Фото: facebook.com/nazarova.masha
Інцидент, який стався наприкінці минулого тижня, знову актуалізував важливі питання щодо навичок надання першої допомоги, і що найважливіше – врятування людини чи слідування посадовій інструкції.
У Києві біля станції метро «Політехнічний інститут» чоловікові стало зле, небайдужі громадяни почали серцево-легеневу реанімацію та тричі зверталися до працівників метрополітену з проханням принести дефібрилятор, який розташований на платформі. Тричі персонал метрополітену та черговий поліцейський відповідали відмовою. Медики «Швидкої» протягом 40 хвилин безуспішно намагалися повернути чоловіка до життя.
Ця сумна подія спричинила активне обговорення в соціальних мережах: одні засуджували працівників метрополітену за бездіяльність, інші, навпаки, їх підтримували – посилаючись на існування інструкції, треті стверджували, що в реанімаційних заходах дефібрилятор не завжди корисний. Офіційно в КП «Київський метрополітен» обіцяли провести розслідування та переглянути принципи використання. Але наскільки він дійсно необхідний і хто може ним користуватися.
Про те, як працює автоматичний дефібрилятор, у яких ситуаціях він може врятувати життя, чи може ним користуватися особа без медичної освіти, Коротко про розповіла лікар швидкої допомоги, а також керівник навчально-тренувального відділу з підготовки до надання медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях Марія Буренкова.
Дефібрилятор шкоди не завдасть
Марія Буренкова зазначає, що при наявності поблизу дефібрилятора, бажано ним скористатися. Фото: особистий архів
– Пані Маріє, нещодавно трапився трагічний випадок – у київському метрополітені чоловікові стало погано, люди намагалися допомогти, зверталися за дефібрилятором, але співробітники станції відмовили – в результаті людина померла.
– Безсумнівно, дефібрилятор повинні були надати, апарат повинен бути у доступі. При наявності поруч дефібрилятора, в будь-якому випадку необхідно його використовувати. Навіть якщо допомогу потерпілому надає пересічна людина, а не працівник швидкої допомоги. Навіть за умови невідомого точного ритму серця – апарат самостійно визначає, чи потрібне застосування розряду.
– З іншого боку, немає гарантії, що дефібрилятор змінив би ситуацію на краще. У яких випадках він необхідний, а в яких – ні?
– У разі наявності дефібриляційного ритму, є шанс, що діяльність серця відновиться за допомогою апарату. Звичайно, це не гарантує порятунок, але така вірогідність існує.
В подальшому, після надання домедичної допомоги, прибуває швидка допомога, підключає професійний медичний дефібрилятор та оцінює ритм більш точно.
Тому, якщо поблизу є автоматичний зовнішній дефібрилятор і людина може ним скористатися – його необхідно застосувати. Це могло б зберегти людині життя.
– Отже, апарат не дає 100% гарантії, але якщо він є, то краще спробувати? Шкоди він не заподіє?
– Ні, шкоди він не завдасть. Більш того, у подібній ситуації це потрібно було зробити.
Апарат сам підказує, що потрібно робити
– Якщо людина взагалі ніколи не використовувала дефібрилятор, чи зможе вона розібратися з ним на місці?
– При відсутності досвіду використання, людина може запанікувати. Наявність базових навичок вкрай важлива, оскільки кожна хвилина має значення.
Проте, на сьогоднішній день, велика кількість людей проходять курси з надання домедичної допомоги. Цьому навчають вихователів у дитячих садках, працівників шкіл, бортпровідників, провідників – багатьох представників соціальних професій. І звичайна людина також може пройти подібні курси, навіть не маючи відношення до медицини.
Однак, навіть при відсутності підготовки, використання дефібрилятора можливе. Апарат самостійно нагадує, що необхідно робити. Існують інструкції та зображення, що вказують місця прикріплення електродів. Після прикріплення електродів на грудну клітку людини, дефібрилятор самостійно оцінює ситуацію та аналізує ритм серця. Після цього апарат визначає, чи потрібне застосування розряду, або ж радить продовжувати компресії.
Апарат ефективний при певних небезпечних аритміях – фібриляції шлуночків та шлуночковій тахікардії без пульсу. При асистолії (пряма лінія) розряд не допоможе.
Звичайно, в автомобілях швидкої допомоги обладнання більш професійне – ми бачимо ритм і можемо визначити причину зупинки серця. Однак, автоматичний дефібрилятор також здатний визначити, чи потрібно “стріляти”.
– Тобто людина без підготовки, швидше за все, не зможе впоратися, але людина з базовими знаннями могла б розібратися?
– Так. Зазвичай, людина, яка навчилася виконувати непрямий масаж серця, також вміє використовувати дефібрилятор.
Як я розумію, людина, яка намагалася надати допомогу у вищеописаному випадку, проводила компресії серця, і було потрібно підключення дефібрилятора. Апарат не завдав би шкоди, а допоміг би визначити – чи потрібен розряд.
У даній ситуації працівники метрополітену безумовно винні, це повністю їх відповідальність: вони повинні були надати апарат. Ймовірно, як завжди, він був десь зачинений, і ніхто не знає, хто має ключі…
Ящики з написом “дефібрилятор” за склом можуть бути без молотка. Або з ключем у “відповідальної” особи, яка у відпустці. Це злочинна недбалість. Дефібрилятор повинен висіти або з ручкою, що відкривається (як вогнегасник), або у скляній шафі, яку можна розбити. Дорога кожна секунда, а в цьому випадку це було питання життя людини.
– Чи можна сказати, що дефібрилятор у певній мірі замінює медика у перші хвилини при серцевих проблемах?
– Так. Якщо людина знає, як правильно його підключити, апарат самостійно підкаже подальші дії.
Загалом, автоматичні дефібрилятори повинні бути всюди: в метрополітені, аеропортах, на вокзалах, зупинках, аптеках, у всіх публічних місцях. На кожній станції метрополітену вони обов’язково повинні бути доступними. Це може врятувати чиєсь життя.
До речі
В Україні передбачено покарання за відмову у наданні допомоги людині, яка перебуває у стані, що загрожує життю. Відповідно до статті 136 Кримінального Кодексу України, ненадання допомоги, що призвело до тяжких наслідків, карається штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів, громадськими роботами, арештом на строк до 6 місяців, а у випадку, якщо це спричинило смерть потерпілого, то обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі.