Тренування «Волинської валькірії»: як легкоатлетка Климець здобула «срібло» у важкій атлетиці
Фото: Sam Barnes/Sportsfile via Getty Images
Днями в Луцьку відбувся Кубок України з важкої атлетики. І одну з нагород, а саме срібну медаль, на змаганні здобула легкоатлетка… Так, саме легкоатлетка при вазі 74 кілограми спромоглася підняти штангу вагою 105 кілограмів. І це – метальниця молота, 31-річна Ірина Климець. Про свою пристрасть до важкої атлетики, про метання молота, соцмережі та життя за межами спорту Ірина поділилася з репортером Коротко про.
“Маю намір метати значно далі”
– Ірино, дещо незвично бачити вас у ролі важкоатлетки, проте, виходить у вас це чудово. Ви вибороли «срібло» на Кубку України з важкої атлетики. Яким чином вам це вдалося?
– Власне, це не перші мої змагання з важкої атлетики, я вже отримала норматив майстра спорту. А чому дивно? Я займаюся в тому ж залі, де проходить Кубок України. Це мій улюблений зал. З 2021 року я співпрацюю з тренером, який коригує мені техніку виконання вправ.
– Які відчуття та емоції вас переповнювали, коли ви усвідомили, що срібна медаль – ваша?
– Та ніяких особливих. Для мене було важливо – показати результати, які я демонструю на тренуваннях. Я не ставила за мету особисті рекорди. Метання молота – мій головний вид спорту, і ризикувати тим, що станеться, не дай Боже, якесь мікроушкодження чи травма, я не збиралася.
– Безперечно, ви хоч і легкоатлетка, але з силового виду спорту. Як часто ви працюєте саме зі штангою?
– Я вже 15 років займаюся метанням молота, і протягом цих 15 років ми постійно 3 рази на тиждень працюємо зі штангою, з вагою. Отже, це дуже споріднений вид спорту для мене.
– До речі, нещодавно ви вчергове завоювали «золото» чемпіонату України у метанні молота. З 2016 року ви не поступаєтеся першістю нікому. Власне, десятиліття ви лідируєте. Що для вас означає ця звитяга?
– Так, 14 лютого на базі в Кончі-Заспі у нас відбувся чемпіонат України з легкої атлетики, де було і метання молота. З 2016 року я перемагаю. Хоча, на мій погляд, результати не надто високі, я все ж таки прагну метати значно далі. І виграти чемпіонат України – це просто позмагатися.
– У чому полягає секрет вашого успіху та стабільності у спортивній діяльності?
– Мій секрет – це любов. Любов до спорту, любов до метання молота, любов до піднімання штанги. Мені приємно спостерігати за прогресом. Мені подобається відчувати, що я в чомусь вдосконалююся, що я в чомусь новому. Мені імпонують труднощі у підготовці, перемагати їх, подобається стояти на п’єдесталі. Подобається відчуття, коли ти, наприклад, підняла 105 кг і втілила те, чого ти справді прагнеш. Це відчуття неможливо порівняти ні з чим.
Переглянути цей допис в Instagram
У 5-му класі кинула ядро далі, ніж всі 11-класниці
– Яким було ваше дитинство?
– Я звичайна дівчина. Народилася в селі, неподалік від Луцька. Жила в селі до 7-го класу.
– Як ви потрапили у світ спорту? З чого почалася для вас легка атлетика?
– У 5-му класі я вперше спробувала штовхати ядро. Випадково це сталося. Вчитель фізичної культури формував команду серед учнів 11-го класу, щоб відправити на змагання. І я тоді у 5-му класі штовхнула далі, ніж наші дівчата 11-класниці. Він взяв мене другим номером на змагання. І я тоді виграла свої перші змагання серед усіх шкіл. Два роки потім їздила. І на одних змаганнях я познайомилася з моїм тренером, Черкашиним Романом Євгеновичем. Спочатку це було штовхання ядра. Я вступила у 8-му класі до Волинського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. А там згодом він мене перевів на метання молота, оскільки мої антропометричні дані не підходять для штовхання ядра.
На таку фігуру будь-який чоловік зверне увагу. Фото: інстаграм Ірини Климець
У метальників молота відсутня спеціальна дієта
– Як виник ваш нікнейм «Волинська валькірія» і чи імпонує він вам?
– Після моєї новорічної фотозйомки у 2018 році. Я зробила фотосесію в довгій вечірній атласній сукні. І вперше тоді написали про мене у волинській газеті статтю, і там мене так охрестили. І це вже досить звично, багато людей мене так називають. Загалом, я ставлюся до цього нормально.
– Якось ви опублікували пост, де продемонстрували чимало шоколаду і поруч розмістили фото з ідеальною фігурою. Як вам вдається бути у такій формі і водночас дозволяти собі чималу кількість солодощів?
– У метальників немає ніякої дієти. Я звикла правильно харчуватися, але я ні в чому собі не відмовляю. Я дуже полюбляю солодке, це ні для кого не секрет. І якщо мені хочеться, то не стримую себе в цьому. Я інтенсивно тренуюся. По 2 рази на день, зазвичай 4 дні на тиждень. І 2 дні по одному тренуванню. Для метання мені комфортно, у мене комфортна вага.
– Взагалі, чи любите ви солодке, випічку, можливо, жирну їжу? Яка кухня вам до вподоби?
– Я дуже люблю випічку, і люблю її більше, ніж шоколад чи цукерки. Особливо люблю круасани. Листкове тісто – це моя пристрасть. І торти, зокрема шоколадні. Жирну їжу я не люблю, не вживаю її. Вона погано перетравлюється, і я відчуваю важкість. Щодо кухні… Люблю пасти, абсолютно всі. Люблю голубці мамині. Обожнюю яйця та сир.
– Взагалі у вас цікава манера ведення соцмереж: іноді ви провокуєте підписників, іноді дуже класно жартуєте, і це виглядає круто! Ви різноманітна та яскрава. Що для вас означає ця частина вашого життя? Скільки часу приділяєте соціальним мережам?
– З’являється бажання щось викласти – я викладаю. Коли немає – не викладаю. Все ж таки приватне життя – це особисте. Воно не для загалу. А соцмережі – це швидше віддушина, інколи по приколу, щоб розсмішити. У мене дуже насичене життя, я багато чим займаюся і не розповідаю про це ніде. Але якщо виставляю, то щось із йоги, пілатесу, важкої чи легкої атлетики, у сукні чи вишиванці, у сауні, з макіяжем… Наприклад, у мене є професія – перукарка. І ще я працюю фітнес-тренером у спортивному залі. Абсолютно про все я не повідомляю. Тому й трапляється так, що одна світлина елегантна, а інша – прикольна, третя – щось провокує, а четверта взагалі спортивна.
– Схоже, вам дуже подобається фотографуватися. Чи є у вас бажання взяти участь у якійсь фотосесії?
– Ви наче прочитали мої думки. Минулого тижня я зробила фотосесію. Сьогодні отримала світлини. Поділюся з шанувальниками. Вони будуть у неспортивному, дещо елегантному образі.
Ірина любить і вміє експериментувати з образами. Фото: інстаграм Ірини Климець
– Ви дуже ефектна дівчина. Чи багато до вас уваги від чоловіків у житті?
– Увагу привертаю. Влітку, або коли в якихось облягаючих штанах, то помічають мої ноги – у мене природно і генетично, як для дівчини, сформовані великі стегна. Зараз, коли я працюю тренером, це досить помітно. І тому звертають увагу на мій зовнішній вигляд, бо я така досить підкачана дівчина. Компліментів отримую чимало.
– Ваше серце зараз вільне?
– Моє серце зараз вільне, так.
– Якою має бути ваша людина? Які якості вона повинна мати? І чи обов’язково це має бути людина зі спортивної сфери?
– Чи обов’язково це має бути людина зі спорту? Ні. Перш за все спорт – це моя професія, це моя робота. Так, я присвячую весь час спорту. Але якщо мені сподобається якась людина з абсолютно не пов’язаною зі спортом професією, то я тільки за. Чому б і ні? Головне, щоб це була щира, добра людина, знала, чого хоче від життя. Мала ціль. І мала характер.
– На вашу думку, чи можливо бути однаково успішним і в спорті, і в особистому житті?
– Для дівчини це набагато важче, ніж для чоловіка. Якщо це стосунки, коли ви молоді, народжуєте дитину і після цього повертаєтеся з декретної відпустки в спорт, то, звичайно, так. Якщо вже у такому віці, як у мене, то це дуже складно. Але я вважаю, що можливо. Головне – це бажання обох, спільні інтереси та погляди на життя, здатність йти на компроміси та поєднати все.
– Про що мрієте?
– Я мрію бути щасливою.
Про свій успіх у важкій атлетиці Ірина повідомила на своїх сторінках у соцмережах. Фото: threads.com/@iraklymets