Фото: інстаграм Ірини Домбровської
Європейський чемпіонат з важкої атлетики, що проходив у Батумі, виявився справжнім звершенням для 21-річної Ірини Домбровської. Вона здобула три бронзові нагороди у ваговій категорії 77 кг, а також встановила персональні рекорди у вправах “ривок” та “поштовх”. Однак, замість очікуваних привітань, на українську спортсменку чекала несподівана «неприємність» прямо біля п’єдесталу пошани. Одразу після нагородження на атлетку накинувся з критичними зауваженнями голова Європейської федерації, албанець Астріт Хасані. Причина? Незмінна відмова Ірини фотографуватися з «нейтральною» росіянкою Варварою Кузьміновою.
Про успіх, внутрішню стійкість та міркування, чому переконання часом важливіші за блиск медалей, Ірина Домбровська поділилася в бесіді з журналістом Коротко про.
Присвячую нагороди чоловікові
– Ірино, вам вдалося завоювати три «бронзи» в грузинському Батумі на європейському чемпіонаті. Чи задоволені ви таким результатом?
– Безумовно. По-перше, конкуренція була надзвичайно сильною, були дуже міцні суперниці. По-друге, якщо порівнювати з минулим ЧЄ, мої показники значно покращилися. Безперечно, я рада, що поліпшила свою загальну суму і свій результат у рухах «ривок» та «поштовх».
– Кому ви присвячуєте ці три бронзові нагороди?
– Ці бронзові медалі та всі мої досягнення я присвячую моєму чоловікові. Оскільки син для мене – це поштовх, а чоловік – колосальна підтримка та опора.
– Які думки вас відвідували під час здійснення вирішальних підходів “поштовху” та “ривка”? Чи відчували хвилювання?
– Хвилювання притаманне всім атлетам. Незалежно від нашої видимої «незворушності», воно завжди присутнє. І це стосується не тільки міжнародних турнірів, а навіть і таких, як чемпіонат міста. Ми завжди відчуваємо переживання. Тому я і кажу: якщо підготовка пройшла бездоганно, без ушкоджень, фізична форма на піку, то на платформі тут вже точиться боротьба спортсмена зі своїми емоціями, переживанням і внутрішнім голосом.
– Як за вас вболівали близькі під час змагань, і як привітали з досягненням? Чи відзначали завоювання медалей?
– Всі близькі підтримували на відстані, переглядали трансляцію. Для когось “підтримка” завершилася сльозами щастя. А для когось, як для мого чоловіка (Максим Домбровський теж важкоатлет, який змагається за збірну України), – величезним хвилюванням і стресом. Він дуже переймався. 3-річний син Матвій, навпаки, кожен вихід дивився і вигукував: «Мамо, тримай, тримай, вперед!». Плескав у долоні. Знаючи це, як я могла його розчарувати (усміхається)? Коли я виходжу на платформу, думаю про сина. Як такого святкування не було, але родина надзвичайно тепло мене зустріла вдома, звичайно, дуже сильно чекали на нагороди.
– Які цілі ви ставите перед собою на майбутнє?
– Поліпшувати свій особистий результат, виходити на вищий рівень і розвиватися.
Переможне фото наша команда все ж таки зробила. Фото: інстаграм Ірини Домбровської
Жодного порушення регламенту не було
– Одним з найбільш обговорюваних моментів цих змагань стали не ваші медалі, а відеозапис, де президент EWF, наскільки я розумію, почав висловлювати якесь невдоволення стосовно вашої відмови фотографуватися на п’єдесталі пошани разом із росіянкою Варварою Кузьміновою. Що саме він тоді вам сказав?
– Багато людей вже переглянули цей ролик, де голова Європейської федерації важкої атлетики промовляє таку фразу: «спорт поза політикою». Проте це була дещо вирвана з контексту фраза. Загалом, він досить раптово підійшов до нас і почав дорікати за те, що я не виявила бажання фотографуватися з представницею країни-агресора, тобто росіянкою. І він, далі вже всі чули, говорив, що sport above politic. Загалом, я не порушувала положення змагань. Я дотримувалася всієї офіційної процедури. А спільне фото на п’єдесталі – це вже традиція, яка не зафіксована в протоколі. Воно не є обов’язковим. Зрозуміло, чому в мене з’явилося таке небажання його робити. І я просто зійшла з п’єдесталу. Навіть ті, хто здійснював нагородження, сказали no problem.
Проте голова федерації вирішив інакше. Він підійшов і підвищеним тоном почав висловлюватися. Ми були настільки збентежені від раптовості, що навіть не змогли йому нічого відповісти. Він висловив нам все і пішов. Тому, звісно, нам було не дуже приємно. І не зрозуміло, чому він вирішив критикувати таке моє рішення, оскільки з мого боку нічого не було порушено.
– Які роздуми у вас викликали слова, які ви почули в той момент?
– Коли голова федерації підійшов, я миттєво зрозуміла, про що йде мова. Перше, що прийшло мені в голову: «Ну як так?». Я була просто приголомшена. Для мене було на той момент незрозуміло, чому мене піддають критиці. Тому особливих думок у мене і не виникало. Я тоді була в такому шоковому стані.
– Чому взагалі було невдоволення з його боку?
– Я до цього часу не розумію, чому така критика на мою адресу. Адже ви слушно зауважили, положення не були порушені. Тому для мене це дійсно шокуюча ситуація. Чому так трапилося, коли мною було все зроблено чітко і відповідно до правил.
Переглянути цей допис в Instagram
Слід змагатися і перемагати, інших доказів немає
– Яка взагалі зараз ситуація з представниками Росії та Білорусі у важкій атлетиці? Чи намагаються їх легалізувати, як і в багатьох видах спорту? Невже світова спортивна спільнота не усвідомлює абсурдність цієї легітимізації?
– На превеликий жаль, атлетів з країн-агресорів, таких як Росія та Білорусь, допускають до змагань. Хоча з початку військового вторгнення їм було заборонено брати в них участь. Зараз до них ставляться більш м’яко і прихильно. На ЧЄ, як на цьому, так і на попередньому, їм заборонено виступати із символікою та гімном. Але зараз розпочинається ЧС серед юніорів, і там вже їм дозволили виступати під власним прапором і гімном. І це надзвичайно сильно обурює та засмучує нас як атлетів.
– Чому взагалі склалася така ситуація, що санкційний режим у спорті відносно росіян почав пом’якшуватися?
– Це питання не до звичайних спортсменів, а до вищого керівництва, яке цим займається. Ці питання необхідно адресувати їм: чому це відбувається, чому трапляються подібні до моєї ситуації, чому потім звинувачують мене за те, що я відмовилася з нею фотографуватися.
– Як, на вашу думку, зараз необхідно відстоювати свої інтереси українським спортсменам і тренерам? Що для цього потрібно? І чи існують для цього відповідні засоби?
– Все, що ми можемо робити як атлети, – це подорожувати, брати участь у змаганнях, представляти нашу країну на міжнародній арені та розповідати про те, що відбувається всередині нашої держави. Хочу додати, що хоч і сталася така ситуація на ЧЄ з головою федерації, але там були і позитивні моменти. Чимало важкоатлетів з різних країн публічно або мені в особисті повідомлення висловили свою підтримку і стали на наш захист, і насправді це дуже цінно. Я не уявляла, що така кількість людей так відгукнеться і підтримає. І це попри те, що існує такий негатив. Все ж таки позитиву більше. Тому сподіваюся, що все ж таки добро переможе зло.
3-річний Матвій – головний мотиватор спортсменки. Фото: інстаграм Ірини Домбровської