Фото: Коффріні/AFP через Getty Images
Після безвольної невдачі у матчі зі збірною Швеції та непроходження до фінальної стадії ЧС-2026, футбольна спільнота країни знову підняла питання про необхідність звільнення головного тренера команди Сергія Реброва.
Це вже не вперше, подібне трапилося на ЧЄ-2024, коли команда так само бездарно поступилася у поєдинку зі збірною Румунії. Тоді виконком УАФ (Української асоціації футболу) розглянув результати роботи тренерського штабу та, визнавши їх загалом позитивними, продовжив співпрацю з Ребровим. Зараз ситуація може повторитися: аналіз відбудеться після “товарського” матчу з Албанією 31 березня, який не має жодного значення.
Якщо ж Реброва таки усунуть від обов’язків (або він сам піде, що малоймовірно), той, хто стане новим керманичем збірної, повинен мати певні переваги над попередником. Це логічно, чи не так? Який сенс міняти одне на інше? Кого та чому вболівальники та експерти бачать на цій посаді – аналізував журналіст Коротко про.
Італієць Андреа Мальдера
54-річний Андреа Мальдера – італійський спеціаліст, який, за словами інсайдерів, є головним претендентом у короткому списку УАФ. Це саме той іноземець, якому не потрібно пояснювати, де розташована база у Кончі-Заспі. Італієць вже працював у збірній України за “золотого періоду” Андрія Шевченка (2016–2021 рр.). Тоді наша команда демонструвала, мабуть, найцікавіший футбол у своїй історії, кульмінацією якого став чвертьфінал Євро-2020.
Сильною стороною Мальдери вважається глибока тактична підготовка, адже його часто називають “мозковим центром” будь-якого тренерського штабу. Після України Андреа співпрацював з англійським «Брайтоном» під керівництвом знайомого нам Роберто Де Дзербі, який у 2021-2022 роках очолював тренерський штаб донецького «Шахтаря». Це додає йому авторитету в очах зіркових гравців.
Крім того, Мальдері не потрібен “період адаптації”, він обізнаний з особливостями української збірної. Можливим головним недоліком італійця є те, що у свої 54 роки він жодного разу не був головним тренером, обмежуючись ролями помічника. Досвід ризику та прийняття відповідальності йому явно бракує.
У команді Андрія Шевченка Андреа Мальдера називали «мозковим центром». Фото: ФБ Андреа Мальдера
Іспанець Унаї Мельгоса
50-річний Унаї Мельгоса – іспанський тренер, який керує молодіжною збірною України U-21. Це означає, що він вже глибоко інтегрований у структуру національних команд України. Його професійний шлях не є стандартним. Він починав як фахівець з психології в академії «Атлетік Більбао», що помітно вплинуло на його тренерський підхід. Пізніше Мельгоса працював з юнацькими командами, зокрема в «Динамо» (Київ). Згодом він став частиною штабу Сергія Реброва у клубах «Ференцварош» та «Аль-Айн», а потім увійшов до структури національної збірної України.
Його стиль базується на розвитку гравців, командній психології та поступовому впровадженні тактичних ідей. На відміну від Мальдери, він знає, що означає бути “першим”, але є інший аспект, що викликає занепокоєння. Унаї не має досвіду роботи на найвищому рівні з дорослими командами. Чи достатньо йому лідерських якостей, щоб керувати роздягальнею та приймати рішучі кроки у вирішальні моменти – це питання, на яке поки що немає однозначної відповіді.
Тому як технічний кандидат на даний момент і перспективний проект на майбутнє він може бути розглянутий. Його призначення вже зараз є малоймовірним.
Унаї Мельгоса тривалий час працює з українськими молодіжними збірними. Фото: УАФ
Португалець Паулу Фонсека
53-річний Паулу Фонсека – найбільш авторитетний і медійний кандидат, ім’я якого постійно з’являється в обговореннях фанатів. Для України він є “своїм іноземцем”: три роки роботи з трьома “золотими дублями” у донецькому «Шахтарі» зробили його одним із найуспішніших іноземних тренерів в історії України. Фонсека не тільки добре знає наш чемпіонат, він пов’язаний з Україною сімейними узами: свою нинішню дружину, екс-киянину Катерину Остроушко, він зустрів саме в Україні. Фонсека усіляко підтримує Україну у війні і наголошує на цьому за першої ж нагоди.
Сильною стороною португальця є формування атакувального, домінуючого стилю гри. Його команди («Рома», «Лілль», «Мілан») завжди грають першим номером, що відповідає запитам уболівальників щодо “видовищності”. Його авторитет у роздягальні буде незаперечним: для гравців збірної, які виступають за кордоном, Фонсека – це фігура світового рівня.
Головним і визначальним недоліком є фінансова та кар’єрна недоступність. Перебуваючи на піку форми, португалець користується попитом у європейських грандів, і залучити його до української збірної зараз – завдання з галузі фантастики. До того ж, специфіка роботи в національній команді кардинально відрізняється від клубної: Фонсека звик до щоденної роботи на полі, а у збірній, де на підготовку є лише кілька днів, його складні тактичні схеми можуть просто не встигнути “прижитися”. Загалом, шансів на його призначення практично немає, але мріяти дуже хочеться. Фанати активно це роблять, називаючи його у різноманітних опитуваннях бажаним кандидатом №1.
Паулу Фонсека пов’язаний з Україною сімейними узами, його дружина – екс-киянка Катерина Остроушко. Фото: інстаграм Пауло Фонсека
Українець Мирон Маркевич
75-річний Мирон Богданович Маркевич – патріарх українського тренерського цеху та єдиний кандидат зі списку, який уособлює “олдскульну” мудрість та колосальний досвід. Для нього посада у збірній – це незавершений гештальт: у 2010 році він залишив команду непереможеним, не програвши жодного матчу, за власним бажанням через незгоду з позицією футбольних чиновників. З того часу вболівальники неодноразово закликали “повернути метра”.
Маркевич – це символ стабільності та вміння витискати максимум із наявних ресурсів, як це було у його «Металісті» та у фіналі Ліги Європи з «Дніпром» під його керівництвом. Сильною стороною Мирона Богдановича є чуття на гравців та вміння будувати гармонійний футбол навіть за умов обмеженого часу.
Вік та тривала перерва в активній тренерській практиці на топ-рівні – це головні недоліки кандидата. Існує небезпека, що “хімія” між метром та молодим поколінням легіонерів може не скластися. Для багатьох Маркевич залишається ідеальним “кризовим менеджером”, але питання, чи готовий він до довгострокового марафону, залишається відкритим.
Вболівальники давно закликають повернути до збірної Мирона Маркевича. Фото: wikipedia.org
Українець Юрій Вернидуб
60-річний Юрій Вернидуб – найхаризматичніший і найвольовіший кандидат. Його репутація “справжнього мужика” та тренера-максималіста зміцнювалася десятиліттями. У його кар’єрі були непоступливі єврокубкові баталії із «Зорею» та перемога над «Реалом» на «Сантьяго Бернабеу» на чолі молдавського «Шерифа». Вернидуб – це втілення жорсткої дисципліни та незламного характеру, що робить його кандидатуру ідеальною для тих, хто прагне бачити у збірній насамперед “гарячі очі” та суворий порядок.
Сильною стороною фахівця є вміння будувати конкурентоспроможні команди з обмежених ресурсів та талант мотиватора. Він не боїться авторитетів і вміє знаходити підхід до складних гравців. Його призначення стало б потужним патріотичним сигналом, враховуючи його чітку громадянську позицію та особисту сміливість.
Головний ризик пов’язаний саме з його вибуховим темпераментом та авторитарним стилем управління. Є ймовірність, що “іскри”, які завжди спалахували у клубах Вернидуба, в умовах національної команди можуть призвести до конфліктів із зірками. Крім того, його футбол часто називають прямолінійним, і зовсім не факт, що цього буде достатньо для рівного протистояння у матчах із топовими суперниками, де потрібна гнучкість. Втім, у матчі зі збірною Швеції Україна під його керівництвом, якщо б не виграла, то точно показала б зуби. Зробила б те, чого так і не вдалося досягти Реброву.
Наразі Юрій Вернидуб працює з «Нафтчі» в Баку, але від збірної навряд чи відмовиться. Фото: Azerisport.Com