Зазначається: «Як для фільму, що описує неминучу загибель Землі, «Арко» не справляє такого гнітючого враження, як можна було б очікувати […]».
Видання Little White Lies характеризує повнометражний дебют Юґо Бʼєнвеню як «однаково майстерний і ретельний, але водночас химерний і незвичайний». Воно також проводить аналогії між екологічним посланням мультфільму та роботами Хаяо Міядзакі, такими як «Навсікая з Долини Вітрів» і «Принцеса Мононоке».
«Арко» виконано у 2D-техніці, яку режисер називає «єдиним методом, здатним по-справжньому захопити світ», розглядаючи це рішення як вияв протесту проти домінування тривимірної графіки.
The New York Times підкреслює, що в епоху штучного інтелекту «Арко» навчає цінувати «дитячий інтелект». У своїй розмові з виданням Бʼєнвеню розповів, що на стиль анімації його надихнуло дитинство, проведене в Мексиці, Чаді та Франції, де працював його батько, а також, зокрема, аніме-серіал “Dragon Ball Z” і «Принцеса Мононоке» Міядзакі.
обкладинка й фото: Neon, надані Віледжу в «Артхаус Трафік»