Фото: інстаграм Анастасії Дерев’янко
Збірна України продемонструвала вражаючий виступ на чемпіонаті Європи з екіпірувального пауерліфтингу (що передбачає використання спеціального підтримувального одягу). Одним із найвизначніших моментів турніру стала перемога 39-річної Анастасії Дерев’янко, яка виборола звання абсолютної чемпіонки у ваговій категорії до 52 кг.
Анастасія піднімає значні ваги, проте стверджує, що справжня сила виходить за межі лише встановлених рекордів. Абсолютна чемпіонка Європи з екіпірувального пауерліфтингу зараз виходить на змагальний помост не виключно заради нагород. Кожний її виступ слугує вираженням підтримки Україні, Донеччині, й вона продовжує жити та боротися, незважаючи на воєнні реалії.
Про свою перемогу, джерела мотивації та життя поза спортивною ареною Анастасія Дерев’янко поділилася у бесіді з журналістом видання Коротко про.
Кожен виступ на помості — це вже більше, ніж просто спорт та демонстрація сили
– Анастасіє, ви тепер є абсолютною чемпіонкою Європи з екіпірувального пауерліфтингу. Що для вас означає це досягнення?
– Кожне моє завоювання є для мене особливим. Нині кожен вихід на змагальний помост — це вже не лише про спорт і силу. Це вираз голосу нашої країни, нагадування про те, що ми існуємо, ми боремося та здобуваємо перемоги, попри все. Звісно, здобути ще один титул до своєї колекції є цінним, проте головною метою було домогтися, аби гімн нашої держави пролунав на весь світ.
– Як оцінюєте свої результати на Чемпіонаті Європи в кожній окремій дисципліні, чи все вдалося так, як ви планували?
– Присідання — 200 кг. Жим лежачи — 110 кг. Станова тяга — 175 кг. В усіх трьох вправах я не виклалася повністю і не продемонструвала свій максимальний потенціал. Однак, незважаючи на це, я здобула перемогу.
– У який момент цього чемпіонату ви зрозуміли, що вся золота медаль буде вашою?
– Я беру участь у змаганнях багато років (22 роки, — авт.), тому добре знаю своїх конкуренток. На даний момент я є чинною чемпіонкою світу, тому й розраховувала на найвищі нагороди.
– Ваше рідне місто Дружківка (Донецька область) щодня зазнає ворожих атак. Як це впливає на вас морально?
– Я проживаю у місті Дніпро. Усі бачать новини і розуміють, наскільки складно зараз просто жити, відсутня можливість навіть повноцінно відпочити. Я представляю на міжнародній арені Донецьку область, місто Дружківку. Хоча я там не народилася, це місто колись прийняло мене до спортивної спільноти, це наче родина та ще один дім. Там виросли мої друзі. Мій тренер… Це жахливо бачити, як місто перетворюють на руїни… як руйнують усе, де колись жили мрії…
– Що надихає та мотивує вас у такий непростий період?
– Мене надихають мої діти, сини Сергій та Микола. Їм я показую приклад того, наскільки важливо не здаватися, виявляти характер. Мій старший син також нині займається пауерліфтингом.
Честь прапора для Анастасії — далеко не порожній звук. Фото: інстаграм Анастасії Дерев’янко
Пауерліфтинг — це не про любов, це про свідомий вибір
– З чого розпочалися ваші заняття пауерліфтингом?
– Я завжди знала, що є вид спорту, який мені підходить, хоча спочатку це був не саме пауерліфтинг. Але коли я вперше випадково спробувала, я зрозуміла, що це моє. Коли людина займається тим, що їй до душі, це не викликає труднощів, все вдається легко.
– Що вас привабило в цьому виді спорту? Чим він заволодів вашим серцем?
– Мені швидко набридає одноманітність, тому, мабуть, саме різноманітність вправ мене і захопила. Адже їх аж три, саме цим мене й зацікавив пауерліфтинг. Це справжнє випробування себе, це складно, і навіть боляче. Але якщо ти можеш контролювати своє тіло та розум, це приносить чудові результати.
– Що є складнішим: підняти рекордну вагу чи стабільно підтримувати високу форму протягом багатьох років?
– Усе залежить від бажання; неможливих речей не існує. Підтримувати форму не є складним завданням; завжди є певний мінімум, який ти точно виконаєш. Якщо ж прагнеш до рекордів, особистих чи світових, тоді потрібно докласти значних зусиль.
– Які відчуття ви переживаєте в ті миті, коли виходите на помост для вирішальної спроби, від якої залежить доля медалей?
– Впевненість. Спокійний, позбавлений емоцій стан, і одна хвилина, яка демонструє всі ті години, тижні, місяці та роки, проведені в залі, аби досягти того, що маєш зараз.
– Чи доводилося вам стикатися зі стереотипами щодо жінок, які займаються силовими видами спорту?
– Звісно, як і кожній жінці, ще з раннього віку, адже я завжди обирала саме такі види спорту. Але моє життя є доказом того, що це цілком реально — бути матір’ю і водночас титулованим спортсменом з багаторічним досвідом.
– Сьогодні все частіше українські дівчата в силових видах спорту демонструють вражаючі результати та стають чемпіонками Європи й світу. Про що свідчить ця тенденція?
– Наші дівчата завжди посідали провідні позиції у світовому рейтингу. Силу кожної українки неможливо виміряти, вони неймовірні, кожна без винятку.
– Кожен ваш виступ виглядає потужно та граціозно. Але що залишається поза кадром?
– Поза кадром залишаються люди, без підтримки яких усе це було б неможливо. Навіть той спокій, який є таким необхідним у відповідальні моменти, можливий лише завдяки підтримці.
– Усі ці перемоги, рекорди, неймовірні досягнення – це результат колосальної праці. Наскільки психологічно складно витримувати подібне протягом тривалого часу? Від чого доводилося відмовлятися весь цей період?
– Тут важливо добре пізнати себе та усвідомити, що результат формується не завдяки одному тренуванню, а загальному підходу. Це не про захоплення. Це про свідомий вибір, визначення мети, про інтерес, а можливо, навіть про випробування власних можливостей.
– Чи є в пауерліфтингу речі, які й досі здаються вам неймовірними?
– Для мене спорт завжди був невід’ємною частиною мене самої. Мені потрібні чіткі цілі, тому змагання сприймаються як сходинки на шляху до них. Я завжди всім казала, що займаюся чимось тільки тоді, коли мені це подобається; якщо я почну сприймати спорт як рутинну роботу, це стане кінцем. Тому досі мене захоплює той факт, що мені це просто цікаво.
Сини Микола (у центрі) та Сергій — основні джерела мотивації для спортсменки. Фото: інстаграм Анастасії Дерев’янко
Харчування — без обмежень, а сон — найважливіший елемент режиму
– Якою ви є поза спортивним середовищем?
– Мені здається, я така, як усі, але з якоїсь причини всі стверджують, що ні (усміхається, — авт.). Я — активна мама, дружина; це для мене найголовніше!
– Як вам вдається успішно поєднувати спортивну кар’єру та материнство? Що ви вважаєте складнішим?
– Коли я вдома, я повністю присвячую себе сім’ї. Коли я в спортивному залі, то вся моя увага там. Можливо, саме в цьому полягає секрет мого спортивного довголіття, адже я намагаюся чітко розділяти ці сфери. Мені не складно бути мамою; мені пощастило, у мене чудові сини, які щодня говорять, що я найкраща мама у світі — це додає впевненості, що я все роблю правильно.
– Що для вас означає поняття “сильна жінка”?
– Це точно не про підняті кілограми; це щось більше, про силу духу, про сприйняття світу та людей. Про віру в майбутнє.
– Як ви віддаєте перевагу проводити вільний час?
– Майже весь мій вільний час присвячений молодшому синові. Здебільшого ми займаємося тим, що можна робити на свіжому повітрі. Ми намагаємося в цей непростий час хоч трохи подарувати дітям щасливе дитинство.
– Ваш режим життя — суворий? Чи маєте багато обмежень?
– Щодо харчування, то тут усе індивідуально. У мене все просто: я їм те, що мені подобається, без будь-яких обмежень. А от сон я вважаю найважливішим елементом режиму будь-якої людини. У період підготовки до змагань сон має пріоритет над усіма іншими аспектами. Тому, якщо вдається поспати хоча б 2 години на день, це вже добре. Жодних обмежень чи жорстких режимів не потрібно.
– Чим би ви займалися у житті, якби не пауерліфтинг?
– Цікаве запитання, я навіть не замислювалася над цим. Я ніколи не сиджу склавши руки, завжди чимось зайнята. Ймовірно, це могла б бути будь-яка діяльність, і не факт, що вона тривала б довго.
– Про що ви мрієте?
– Я впевнена, що у всіх нас мрія одна — щоб війна завершилася. І більше нічого не потрібно.