Фото: ФБ Ukrainian Diving Federation Підпишіться на нас в Google додати зараз
Більшість людей завмирають від страху, просто дивлячись униз із 10-метрової вишки. А 15-річний Назарій Кононенко виконує надскладні сальто, отримує від цього задоволення та приносить країні перемоги. Саме його “золото” на юнацькому чемпіонаті Європи стало першою медаллю у скарбничці збірної України, задавши переможний темп усій команді (у підсумку наші хлопці та дівчата здобули 14 нагород і увійшли до найкращої трійки континенту). А сам Назарій привіз додому чотири медалі (додавши до «золота» «срібло» в синхроні з Валерієм Малєєвим, ще одне “срібло” в індивідуальних стрибках з вишки, плюс «бронзу» у змішаних змаганнях із Софією Виставкіною).
У житті юний чемпіон неймовірно дисциплінований: поки його ровесники відпочивають, він працює в басейні по 6 годин на день. На запитання Назарій відповідає так само, як тренується – чітко, зібрано і без зайвих слів. Про рутину, залізні нерви та олімпійську мрію він розповів журналісту Коротко про.
Завдання – ускладнювати програму і працювати
– Назарію, ваш результат на юнацькому чемпіонаті Європи цього року змусив усіх звернути на вас увагу. У вас 4 медалі – «золото», два «срібла» і «бронза». Як оцінюєте для себе такий результат?
– Для мене виступ на ЧЄ цього року непоганий, але завжди є куди прагнути.
– Минулого року на юнацькому ЧЄ ви дебютували з 3 золотими медалями. Цьогоріч перелік медалей дещо інший. Що змінилося за цей час у ваших стрибках у воду?
– Як на мене, цього року збільшилася кількість снарядів, ускладнилася програма та зросла відповідальність.
– Цього року було складніше виступати на юнацькому ЧЄ порівняно з минулим роком?
– Не надто помітно, але так.
– Які завдання ставите перед собою на майбутнє?
– Ускладнювати програму та працювати.
У басейн привела мама
– Як ви починали? Пам’ятаєте свій перший стрибок у воду?
– Починав із пробного тренування, якщо не помиляюся, то першим стрибком був «солдат» із бортика.
– Чому ви обрали саме стрибки у воду, а не плавання чи інший вид спорту?
– Після першого пробного тренування мене дуже захопили стрибки з вишок та трамплінів.
– Хто привів вас до басейну?
– Мама побачила оголошення про набір у групу та запропонувала спробувати. Тож привели батьки.
– Зараз ви у статусі зірки, яка сходить. А це означає, що всі очікують від вас великих результатів у майбутньому. Для вас це тиск чи відповідальність?
– Для мене це відповідальність, що на мене сподіваються не лише тренери, а й інші люди.
– Взагалі, як часто ви думаєте про результат під час своїх виступів?
– Під час стрибків намагаюся не думати про результат, а просто отримувати задоволення від свого виступу.
– У яких умовах проходили ваші тренування?
– На щастя, в комфорті та з усією необхідною підтримкою. Дякую за це президенту федерації Ігорю Лисову.
Тренувальна рутина може подобатися
– Як виглядає ваш звичайний тренувальний день?
– Мій тренувальний день проходить так: прокидаюся, снідаю, потім їду на перше тренування, обідаю, відпочиваю і їду на друге тренування, вечеряю та відпочиваю.
– Скільки годин на день триває саме тренування?
– Безпосередньо на тренування йде 6 годин на день.
– Чи складно вам повністю присвячувати себе спорту, тоді як ваші однолітки, які не є спортсменами, переважно мають чимало вільного часу?
– Складно, але я вже звик до цієї тренувальної рутини, і вона справді мене захоплює.
– Не виникає у вас відчуття, що дитинство і юність пройшли повз вас через велику кількість спорту у вашому житті?
– Відчуття, що дитинство минуло намарно через спорт, немає, адже є дуже багато моментів із тренувань, із друзями, які назавжди залишаться в моєму серці.
– Як ви поєднуєте навчання і спорт?
– Часу на навчання залишається дуже мало, але я вдячний моїм батькам та тренеру, які ставляться до цього з розумінням.
– Що любите робити, коли немає тренувань?
– Проводжу час із друзями та граю в комп’ютерні ігри.
– Вистачає часу на друзів?
– Його мало, але якщо все правильно планувати, то вистачає.
Стрибаючи з 10 метрів, потрібно не тільки забути про страх, а й встигнути виконати найскладніші вправи. Фото: ФБ Ukrainian Diving Federation
У відповідальний момент намагаюсь думати, що я на тренуванні
– Люди дивляться, з якої висоти виконують стрибуни у воду свої стрибки, і часто їм стає страшно. Адже це дійсно високо. А що відчуваєте під час стрибка ви? Вам страшно?
– Мені стрибати з 10-метрової вишки не страшно, мені це приносить задоволення.
– Про що думаєте буквально за лічені секунди до виконання стрибка?
– Я згадую все, що мені говорив тренер, і намагаюся зробити стрибок правильно.
– Як налаштовуєтеся на свої виступи? Що вам допомагає? Чи є певні традиції або ритуали?
– Слухаю музику, традицій чи ритуалів у мене немає.
– Наскільки складно психологічно оговтуватися після тих виступів, які, на вашу думку, склалися для вас невдало через якісь причини?
– Звичайно, після невдалого виступу намагаюся проаналізувати, чому і через що це сталося, і намагаюся про це забути.
– Коли ви перед стрибком знаєте, що від його виконання залежить доля медалей юнацького ЧЄ, рівень хвилювання і адреналіну у вас зростає?
– Зростає, але намагаюся уявити, що я просто на тренуванні, не думати про стрибок.
Мрія – поїхати на Олімпіаду
– У який момент ви відчули, що є одним із найсильніших юніорів Європи?
– Напевно, після ЧЄ в Афінах у 2025 році.
– Яка медаль для вас найцінніша? І чому?
– “Золото” в Афінах у синхронних стрибках із 10-метрової вишки з Валерієм Малєєвим, адже ми з ним пройшли дуже багато спільної роботи, проблем і нервів, та до того ж це була перша моя і Валерія золота медаль на ЧЄ.
– Що було важче – виграти “золото” ЧЄ вперше чи підтвердити свій рівень через рік?
– Набагато важче і відповідальніше підтвердити свій рівень через рік.
– Про що ви мрієте?
– Моя мрія – кваліфікуватися та поїхати на Олімпійські ігри.