Фото: інстаграм ФПУ
На останньому чемпіонаті Європи з екіпірувального пауерліфтингу (дисципліна силового триборства, де атлетам дозволено використовувати спеціальне жорстке спорядження – комбінезони та бинти) команда України здобула 1-ше загальнокомандне місце, підтвердивши свою перевагу в цьому виді спорту в Європі.
Одним із тріумфаторів змагань став Данило Ковальов з Краматорська. Спортсмен здобув золоту медаль у ваговій категорії до 120 кг, одночасно встановивши два нові рекорди. Світовий рекорд – присідання з вагою 454 кг, та континентальний – загальна сума у триборстві 1134 кг. В абсолютній першості, де оцінюються результати всіх вагових категорій, він поступився лише своєму співвітчизнику, Володимиру Рисєву, який перевершив Ковальова за спеціальними критеріями.
Про те, як вдається підтримувати високу форму та тренуватися в місті, що перебуває біля зони бойових дій, Данило Ковальов розповів для Коротко про.
Наше місто руйнують
– Даниле, ви посіли друге місце в абсолютній першості на ЧЄ, встановивши два рекорди. Яке значення для вас має це досягнення?
– Зайняти будь-яке місце в абсолютній першості – це вже для мене величезний успіх. Щодо рекордів… Коли я готувався до змагань, то усвідомлював, що за сприятливих обставин зможу встановити рекорд. Те, що вдалося досягти більшого, ніж один рекорд, стало приємною несподіванкою.
– Що принесло вам більше задоволення: медалі чи рекорди?
– Звісно, рекорди принесли більше радості, адже в момент їх встановлення емоції переповнюють набагато сильніше.
– Ви представляєте Краматорськ, який зазнає значних руйнувань від російських атак. Наскільки складно, з психологічного погляду, зосередитися на тренуваннях та досягненні високих результатів, усвідомлюючи, що відбувається у вашому місті?
– На жаль, наше місто поступово перетворюють на руїни російські загарбники. Психологічно налаштовуватися на тренування було звично, адже коли тривалий час живеш під постійними обстрілами та звуками дронів, до такого звикаєш, і це стає буденністю.
– Що вас надихає та мотивує?
– Моя головна мотивація – це моя родина: дружина та діти. Прагнути до нових звершень заради них і готуватися я готовий за будь-яких умов.
– Які цілі ви ставите перед собою на майбутнє?
– Брати участь у чемпіонаті світу та встановлювати там нові рекорди. Звісно, продовжувати тренуватися, доки дозволятимуть сили.
У звичайному житті спортсмен насамперед дбайливий батько. Фото: інстаграм Данило Ковальов
Встановити рекорд може багато хто, а підтримувати його – одиниці
– Як розпочалася ваша історія в пауерліфтингу?
– Пауерліфтинг почався для мене з випадкового візиту до спортивної зали. Тоді там проводилися тренування з боротьби та заняття в спортзалі. Я відвідував секцію боротьби і через помилку в розкладі потрапив на тренування з пауерліфтингу.
– Ви атлет, який подолав довгий шлях, щоб досягти світового рівня. Як би ви описали цей шлях?
– Те, що мені вдалося досягти такого рівня, не означає, що я докладав більше зусиль, ніж інші. Я щиро люблю те, чим займаюся, із задоволенням відвідую тренування. У мене це просто добре виходить. Роками я виконував одні й ті самі вправи на тренуваннях і ніколи не відчував психологічної втоми від цього.
– Що складніше: підняти рекордну вагу чи стабільно підтримувати високу форму протягом тривалого часу?
– Підтримувати стабільну форму зараз складніше, ніж встановити рекорд. Зробити рекордний підхід можуть тисячі спортсменів, а ось підтримувати високі результати роками – це прерогатива небагатьох.
– Які відчуття охоплюють вас у ті миті, коли ви виходите на поміст для вирішальної спроби, від якої залежить результат змагань?
– Відчуття на помості важко описати словами, але найближчими будуть страх, ейфорія, відчуття порожнечі та одночасне переповнення силою.
– Як ви долаєте моменти невдалих спроб? Як повертаєте собі концентрацію перед наступним підходом?
– Невдалі спроби суттєво вибивають з ритму, але я повертаю собі фокус, згадуючи про свою мотивацію.
– Усі ці перемоги, рекорди, вражаючі результати – це плід колосальної праці. Наскільки складно психологічно витримувати подібні навантаження протягом життя?
– Насправді це справжній драйв, і підтримувати такий ритм життя не так важко, як може здатися. Якби в мене не виходило піднімати вагу, я б, ймовірно, не займався цим. Навряд чи можна говорити про жертви, оскільки я присвятив цьому все життя, і спорт став невід’ємною частиною мого існування. Усі тренування, дотримання дієти та відпочинок приносять мені задоволення.
– Чим би ви займалися, якби не було пауерліфтингу у вашому житті?
– Я навіть не уявляю себе в іншій ролі, окрім як спортсмена. Можливо, якби пауерліфтинг не займав такого місця в моєму житті, я б знайшов себе в іншій сфері. Але це справді складне питання.
Графік мого відпочинку залежить від дітей
– Яким ви є поза спортом?
– Звичайною людиною, чоловіком, батьком.
– Як ви проводите вільний час?
– Весь вільний час я приділяю родині. Іноді, коли всі сплять, можу пограти у відеоігри.
– Який у вас режим дня? Як часто ви харчуєтеся? Як відновлюєте сили?
– Режим дня, коли немає підготовки до змагань, не сильно відрізняється від звичайного. Оскільки в нас із дружиною двоє маленьких дітей, ми спимо та їмо, коли є можливість, а не за чітким графіком. Відновлюю сили я між усіма цими справами.