Борчиня Аїда Керімова: Неважливо, кого обігрувати. Проте росіянки — це особливі відчуття

Фото: facebook.com/unitedworldwrestling

У свої 20 років вона вже встановлює особисті правила на європейських килимах. Українська борчиня Аїда Керімова здобула для країни «золото» молодіжного ЧЄ (U-23), у напруженому двобої перемігши російську опонентку. За цією нагородою криються не лише сотні годин виснажливих тренувань, а й особиста трагедія – зруйнована зала в рідному Торецьку та нова реальність війни.

Про відчуття перемоги над принциповим ворогом, азербайджанське походження та про те, як гартується характер, коли руйнується звичний світ, Аїда поділилася в інтерв’ю Коротко про.

Здобуття перемоги сильно заохочує рухатися вперед

– Аїдо, у 20 років ви найкраща в Європі у віковій категорії до 23 років. Які у вас роздуми та відчуття щодо цього звершення?

– Для мене це велика честь і водночас стимул працювати ще старанніше. Я відчуваю насолоду, подяку своїй команді, тренерам і всім, хто мене підтримує. Але я усвідомлюю, що це всього лиш один етап на моєму спортивному шляху, і надалі ще багато роботи та нових завдань.

– Чи додає задоволення перемозі той факт, що у фіналі ви здолали саме росіянку?

 – Відверто кажучи, для мене головне – це сама звитяга і результат моєї праці. У фіналі я виходила на килим, щоб показати свій максимум, незважаючи на те, хто опонент. Звісно, зараз, коли триває війна, для українців це приносить особливі відчуття. Але для мене найважливіше – гідно презентувати Україну і зробити все можливе, щоб виграти.

– Кому присвячуєте цю звитягу? І що вона для вас означає?

– В першу чергу, я присвячую цю звитягу своїй родині, наставникам і всім людям, які мене підтримували на цьому шляху. Без їхньої віри, допомоги та стимулювання цього результату могло б і не бути. Звісно, ця перемога дуже надихає рухатися вперед. Найближчим часом хочу добре підготуватися до наступного міжнародного старту.

На килимі кожен намагається продемонструвати свій максимум

– Як ви вперше прийшли у боротьбу, хто вас до цього спонукав?

 – У боротьбу я потрапила ще в дитинстві. Спочатку я просто прийшла на тренування з цікавості, але з часом мені дуже сподобалася атмосфера, сам процес тренувань і змагань.

– Боротьба – контактний вид спорту. Здається, що борці – дуже суворі люди. Чи правда це, на вашу думку?

– На килимі боротьба дійсно дуже сувора і контактна, там кожен намагається перемогти і продемонструвати свій максимум.

– Яка ви за вдачею?

 – Я б сказала, що за вдачею я наполеглива і цілеспрямована. Якщо ставлю перед собою ціль, то намагаюся працювати до кінця, щоб її досягти. Спорт дуже загартував мій характер і навчив не здаватися.

– Як налаштовуєтеся на виступи?

 – Перед виступами я намагаюся зосередитися і налаштуватися на свою роботу, відкидаючи всі зайві роздуми. Це допомагає бути максимально сконцентрованою на поєдинку.

– Яка медаль для вас зараз найцінніша і чому?

– Остання, перемога на чемпіонаті Європи у віковій категорії до 23 років. Вона дуже важлива не лише як результат моєї праці та тренувань, а й як підтвердження того, що я рухаюся у вірному напрямку.

– Яка у вас головна мета у спорті?

 – Моя головна мета у спорті – ставати кращою версією себе, постійно вдосконалюватися і досягати високих результатів на міжнародній арені. Хочу вигравати престижні турніри та чемпіонати.

Поза спортом Аїда більш спокійна та відкрита. Фото: інстаграм Аїда Керімова

Війна навчила цінувати кожен день, родину та друзів

– Яка ви поза спортом?

– Поза спортом я більш врівноважена та відкрита. Люблю проводити час із родиною та друзями, слухати музику або просто відпочивати. Хоча спорт займає багато часу, я намагаюся залишатися позитивною та цікавитися різними речами поза килимом.

– Як поєднуєте спорт із навчанням та особистим життям?

 – Це нелегко, але можливо завдяки плануванню та дисципліні. Я ретельно розподіляю свій час між тренуваннями, навчанням та відпочинком, щоб нічого не залишалося без уваги.

– Ви виросли в Торецьку (Донецька область). Які спогади у вас залишилися про рідне місто?

– Так, я виросла в Торецьку, і в мене залишилися теплі спогади про рідне місто, про ті миті, коли я вперше прийшла на тренування.

– Чи вціліли ваш зал і школа, де ви займалися? Рідний двір, будинок?

– На жаль, зараз місто сильно постраждало через війну. Деякі будівлі, зокрема зал і школа, де я займалася, зруйновані.

– Як взагалі війна вплинула на вас як на особистість?

– Я стала більш рішучою, відповідальною і сильною психологічно. Такі випробування формують характер і змушують швидко пристосовуватися до будь-яких обставин.

– Що цінніше для розвитку спортсмена – перемога чи поразка?

– Я б сказала, що і перемога, і поразка важливі для розвитку спортсмена. Перемога додає впевненості і показує, що твої старання дають результат. Але поразки, мабуть, ще цінніші, тому що вони вчать аналізувати промахи, працювати над слабкими сторонами і намагатися бути сильнішими. Важливо сприймати будь-який результат як досвід.

– Як справляєтеся з невдачами? Що допомагає вам у складні моменти?

 – Намагаюся залишатися спокійною і розбиратися, що пішло не так. Важливо проаналізувати помилки, зробити висновки і продовжувати працювати не покладаючи рук.

Виховання і культура допомагають мені залишатися міцною

– У вас азербайджанське коріння. Як це відображається на вашому характері, традиціях, смаках?

– Це відображається у повазі до сім’ї та старших. Також це проявляється у традиціях та кулінарних вподобаннях – люблю азербайджанську кухню, особливо ті страви, які готувала моя родина. Виховання і культура допомагають мені залишатися міцною, дисциплінованою і гордою за своє походження.

– Які у вас захоплення, окрім боротьби?

– Мені подобається слухати музику, проводити час із родиною та друзями, а інколи люблю просто прогулятися на свіжому повітрі.

– У вас дуже яскрава зовнішність. Чи багато через це уваги від хлопців?

– Так, увага завжди є, без неї я не залишаюся (усміхається). Особисте життя прийде у свій час, а поки що я зосереджуюсь на розвитку себе як спортсменки.