Дорога до Олімпіади саночниці Олени Смаги: Не страшуся швидкості, а навпаки – прагну її

Фото: інстаграм Олени Смаги

Український санний спорт напередодні Олімпіади-2026 демонструє прогрес: наші атлети здобули відразу 10 путівок на Ігри. Однією з ключових надій команди в Мілані стане 26-річна Олена Смага – спортсменка, яка не просто опанувала швидкість, а й навчилася знаходити в ній насолоду. В інтерв’ю Коротко про вона поділилася, як необхідно тренуватися за відсутності справжніх трас в Україні, чому змагання з росіянами перетворилося на питання честі та що змушує її проводити в спортзалі до 10 тренувань на тиждень.

Колектив прогресує, отже, є результат

– Олено, вам вдалося пройти кваліфікацію на зимові Олімпійські ігри. Що для вас представляє собою ця кваліфікація?

-Для мене це новий щабель, нове звершення, над яким наполегливо працюєш 4 роки, а в моєму випадку – навіть довше.

– Які цілі ставите перед собою на цих Олімпійських іграх? Який результат очікуєте показати?

– Конкретних очікувань чи цілей немає, є усвідомлення та відповідальність перед собою – виконати чисті та якісні заїзди та пробитися у фінал змагань.

– Які почуття та емоції у вас викликає сам факт появи на старті на змаганнях такого масштабу? Чи присутнє хвилювання?

– Не знаю, це буде для мене вперше. Сподіваюся, я вийду зосередженою та з ясними думками.

– Примітно, що саме саночники стали основними володарями ліцензій на ОІ для України цього разу. До того ж, можна відзначити, що всі атлети походять зі Львівщини та Тернопільщини. Про що говорить такий показник? І завдяки чому він став можливим?

– Команда росте та вдосконалюється, кількість дітей, які тренуються у Львівській та Тернопільській областях, з кожним роком збільшується. Тренери ефективно працюють на всіх рівнях, що сприяє створенню конкуренції, починаючи від шкіл і завершуючи збірною. Звісно, завжди є можливості для вдосконалення та змін, але я вірю, що ми рухаємося у вірному напрямку.

– Чи відчуваєте ви особливий тягар через відповідальність за результат, з огляду на те, що в країні триває війна і міжнародні перемоги зараз вкрай потрібні?

– Тиск може викликати лише той факт, що в нашому виді спорту допустили росіян під статусом AIN (індивідуальні нейтральні атлети). Ми докладаємо зусиль, щоб це змінити! Останнє, чого досягли – це зменшення кількості допущених атлетів AIN з 6 до 3. Звісно, я стежу за новинами і часто ловлю себе на думці під час тренувань про обстріли, які трапляються щодня і щоночі. Найважливіше – не забувати здійснювати пожертви та підтримувати армію доступними способами. Я відчуваю тільки гордість за те, що маю змогу виступати під українським прапором.

Заповітна мрія Олени – потрапити на Олімпіаду – збулася. Фото: інстаграм Олени Смагі

Жодна людина не бездоганна, і я не машина

– З чого для вас почався санний спорт?

– Санний спорт для мене бере початок з парку «Погулянка». Моя старша сестра на той час вже брала участь у різних змаганнях. Так склалося, що мій перший наставник Володимир Юрійович Леськів проводив набір, і я, вже більш-менш усвідомлюючи, що це таке, вирішила спробувати. Таким чином я вже майже 17 років у спорті.

– Пам’ятаєте відчуття першої перемоги?

– Перша перемога відбулася на вулиці Остроградських у Львові. Знакове місце для всіх шанувальників зимових видів спорту, де люди катаються протягом багатьох років. Там облаштовували щось на зразок траси – до речі, цю трасу створюють і донині, і діти там змагаються. Це було чимось неймовірним для мене, було дуже багато учасників і глядачів. Пам’ятаю тільки те, як ми з тренером були горді. Він дуже чуйна людина, яка свого часу подарувала мені велику віру в себе.

– Наскільки вимогливі тренування у вашому виді спорту? Скільки часу на день вони займають?

– Складність полягає в тому, що у нас відсутні умови для тренувань. У нас немає естакади, яка б відповідала міжнародним стандартам… Про трасу я навіть не згадую. Для тренувань безпосередньо на трасі нам потрібно виїжджати за кордон, і це стає проблемою для молодого покоління. Діти не здатні так швидко пристосовуватися, як ми, дорослі. Хоча ми теж пройшли цей етап, але для них хочеться кращих умов. Загалом дуже велика увага приділяється фізичній підготовці – щодня це приблизно 3–4 години тренувань, за винятком неділі.

– Чи складно переживати невдачі у спорті, коли вони трапляються? Що допомагає вам у такі важкі моменти?

– Безумовно, складно. Жоден не є досконалим, і я не машина. Помилки трапляються, і найголовніше – їх визнавати та працювати над їх виправленням. У важкі хвилини я намагаюся звільнити розум та дозволити собі бути неідеальною.

– Яке значення має психологічна підготовка у санному спорті?

– Мабуть, на високому рівні – це основа. Твій психологічний стан: під час розминки, на старті, на трасі – ти залишаєшся наодинці зі своїми думками. Іноді з собою непросто, але цьому потрібно навчитися.

– У вашому виді спорту дуже великі швидкості. Чи відчуваєте страх? Що ви відчуваєте на екстремальних швидкостях?

 – Так, ми дуже швидкі. З роками я вже не боюся швидкості, а навпаки – отримую від неї задоволення. Є розуміння, де буде швидко, де має бути тиск, де не слід чи неможливо опиратися. Реакція на швидкість вже не така, як була в молодому віці.

– Ви виступаєте в одиночному розряді. Що є найскладнішим саме у такому виді програми?

– Для мене найважче – це відставання від лідерів. Бувають ситуації, коли у суперниці з іншої країни може бути гірший спуск або у 90% випадків гірший старт, але фініш кращий на 4–6 десятих секунди – це, напевно, вибиває з рівноваги.

Тренування йдуть за розпорядком, незалежно від пори року. Фото: інстаграм Олени Смагі

10 тренувань на тиждень у залі, біг і кросфіт!

– Яка ви за межами спорту?

 – Я рідко буваю поза спортом, тому навіть не знаю, як себе охарактеризувати. Можливо, активна. Люблю активно проводити час, постійно придумую ідеї – чи то для роботи, чи то для саней.

– Як вам подобається проводити вільний від змагань і тренувань час?

– Люблю читати книги або просто відпочивати в компанії близьких людей. Останні кілька років мені сподобалася спортивна риболовля.

– Що для вас є ідеальним відпочинком?

 – Знаходитися десь за містом, де відсутній мобільний зв’язок, там панує тиша, і до такої картини додається спінінг.

– Який стиль одягу ви віддаєте перевагу у повсякденному житті?

 – Стиль одягу в мене переважно спортивний, але туфлі я теж інколи взуваю.

– Чи є улюблені бренди одягу або косметики?

 – Улюблений бренд, напевно, Nike – спортивного одягу у мене більшість.

– Яка музика звучить у ваших навушниках, щоб налаштуватися на виступ? І чи є улюблена?

– Найчастіше це інструментальна електронна музика, улюбленої немає.

– У вас дуже атлетична фігура. Скільки часу ви проводите у тренажерному залі? І чи є улюблені вправи?

– У залі я займаюся близько 10 разів на тиждень, також відвідую басейн. Нещодавно додала до своїх тренувань кросфіт, і це, мабуть, моя улюблена частина занять. І, звісно, біг – дуже люблю бігати.

– Про що ви мрієте?

– Мрію про мир та справедливість в Україні, оскільки без миру мої мрії втрачають сенс.

Де та коли вболівати?

Виступи українських саночниць (Олени Смаги та Юліанни Туніцької) в одиночному розряді відбудуться 9 та 10 лютого (початок заїздів о 19:00 за київським часом). Пряму трансляцію фіналу та кваліфікації дивіться на телеканалі та сайті «Суспільне Спорт», а також на платформі MEGOGO.