Три золоті медалі, рекорд Європи та 277 кілограмів (123 кг у ривку та 154 кг у поштовху) у сумі двоборства — з такими результатами 15-річний Андрій Мельник завершив молодіжний чемпіонат континенту з важкої атлетики. При цьому спортсмен із Костополя (30-тисячне місто на Рівненщині) не страждає на «зоряну хворобу» і вважає себе простим хлопцем, для якого спорт — це насамперед дисципліна та щоденна праця.
В інтерв’ю журналісту Коротко про абсолютний чемпіон Європи розповів, як справлявся з невдачами, чим займається у вільний час і кому присвячує свої перемоги.
Присвячую медалі татові, який служить у 100-й ОМБр
– Андрію, що на молодіжному чемпіонаті Європи запам’яталося найбільше і чому?
– Нагородження та те, як лунав Гімн України. Це був момент гордості за свою країну і за те, що він пролунав завдяки моєму виступу.
– Коли ви виходили на поміст, щоб виконати вирішальні спроби, про що думали — про результат, медалі чи просто про те, щоб впевнено виконати свою спробу?
– Намагався ні про що не думати, я був налаштований підійти й підняти ту вагу, яка там була.
– Ви виграли три золоті медалі, для вас вони всі однаково цінні? Чи якась все-таки далася важче, а тому й цінніша?
– Для мене всі медалі однаково цінні — це все зусилля та праця.
– Тренер каже, що на зборах ви піднімали 130 кг у ривку та 160 кг у поштовху. Тобто на молодіжному чемпіонаті Європи це не був ваш максимум. Виходить, рекорд Європи, який ви встановили, для вас не межа, а лише чергова сходинка?
– Не можна сказати, чи був це мій максимум, чи ні, бо я не знаю, що було б, якби ми заявили більше кілограмів.
– Кому присвячуєте виграні медалі?
– Моєму татові, який служить у 100-й ОМБр.
Не вважаю себе одним із найкращих
– Ви прийшли у важку атлетику у 12-річному віці. Пам’ятаєте свій перший день у залі? Яким він був?
– Так, пам’ятаю, тоді я прийшов і лише спостерігав, навіть сумнівався, чи хочу цим займатися, а вдруге я вже пробував щось піднімати. Сподобалося!
– Чому обрали саме важку атлетику?
– Спочатку мені подобалася боротьба, але, коли деякий час потренувався, зрозумів, що важка атлетика може бути цікавою.
– За 3 роки ви досягли неймовірних результатів. Але чи був за цей час момент, який був для вас по-справжньому складним, навіть кризовим?
– Так, був. У 2025 році після першого чемпіонату Європи в Мадриді, де я посів четверте місце, повернувся додому — і результати різко погіршилися. У той момент взагалі здавалося, що нічого не виходить.
– У який момент ви відчули, що можете бути не просто хорошим важкоатлетом, а одним із найкращих?
– Я ще не вважаю себе одним із найкращих.
– Що для вас важливіше: результат на штанзі чи місце в турнірній таблиці?
– Таблиця та результати — вони взаємопов’язані, не можу сказати, що щось для мене важливіше.
– Як виглядає ваш звичайний тренувальний день?
– На зборах усе чітко: дивлюся план — і відразу в зал. Спочатку 15 хвилин розігріваю м’язи на розминці, потім плавно переходжу до основної роботи зі штангою. Завершую тренування вправами на зміцнення та прокачування м’язів, і тільки після цього йду відновлювати сили.
– Що робите в моменти, коли взагалі не хочеться тренуватися з якихось причин?
– Переступаю через «не хочу» і йду займатися. Нагадую собі, що зупинятися не можна і треба працювати далі, незважаючи на настрій.
Мрію, щоб закінчилася війна
– Чим займаєтеся поза залом, коли штанги немає поруч?
– Гуляю з друзями, відпочиваю.
– Чи є у вас захоплення, крім важкої атлетики?
– Люблю збирати «Лего».
– Який у вас характер поза спортом? Серйозний, як і на помості? Чи в житті ви більш легка й відкрита людина?
– У повсякденному житті я спокійний і відкритий.
– Чи впізнають вас на вулиці у рідному Костополі?
– Після виступу на чемпіонаті Європи люди почали впізнавати мене, вітатися, навіть фотографуватися.
– Встигаєте поєднувати спорт із навчанням? І взагалі, що вам цікаво зі шкільних предметів?
– Намагаюся встигати, але дуже важко поєднувати спорт із навчанням. А з предметів найбільше подобається математика.
– Розкажіть, будь ласка, про свій дует із тренером Олександром Бичковим. У чому секрет успіху вашої команди?
– Дует не тільки з Олександром Бичковим, я також працюю з тренером збірної України Селівановим Костянтином Олександровичем. Це мої наставники! А секрет успіху — старанна праця, дисципліна та режим.
– Як важка атлетика змінила вас як особистість?
– Я став більш упевненим і витривалим.
– Без чого не було б медалей і рекордів?
– Без тренувань і старань.
– Про що ви мрієте?
– Щоб закінчилася війна, а тато повернувся додому. А вже в другу чергу мрію стати чемпіоном світу.