Біатлоністка Тетяна Тарасюк: Уміння поцілити в ціль без промахів – це не магія

Фото: інстаграм Тетяни Тарасюк

В традиційно сильній та обожнюваній в Україні дисципліні, біатлоні, здається, сходить нова генерація талантів. Про це говорять результати перших змагань сезону, де наші атлетки стабільно займають призові місця на подіумі.

Останній тріумф зафіксовано 21 грудня 2025 року. Українські біатлоністки здобули срібло в естафетній гонці в італійському Мартелль-валь-Мартелло в рамках 2-го етапу Юніорського кубка IBU. Першою естафету бігла 20-річна Тетяна Тарасюк, і власний етап вона подолала бездоганно, не допустивши жодної похибки. Естафету вона передала з перевагою у 42 секунди! Наступна частина гонки була наповнена напругою, проте Україна змогла завоювати другу позицію, що є безсумнівним досягненням для наших дівчат.

Про цей виступ, щоденне життя біатлоністки та заповітні прагнення в інтерв’ю Коротко про розповіла Тетяна Тарасюк.

Естафета – це було щось надзвичайне

– Тетяно, в естафеті в Мартеллі вам вийшло продемонструвати блискучий виступ: ви пройшли стрільбу без жодної неточності та показали дуже швидкий темп. Завдяки чому вдалося реалізувати такий результат?

– Все досить просто – у мене було гарне відчуття і бойовий дух. Я не хвилювалася через конкуренток на старті, завдяки чому випереджала їх як на трасі, так і на стрільбищі.

– Що можете сказати про саму течію подій під час естафети? Чого не вистачило команді, аби зберегти завойоване лідерство і виграти?

– Естафета була досить «захопливою», під час гонки були і падіння, і підйоми. Можливо, забракло трохи досвіду діяльності в таких умовах, але урок ми вивчили і будемо готуватися до нових стартів.

– В індивідуальному спринті ви теж не допустили жодного промаху і в результаті зайняли п’яте місце. Що означає для вас саме цей результат?

– За спринт трохи прикро, мені дуже важко стало на останньому колі – сил не було зовсім. Часто я здатна зберігати швидкість, але не в той день. А стосовно стрільби – дивом це не було, це лише додало впевненості, що я стабільно можу потрапляти в десятку найсильніших.

– Ви розпочали сезон дуже вражаюче, і серед вболівальників це не залишилося непоміченим. Чи відчуваєте тепер на собі більший рівень напруження та відповідальності?

– Ні, напруження не відчуваю. У мене є робота, і я її роблю – от і все. Я не робот, і завжди ідеально не буде, то навіщо мені тоді перевантажувати себе, якщо я і так знаю цю просту правду?

На вогневому рубежі Тетяна почувається впевнено. Фото: інстаграм Тетяни Тарасюк

Завжди стріляти ідеально не вийде

– З чого почався для вас біатлон?

– Мої батьки – майстри спорту з біатлону, і з дитинства вони прививали мені любов до спорту. У 12 років моя мама стала тренером з цього виду спорту. Я спробувала, і мені дуже сподобалося, а через пів року були і перші результати.

– Коли ви усвідомили, що цей вид спорту для вас більше, ніж захоплення? І чим він полонив ваше серце?

– Я одразу ставилася до цього серйозно. Захопленнями були фортепіано та народні танці, а біатлон одразу став головною справою в моєму житті.

– Коли ви вперше відчули смак звитяги? Це спонукало працювати ще наполегливіше?

– Перші перемоги почалися через пів року після того, як я почала займатися. Я була спортивною та здоровою дитиною, тому виходило все одразу. Це дуже надихало підіймати рівень і вигравати у тих, до кого мені раніше було не дотягнутися.

– Які якості розвинув у вас біатлон?

– Здатність працювати в колективі та витримку у стресових ситуаціях.

– Що допомагало вам більше у розвитку як спортсмена – перемоги чи поразки?

– Якби у мене було більше поразок, ніж перемог, то я б, мабуть, не змогла так високо піднятися. Мені важливо бачити плоди своєї праці.

– Глядачі бачать стрільбу та біг. Але який обсяг роботи стоїть за всім цим?

– За короткою гонкою у 30 хвилин стоять години тривалої та монотонної роботи, величезний кілометраж на ролерах, лижах, велосипедах та кросах. Все літо – робота з гвинтівкою: тисячі пострілів без набоїв, купа днів у спортзалі. Навіть поза тренуваннями ми весь час розмірковуємо про виконану роботу – аналізуємо та коригуємо те, що зробили і що плануємо зробити.

– Коли на вогневому рубежі трапляється промах, що ви відчуваєте в той момент? Як втримати емоції?

– Все залежить від твого душевного стану на даний момент. Ось, наприклад, зараз під час стартів я відчувала розчарування, а не смуток від промахів. А влітку, під час підготовки, кожен промах викликав у мене печаль. У такі моменти на плаву тримає думка, що інші також могли помилитися, тому відпрацювати треба до кінця. Спокійно реагувати допомагає усвідомлення, що ти не машина і бездоганно поціляти завжди не вдасться.

– Важче йти першим чи наздоганяти?

– У нинішніх реаліях легше йти першим. Я можу відіграти час на роботі з гвинтівкою, а відігравати секунди по трасі в рази важче.

Українські біатлоністки виграли срібло в естафеті в італійському Мартелль-валь-Мартелло. Фото: ФБ Vasya Pokotylets

Мрію жити в країні, де щодня не гинуть тисячі людей

– Як проводите вільний від спорту час?

– Найчастіше читаю – або книги, або мангу. Поки не завершився сезон, також регулярно дивилася «Формулу-1».

– Ви як спортсменка відвідали вже багато країн. Де вам сподобалося найбільше?

– Найбільше мені сподобалося в Якушиці (Польща). У багатьох місцях чудово, але саме там я отримую найбільше насолоди від гонок, там просто дивовижно.

– Яка музика, кіно та книги вам до вподоби?
 
– Слухаю я все підряд, тому улюбленої музики немає. Кіно не дивлюся, але люблю прямі трансляції CS:GO 2, вболіваю за українську команду NAVI. Щодо книг визначитися важко, та, напевно, улюблена – «Колонія. Нові темні віки» Макса Кідрука. Це шедевр, дуже чекаю на продовження, яке анонсоване на лютий 2026 року.

– Чи є у вас улюблені бренди?

– В одязі люблю Adidas, а в косметиці – L’Oreal Paris.

– Який стиль одягу в житті вам до вподоби?

– Конкретного стилю не маю, але поза спортом часто ношу спідниці, короткі топи, сукні та туфлі.

– Про що мрієте?

– Мрію жити в країні, де щодня не гинуть тисячі людей, де немає комендантської години, де твої близькі та знайомі не змушені рятуватися, переїжджаючи до сусідніх держав. А ще мрію про власне житло. Маю ціль у спорті – забезпечити себе так, щоб у майбутньому не бігти на першу-ліпшу роботу просто заради шматка хліба.