Шорт-трекістка Єлизавета Сидорко: Нести стяг на Олімпіаді – нагода пишатися собою

Фото: Marcel ter Bals/DeFodi Images/DeFodi via Getty Images

21-річна шорт-трекістка Єлизавета Сидорко разом із бувалим скелетоністом Владиславом Гераскевичем удостоїлися честі нести стяг держави під час церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор, які стартують в Італії вже 6 лютого.

Єлизавета закарбується в історії як найбільш юна українська представниця шорт-треку, котра нестиме стяг. До того ж, вона – єдина учасниця нашої держави у даній дисципліні. Спортсменка здобула ліцензію на дистанції 500 метрів. Для України представництво у цьому виді спорту – значуща подія, оскільки це перша поява наших атлетів на ОІ з 1990-х років.

Про приготування до Олімпіади, особливості тренувань та власний рожевий шолом Єлизавета повідала в інтерв’ю Коротко про.

Чим ближче до змагань, тим більше почуттів

– Єлизавето, ви будете наймолодшою прапороносицею в історії України на зимових Олімпіадах, і вперше ця роль дісталася представниці вашого виду спорту. Що це для вас значить?

– Для мене це привід гордитися собою, власними зусиллями та виконаною роботою. Також для мене це честь – нести стяг своєї країни на таких масштабних змаганнях, як Олімпійські ігри.

– Які були роздуми та відчуття, коли дізналися про це?

– Я була приголомшена цією новиною, надзвичайно рада і водночас здивована. Не очікувала, що мою кандидатуру запропонують та погодять, оскільки серед українських олімпійців є більш імениті та відомі спортсмени.

– В Італії ви будете дебютанткою. З морально-психологічного ракурсу, це сприяє чи навпаки? Чи немає остраху перед невідомим? І особливо – перед тягарем великої відповідальності?

– По правді кажучи, чим ближче до змагань, тим більше я починаю хвилюватися. Але одразу заспокоюю себе тим, що я є гідною представницею українського шорт-треку, завоювала цю ліцензію, і краще за мене ніхто не виступить.

– У чому полягає складність підготовки до Олімпіади?

– До Олімпійських ігор, як і до кожних змагань, я готуюся старанно: прислухаюся до сигналів свого організму, відповідально ставлюся до тренувального процесу та відновлення. Найбільша складність особисто для мене криється у психологічній підготовці, оскільки шанс у мене буде лише один, і я повинна використати його на повну.

– Де і в яких умовах готувалися до Ігор?

– У Польщі, в місті Білосток. На превеликий жаль, в Україні немає належних умов для тренувань збірної команди, особливо в часи відключень електроенергії, коли якість льоду безпосередньо залежить від освітлення.

Єлизавета впевнена – без позитиву у шорт-треку робити нічого. Фото: Інстаграм Єлизавета Сидорко

Починала в Сумах, де не було льодової арени

– Ви родом із Сум – міста, яке особливо сильно потерпає всі ці роки від обстрілів. У якому стані зараз та інфраструктура, де ви робили свої перші спортивні кроки?

– Свої перші кроки у спорті я зробила саме в Сумах. Там ніколи не було льодової арени, яка могла б забезпечити тренування цілий рік, тому я поєднувала ролики в теплу пору з ковзанами взимку у звичайній хокейній «коробці». Зараз я представляю харківську школу. Знаю, що в Харкові було дві льодові арени, і обидві постраждали від ударів російських ракет. Тому розвиток ковзанярських видів спорту частково «переїхав» із Харкова, Сум, Шостки та Києва до Польщі та Німеччини.

– Ви єдина представниця шорт-треку від України, котрій вдалося пробитися на Олімпіаду. Як ви гадаєте, чи може це досягнення дати імпульс шорт-треку в Україні, щоб на наступних Іграх мати вже більше наших учасниць?

– Я сподіваюся на подальший прогрес шорт-треку в Україні. Було б добре для початку збільшити кількість квот на дистанції, а краще – кількість спортсменок. Молоде покоління підросте до того моменту, аби тільки склалися належні умови для піднесення.

– З чого взагалі для вас почався шорт-трек? Як ви починали свій шлях у спорті?

– Мій перший тренер ходила по школах і запрошувала діток у свою секцію. Я зацікавилася і вирішила спробувати, тим паче, що це було поруч із моїм будинком. Мені сподобалося, я почала глибше занурюватися у спортивне життя і зараз маю результат – участь в Олімпійських іграх.

– Якими якостями має володіти успішний спортсмен у вашому виді спорту?

– Основні якості – це дисципліна та завзятість. Вважаю, що без них успіхів не буде. З кількістю змагань ти набуваєш досвід, з ним приходять тактика, стратегія, вміння орієнтуватися безпосередньо на доріжці під час забігу. Без позитивних людських якостей також нікуди, оскільки тобі потрібно тренуватися в команді. Якщо є якісь особисті розбіжності, важливо не поєднувати це з тренувальним процесом і ставитися до цього з професійної точки зору.

– Наскільки виснажливими є тренування у шорт-треку? Скільки часу ви приділяєте льоду та роботі в залі?

– Тренування забирають дуже багато часу та сил. Тільки самого «льоду» ми маємо 9 годин на тиждень, плюс перед кожним тренуванням година розминки, після – деякий час “на заминку”. На льоду ми робимо різні тренування: аеробні, анаеробні, спринт, специфіка під змагання, техніка, естафети. Силові – мінімум двічі на тиждень та велотренування від 2 до 4 разів на тиждень. Саме тому важливо стежити за своїм відновленням.

– Глядачі під час виступу бачать чудову картинку. Але що залишається за кадром?

– За кадром залишаються емоції, титанічна праця спортсмена та тренерів, підтримка рідних та друзів. За кадром залишається 99% всього, що було зроблено задля того, щоб глядачі змогли побачити той самий 1%.

Спортсменка додала у спортивний імідж трохи шарму. Фото: International Skating Union

Рожевий шолом? Додала у спорт трохи дівочого стилю

– Ви виступаєте і тренуєтеся в рожевому шоломі. Вам подобається цей колір? Чому обрали саме його?

– Основні кольори шоломів – чорний та білий. Коли у продаж вийшов рожевий, я зрозуміла, що він мені потрібен. Рожевий мені до душі. Разом із шоломом для повного образу я маю рожеві окуляри, колір дужок яких такий самий, як на моїх «черевичках». Образ доповнюю бантиком-резинкою перлинного кольору. Потрібно було додати трохи бренду та дівочого стилю у спорт.

– Ви як спортсменка відвідали вже чимало країн. Де вам сподобалося найбільше?

– Кожна країна вражає по-своєму. Якщо порівнювати за умовами для шорт-треку, то найкращий лід у Китаї, Канаді, Німеччині. Якщо спиратися на все інше, то подобається Південна Корея, Японія, Італія (хоча лід там також чудовий), Нідерланди. Кожна запам’ятовується по-різному і кожна унікальна.

– Чи є у вас улюблена страва, кухня?

– Я така людина, що практично їм усе, і кожна кухня мені приносила смакове задоволення. Звичайно, українська кухня і мамині страви займають найвище місце в рейтингу.

– Як любите проводити вільний від спорту час?

– Поза спортом я навчаюся, також люблю готувати, особливо щось нове для мене. Іноді можу переглянути кілька фільмів, пограти в комп’ютерні ігри.

– Про що мрієте?

– Зараз мрію лише про одне – закінчення війни, це головне. Як таких бажань не маю, маю цілі, до яких я йду.