Валерія Білоус-Гріджак: Сприйняла фехтування всерйоз після початку воєнних дій
Фото: инстаграм Валерія Білоус-Гріджак
Днями українські шпажистки стали тріумфаторами юніорського Кубка світу з фехтування в командному заліку. Юнацька збірна, до складу якої увійшли Валерія Білоус-Гріджак, Емілі Конрад, Аліна Дмитрук та Анна Максименко, виборола першість на турнірі в іспанському місті Бургос.
У фінальному поєдинку українки виявилися сильнішими за конкуренток із США, перемігши їх з результатом 45:34. На шляху до фіналу наші дівчата здолали представниць Болгарії (45:29), Гонконгу (45:26) та Польщі (45:34).
Одна з учасниць цієї чудової команди, 17-річна львів’янка Валерія Білоус-Гріджак, поділилася з кореспондентом Коротко про враженнями від цієї перемоги та своїм поглядом на сучасне фехтування.
Відсвяткували перемогу, насолоджуючись чуррос з гарячим шоколадом
– Валеріє, що для вас значить цей тріумф?
– Це підтвердження того, що ми рухаємося у правильному напрямку. Це наслідок значної спільної праці.
– Як проходив для вас турнір? З ким із противниць було найбільш складно змагатися і чому?
– На цьому турнірі мені було найважче в бою зі спортсменкою з Гонконгу. Минулого року я програла їй на чемпіонаті світу за вихід у вісімку найкращих, тому цей бій був для мене як відплата.
– Як відзначили командою цю перемогу?
– Після завершення змагань ми з дівчатами прогулялися нічним Бургосом і поласували чуррос з гарячим шоколадом.
– Які взаємини між дівчатами всередині колективу?
– Ми завжди підтримуємо одна одну. Якщо щось не вдається, ніхто не ображається, а навпаки – можуть по-дружньому пожартувати.
– Які всі за характером? Чи знаходите ви спільну мову? Часто проводите час разом за межами залу?
– У кожної з нас різний характер, але я вважаю, що це робить нашу команду збалансованою.
Дівчата в команді дружать, і Валерія вважає це однією із запоруок успіху. Фото: инстаграм Валерія Білоус-Гріджак
Смак тріумфу ще не відчула
– А коли ви усвідомили, що фехтування для вас – це не просто секція після уроків, а щось серйозне?
– Я почала більш відповідально ставитися до фехтування з початком війни. Після переїзду моєї сім’ї за кордон, фехтування було єдиним, що приносило мені радість і дозволяло відчувати себе собою. Я почала ще наполегливіше тренуватися, щоб потрапити до збірної, мати можливість подорожувати, прославляти Україну та бачитися з близькими.
– Чи пам’ятаєте мить, коли вперше відчули смак перемоги? Що це був за момент?
– У мене було чимало виграних поєдинків, і це завжди приємно, але справжнього смаку перемоги я ще не відчула. Думаю, я зможу повноцінно його відчути, коли здобуду медаль на Кубку світу в особистому заліку.
– Чи були на спортивному шляху епізоди розчарування? Коли емоції були настільки негативними, що виникало бажання покинути спорт?
– Після поразок часто відчуваю розчарування – що я недостатньо старанно тренувалася, не була належно підготовлена. Але щоб кидати спорт – ніколи. Мені не дає опустити руки віра в себе і усвідомлення: якщо цього разу не вдалося – я попрацюю над цим, і наступного разу все вийде.
– Які почуття переживаєте перед виходом на двобій? Азарт, хвилювання, жага, тривога, самовпевненість? Що ви відчуваєте?
– Перед виходом на доріжку відчуваю легкий мандраж, але коли вже вийшла, забуваю про все і фехтую з упевненістю.
– Як не розгубитися, коли знаєш, що перед тобою більш титулований і надзвичайно сильний опонент?
– Коли я фехтую з іменитими дорослими спортсменками, мені легше – цікаво з ними помірятися силами і позмагатися. Навіть якщо я програю, то не засмучуюсь.
– Складніше психологічно, коли від тебе нічого не очікують на турнірі, чи навпаки – коли ти є фавориткою?
– Торік я вперше виступила в юніорській збірній, і фехтувальники світу майже не знали мене, тому не розглядали як серйозну суперницю. Я не знала, як виступлю, тому просто фехтувала. Тепер мене вже знають, змагаються зі мною, і я також не хочу поступатися, адже маю певний рівень, тому психологічно зараз трохи складніше.
Атлет жертвує часом, який міг би присвятити родині
– Часто можна почути порівняння, що фехтування нагадує шахи. Чи згодні ви з цим висловом?
– Так, безсумнівно. Фехтування подібне до шахів: у нас теж є тактичні прийоми і стратегії, потрібно передбачати кроки супротивника та оперативно ухвалювати рішення.
– Чи можливо у фехтуванні «перегоріти» до початку змагань? З вами таке траплялося?
– Іноді я занадто багато тренуюся перед змаганнями, і за декілька днів до старту на тренуваннях у мене може абсолютно нічого не виходити – програю багато боїв. Але це зовсім нічого не означає, оскільки на самих змаганнях я все одно добре виступаю. Тому коли таке відбувається, я знаю, що на старті все буде гаразд.
– Чим жертвує спортсмен у своїй діяльності?
– Я вважаю, що атлет жертвує часом, який міг би присвятити родині та близьким. Через постійні подорожі я можу довго не бачити своїх рідних, але знаю, що вони завжди поруч і вболівають за мене.
У майбутньому дівчина не проти спробувати сили в ролі фотомоделі. Фото: инстаграм Валерія Білоус-Гріджак
Доводиться займатися у холоді та без електроенергії
– На вашу думку, чи достатньо світ зробив для відсторонення Росії у спорті?
– Я вважаю, що світ робить певні дії, але їх недостатньо.
– Яка ситуація зараз у фехтуванні з росіянами? Чи мають вони перспективу на повернення?
– Російським і білоруським спортсменам раніше дозволяли брати участь тільки в особистих змаганнях, а тепер – ще й у командних. Це важко сприйняти, адже як може бути «нейтральна» команда?
– Як зараз, коли війна триває вже тривалий час, сприймається фраза «спорт поза політикою»?
– У наші дні говорити, що спорт поза політикою, дуже важко. Війна зачіпає кожного, і як спортсменка я відчуваю відповідальність представляти Україну та прославляти її на міжнародній арені.
– В яких умовах вимушені тренуватися?
– Більшість часу я проживаю за кордоном, але під час змагального сезону повертаюся в Україну. Тренуватися доводиться навіть без електроенергії, а в залі буває дуже холодно.
Сильна та рішуча, як Лара Крофт
– Чим займаєтеся поза спортом?
– Практично нічим, оскільки спорт займає майже весь мій час. Окрім фехтування, я також захоплююся йогою і пілатесом, але це більше як хобі.
– Що для вас є ідеальним відпочинком?
– Ідеальний відпочинок для мене – просто полежати в кімнаті в ліжку і подивитися серіал. З таким напруженим графіком іноді хочеться просто нічого не робити.
– Який у вас характер?
– Я спокійна і навіть скромна, але коли виходжу на доріжку, стаю впевненою в собі. Під час поєдинку я можу кричати, і люди дивуються, тому що в житті я не така.
– У вас дуже цікавий інстаграм: походи в гори, тренування, картинг, фотосесії. Ви любите активний відпочинок і схильні до експериментів?
– Так, я люблю пробувати різноманітні речі. Звісно, не завжди вистачає часу, але влітку, після закінчення сезону, я подорожую, ходжу в походи і пробую щось нове.
– Вам подобається брати участь у фотосесіях? Чи уявляєте себе в ролі моделі?
– Можливо, колись я хотіла б знятися для якогось видання або спробувати себе як модель.
– Образ Лари Крофт в одному з постів – це ваш улюблений жіночий персонаж? Чим вона вам близька?
– Це був костюм на Геловін. Так, мені подобається цей персонаж, вона дуже сильна і цілеспрямована – це те, що нас поєднує.
– Які торгові марки одягу вам до вподоби?
– Більшість мого гардеробу – спортивний одяг: Nike, Adidas, Under Armour. Якщо говорити про звичайний одяг, то я віддаю перевагу українським брендам, таким як Must Have, CHER17 та Solmar.
– Чи є у вас улюблена страва?
– Я вегетаріанка. Моя улюблена страва – веганський рамен.
– Про що мрієте зараз?
– Я не люблю розголошувати особисте. Але зараз, звичайно, найважливіша мрія – щоб закінчилася війна.
Образ Лари Крофт близький Валерії і в житті. Фото: инстаграм Валерія Білоус-Гріджак