Фото: Marcin Golba/NurPhoto via Getty Images Підпишіться на нас в Google додати зараз
Українська жіноча збірна з волейболу дебютувала в елітному дивізіоні Ліги націй, демонструючи напружену та емоційну гру. Наші спортсменки боролися за кожне очко, зуміли зберегти своє місце у світовій еліті на наступний рік, а 24-річна зв’язуюча Дар’я Шаргородська наробила справжній фурор. Вона була визнана кращою зв’язуючою турніру, а отже, і світу.
Статистика Дар’ї вражає навіть бувалих спортивних аналітиків: 410 успішних передач за 12 поєдинків, 13 ейсів (прямих подач) та відмінна гра на блоці. За підсумками змагань українка потрапила до символічної збірної Ліги націй, випередивши найсильніших волейболісток планети.
Про те, як приймаються рішення за долі секунди, чому індивідуальна нагорода не може замінити командний результат та як витримати шалений темп тренувальних зборів, Дар’я Шаргородська розповіла Коротко про.
Приємно, коли тебе визнають кращою
Дар’я Шаргородська, дівоче прізвище — Великоконь, народилася у Запоріжжі. Волейболом почала займатися ще з дитинства під керівництвом своєї мами, яка є тренером. Сьогодні Дар’я — ключовий гравець національної команди.
– Дар’є, ви обійшли провідних волейболісток світу і стали №1 у своєму амплуа на Лізі націй. Якою була ваша перша думка, коли ви дізналися про це?
– Безсумнівно, коли тебе відзначають як найкращу, це завжди приємно. Проте це ніколи не замінить командного досягнення. У волейболі одна людина не може самотужки здобути перемогу в грі чи на турнірі. Тому для мене командний успіх завжди був і залишається важливішим за особисті відзнаки.
– Ви перевершили топових суперниць. У чому криється секрет такої феноменальної форми?
– Я відчувала, що перебуваю у чудовій формі. Але гра зв’язуючої дуже залежить від командної взаємодії. Тому я не розглядаю цю нагороду як виключно особисту.
– Проте збірна України фінішувала на 16-му місці. Як ви особисто оцінюєте цей результат?
– Чесно кажучи, за власними відчуттями, можу сказати, що ми могли досягти кращих результатів. Були поєдинки, де ми грали на рівних із дуже сильними опонентами. Але нам трохи забракло. З одного боку, це засмучує, а з іншого — це показує, що ми здатні конкурувати на рівних навіть із найсильнішими командами.
Збірна України зуміла зберегти позицію у світовій еліті. Фото: особистий архів Дар’я Шаргородська
Рішення ухвалюються за частки секунди на рівні інстинкту
На руці Дар’ї є татуювання у вигляді ластівки. У спортивних колах її часто жартома порівнюють із цим птахом через її легкість, швидкість на майданчику та здатність «літати» над сіткою.
– Вважається, що зв’язуюча — це головний мозок команди на майданчику. Як це — жити з цією роллю, коли на тебе спрямовані погляди як трибун, так і команди?
– Так, я вважаю, що зв’язуюча повинна не лише якісно виконувати передачі, але й постійно аналізувати гру, бачити розташування блоку суперника, відчувати стан своїх нападників, розуміти, хто в даний момент готовий взяти на себе відповідальність і хто перебуває у хорошій формі. Звісно, це величезна відповідальність, але саме вона робить цю позицію цікавою. Мені подобається бути зв’язуючою.
– У грі все відбувається з шаленою швидкістю. Хороший пас — це математичний розрахунок чи інтуїція?
– Хороший пас насправді є комбінацією обох факторів. Без належної техніки неможливо стабільно виконувати якісну передачу. Але під час гри часто виникають різноманітні ситуації, доводиться діяти інтуїтивно, рішення приймаються за лічені секунди. Однак це стає можливим завдяки досвіду, адже правильність ухвалення рішень також приходить з роками.
– Ви зробили 410 результативних передач, що само по собі є неймовірним показником! Чи був матч, після якого ви самі собі сказали: «Так, сьогодні все вдалося ідеально»?
– Напевно, був такий матч, після якого відчуваєш, що майже все вдається так, як було задумано і сплановано. Але я завжди зосереджую увагу на тому, що можна вдосконалити. Навіть якщо статистика вражає, завжди є аспекти, які хочеться проаналізувати, переглянути власні помилки і зробити краще, щоб у наступній грі показати ще більш переконливий результат.
Чоловік завжди поруч
Розлуки та нескінченні перебування в готелях стали невід’ємною частиною успіху у спорті. Чоловік Дар’ї, Микита Шаргородський, також є професійним волейболістом. Коли подружжя виступає на професійному рівні в одному амплуа, сімейні розмови після матчів перетворюються на ідеальну психологічну та професійну підтримку.
– Напружені турніри — це завжди випробування відстанню. Як ваш чоловік допомагав вам долати тиск під час Ліги націй?
– Чоловік завжди був поруч, навіть якщо й на відстані. Після кожного матчу ми спілкувалися, він знаходив слова підтримки та допомагав мені не зациклюватися на невдалих моментах. Для професійного спортсмена надзвичайно важливо мати поруч людину, яка розуміє, через що ти проходиш, що відчуваєш, і вірить у тебе незалежно від результату. Саме такою людиною для мене є мій чоловік.
– Ліга націй завершилася. Які ваші подальші плани?
– Після турніру найважливіше — це перевести дух та проаналізувати цей чемпіонат, адже попереду на нас чекають нові виклики та матчі національної команди. У професійному спорті немає часу на тривалі святкування чи засмучення. Потрібно рухатися далі і ставити перед собою нові цілі.
– Як ви плануєте відновити сили та розум після такого марафону?
– Насамперед я хочу дати своєму організму відпочити як фізично, так і морально, адже такі турніри забирають надзвичайно багато енергії. Хочу провести час зі своїм чоловіком. Я буду відволікатися від волейболу на щось інше, можливо, на подорожі або щось подібне. А потім знову за роботу, адже новий сезон вже чекає.
– Ви досягли особистої вершини, про яку багато хто лише мріє. Чого прагнути далі?
– Знаєте, мені здається, у спорті не буває моменту, коли можна сказати, що ти досяг усього. Завжди є куди розвиватися. Для мене найголовніше — не просто повторити досягнутий результат, а довести, що він не був випадковістю. Я хочу й надалі виступати на такому ж рівні, не знижувати своєї планки та продовжувати зростати. Хочу допомагати команді здобувати перемоги, боротися за медалі та за кожну партію. А особисті нагороди нехай залишаються приємним наслідком командних успіхів.
Довідка Коротко про
Волейбольна Ліга націй (VNL) — це головний щорічний світовий турнір Міжнародної федерації волейболу (FIVB), який за престижністю поступається лише Олімпійським іграм. У ньому беруть участь 18 найсильніших збірних планети. Турнір триває майже два місяці, з червня по липень, а його основна складність полягає у величезній географії. Поєдинки групового етапу розділені на три ігрові тижні, заради яких команди здійснюють трансконтинентальні перельоти. Наші волейболістки буквально облетіли земну кулю, відігравши перший тиждень у Канаді, другий — у Гонконзі, а третій — у Японії. Посівши 16-те місце з 18 команд, збірна України виконала головне завдання і зберегла своє місце у світовій еліті на наступний сезон.