Фото: facebook.com/EuropeanGymnastics
Європейська федерація гімнастики прийняла рішення повністю повернути російських та білоруських спортсменів до участі в міжнародних змаганнях. Європейські спортивні функціонери не стали заперечувати рішенню Міжнародної федерації (FIG) та просто повторили його, відновлюючи атлетам з РФ та РБ право виступати під своїми національними прапорами та з гімнами. Такий крок виглядає надзвичайно цинічним на тлі того, що українські міста продовжують зазнавати щоденних обстрілів.
Олімпійський чемпіон Олег Верняєв поділився з Коротко про своїми міркуваннями щодо причин, чому міжнародні спортивні організації намагаються відсторонитися від реалій війни, як українські атлети знаходять сили для тренувань після безсонних ночей, спричинених сиренами, та чому юридична та інформаційна боротьба не повинна припинятися.
Світовий спорт робить вигляд, що нічого не відбувається
Олег Верняєв. Фото: Jamie Squire/Getty Images
– Олеже, яка ваша думка щодо цього рішення?
– Звісно, ця звістка надзвичайно болюча й несправедлива для нас. Можливість дозволити командні виступи, ще й під прапором та з гімном країни-агресора, здається мені цілковитим абсурдом. Особливо зараз, коли в Україні щодня гинуть люди, коли наші міста перебувають під постійними ударами. Кожної ночі українці прокидаються від звуків сирен, вибухів та повідомлень про загиблих і поранених. В той час, як Росія продовжує свою агресію проти України, світовий спорт поволі все більше вдає, ніби не помічає цієї трагедії.
Для нас це не просто політична чи спортивна суперечка. Для українців це питання справедливості, вшанування пам’яті загиблих, вияву поваги до тих, хто нині захищає нашу країну на передовій. І тому спостерігати за поверненням російських команд під прапором держави-агресора – це дуже важко морально.
– Що означає це рішення Європейської федерації для українських атлетів?
– У нашому ставленні до тренувального процесу це нічого не змінює. Ми так само тренуватимемося, представлятимемо Україну та здобуватимемо нагороди. Однак психологічно це, безумовно, створює певні труднощі.
Адже ми живемо в реаліях війни. Багато спортсменів тренуються під звуки повітряних тривог, після ночей, проведених без сну через обстріли. У когось близькі служать на фронті, у когось зруйновано дім, хтось втратив друзів, рідних через війну. І на цьому фоні спостерігати за поверненням росіян до міжнародного спорту – це вкрай болісно.
Водночас, це додає нам ще більшої мотивації. Ми мусимо бути сильнішими, щоб перемагати на світовій арені, і щоб саме український прапор піднімався найвище. Сьогодні кожна наша перемога – це не тільки про спорт. Це про Україну, про силу нашого народу та про те, що нас неможливо зламати.
Головний інструмент – не залишатися осторонь
– Чи планується оскарження цього рішення?
– Щодо можливих судових процесів чи оскарження рішення – це вже сфера відповідальності федерації. Спортсмени не займаються цими питаннями і не мають офіційного права ними займатися. Це завдання української федерації разом із юристами та відповідними організаціями. Звісно, спортсмени публічно підтримуватимуть цей процес, але слід розуміти, що подібні справи є дуже непростими. Це масштабні юридичні процедури, які вимагають залучення висококваліфікованих міжнародних юристів, часу та значних фінансових ресурсів.
На жаль, сьогодні Україна щодня витрачає величезні кошти на боротьбу за життя людей, на оборону країни, на усунення наслідків постійних атак. І в таких умовах вести масштабну юридичну боротьбу на міжнародному спортивному рівні надзвичайно складно. Однак я переконаний, що українська сторона докладатиме всіх зусиль, щоб нашу позицію почули.
– Можливо, існують якісь ефективні методи боротьби з такою несправедливістю?
– Я вважаю, що найголовніший інструмент сьогодні – це не мовчати. Українські спортсмени, федерації, журналісти, світова спортивна спільнота мають невпинно нагадувати світу, що війна триває. Росія щодня обстрілює українські міста, вбиває цивільне населення, руйнує медичні заклади, житлові будинки, спортивні об’єкти.
Вкрай важливо доносити правду до міжнародної аудиторії, адже з плином часу в багатьох країнах з’являється втома від новин про війну. Але для українців ця війна не закінчилася – ми живемо в ній кожного дня. Також важливо, щоб міжнародні спортивні організації мали чіткі та уніфіковані принципи. Спорт не може повністю існувати поза межами реальності. Тому боротьба повинна тривати на всіх рівнях – юридичному, інформаційному, дипломатичному та спортивному.
Тим часом
Вже 28 травня відбудеться Позачергова генеральна асамблея Європейської федерації гімнастики, де буде вирішуватися доля ратифікації цього скандального рішення. Українська сторона наразі активно веде дипломатичну роботу, аби заблокувати повернення агресора. Ситуацію журналісту Коротко про прокоментувала віцепрезидентка Української федерації гімнастики, головна тренерка збірної України з художньої гімнастики Ірина Дерюгіна:
– Наразі ми не маємо інформації щодо формату проведення Асамблеї. Вона запланована на 28.05.2026. Для ухвалення рішення потрібна проста більшість. Ми сподіваємося, що голосів для блокування нам вистачить. Зараз ми розглядаємо різні варіанти дій, переважно юридичного характеру. Остаточне рішення буде прийнято залежно від позиції інших федерацій.