Фото: надано магазином LAS RĄK Підпишіться на нас в Google додати зараз
Варшавка Зофія, власниця крамнички ручних виробів LAS RĄK handmade heaven, зіштовхнулася з цькуванням з боку співвітчизників. Зофія вже багато років займається благодійністю, а від початку повномасштабного вторгнення РФ допомагає українцям, як біженцям, так і військовим.
Декілька днів тому у Варшаві відбувся Марш пам’яті жертв Волинської трагедії, під час якого чимало присутніх скандували антиукраїнські гасла. У цей момент одна зі співробітниць магазину LAS RĄK, яка також є полькою, вийшла на вулицю і підняла руки з опущеними великими пальцями, висловлюючи таким чином мовчазний протест проти подій. Однак, після цього на магазин обрушилася хвиля негативних відгуків. На польських інтернет-форумах з’явилися її ім’я та прізвище із закликами до помсти, а сама крамниця зазнала нападу.
Водночас, вчинок співробітниці магазину отримав і схвальні відгуки. У соціальних мережах розгорнулася кампанія на підтримку магазину та його власниці, де поляки, українці та білоруси висловлюють вдячність за її позицію та закликають підтримати крамницю, купуючи її товари.
Про поточну ситуацію, напад на галерею, особисті погрози та підтримку, яку вона отримала від поляків, українців та білорусів, Зофія розповіла виданню Коротко про. Втім, жінка відмовилася публікувати своє фото, оскільки погрози тривають.
Одна із робітниць магазину висловила свою незгоду з антиукраїнськими гаслами таким жестом. Фото: threads.com/@100.000.000_pl
Цей марш радше образив пам’ять жертв Волинської трагедії, аніж вшанував її
– Зофіє, 4 липня у Варшаві відбувся Марш вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії. Для багатьох поляків це надзвичайно болюча тема. Що спонукало вашу співробітницю до протесту і як ви до цього ставитеся?
– Хочу одразу зазначити: у наших родинах є жертви Волинської трагедії, жертви Катинського розстрілу, офіцери Армії Крайової, загиблі від рук НКВС, та багато інших польських героїв, які постраждали від різних армій, держав та націй. Але це не означає, що ми готові миритися з мовою ненависті. І це не означає, що ми не цінуємо той факт, що Україна сьогодні захищає також і наші кордони, кордони всієї Європи. Ми зобов’язані вам довічною вдячністю та підтримкою – це наш моральний обов’язок.
Марш пам’яті, на мою думку та думку моїх друзів, не мав жодного стосунку до гідного вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії. Натомість лунали гасла, що розпалюють ворожнечу, закликають до агресії та насильства щодо людей української національності. Насправді це було повною протилежністю пам’яті. Вважаю, що цей марш радше образив жертв Волинської трагедії, аніж вшанував їх.
Зло не залишиться безкарним
– Що б ви хотіли сказати своїм критикам та тим, хто вас підтримав?
– Почну з тих, хто сіє ворожнечу. Я вірю, що ви не злі люди. Я вірю, що вами маніпулюють, і що ви нещасні. Але пам’ятайте: зло не мине безкарно. Для перемоги зла достатньо, щоб добрі люди залишалися байдужими. А ми не збираємося стояти осторонь. Ми протистоятимемо вам. Ми будемо розмовляти з вами, якщо ви не виявлятимете агресії. Ми наводитимемо аргументи. Але ми не погоджуємося з мовою ненависті. Ми не згодні зі словесною, фізичною чи будь-якою іншою агресією.
Польща – це демократична держава. Для захисту закону існують відповідні служби. Поліція поставилася до нас дуже приязно. Якщо ви перетнете межу, вас притягнуть до відповідальності згідно із законом. Сподіваюся, ви схаменетеся і почнете дивитися на світ серцем та з мудрістю.
А добрим, чудовим людям я хочу сказати: дякую, що ви є. Це надихає та додає сил. Я вірю, що нас – добрих людей – незрівнянно більше, ніж озлоблених, обдурених маніпуляцією та засліплених ненавистю. Давайте творити добро разом. Пам’ятайте, що бездіяльність – це співучасть. Не можна залишатися байдужими. Робімо добрі вчинки, реагуймо на зло, будьмо поруч одне з одним, бачмо одне одного та розуміймо одне одного.
Незважаючи на кібератаки та погрози, магазин продовжує працювати. Фото – знімок екрана sentry.eu
ІСТОРІЯ ПИТАННЯ
Ми прагнемо бути корисними
– Я художниця, ремісниця, створюю вироби ручної роботи, – розповідає Зофія. – У житті я мала чимало різних професій, але саме ця стала основною. Шістнадцять років тому я започаткувала LAS RĄK як певну ідею. Це місце, що поєднує любов до польського ремесла, ручної праці, виконаної з любов’ю до людей, а також соціальну та гуманітарну допомогу.
Мій дідусь Стась казав: “Якщо маєш три шматки хліба, двома наситишся”. Цим принципом я намагаюся керуватися у житті. У мене двоє чудових дорослих синів, прекрасні друзі, і я намагаюся бути корисною. На жаль, мої сини зараз проживають не у Варшаві. Один – у Помор’ї, інший – у Кракові. Вони вже дорослі люди, у кожного своє життя, але коли бувають тут, звісно, допомагають.
Таким чином, я допомагаю людям усе своє життя. Я виросла в родині, де громадська діяльність завжди мала велике значення. Я навіть жартую, що це у нас у генах. По суті, у мене не було вибору – мене так “запрограмував” мій генотип та виховання. Ми допомагаємо завжди: дитячим притулкам, окремим людям, літнім людям, людям з розладами аутистичного спектру.
– Що спонукало вас допомагати українцям?
– На початку повномасштабного вторгнення ми провели на кордоні дуже масштабну акцію – допомагали біженцям у дорозі, людям, які шукали кращого життя, рятуючись із найнебезпечніших місць. Ми отримали нагороду Pontifex від Католицького інституту культури (KIK).
Україні ми допомагаємо від самого початку вторгнення. Опікувалися батальйоном з Кропивницького, допомагали окремим українським біженцям, відправляли пакунки, медикаменти, елементи військового спорядження, ліхтарі, армійські черевики – усе, що було необхідно армії та що можна було легально доставити самостійно чи через друзів. Підтримуємо фонди, які допомагають Україні, яка перебуває під обстрілами, зокрема фонд “Синички для України”.
Ми також співпрацюємо та дружимо з організацією Asymatryści – вона єдина у Польщі займається евакуацією людей. Нині вони переважно перевозять на Захід літніх людей, осіб з інвалідністю та дітей: там для них існують реальні програми підтримки.
Крім того, ми займаємося фудшерингом: рятуємо продукти від утилізації та забезпечуємо ними українські родини, а також польські сім’ї. Це дуже тісний взаємозв’язок: польські родини допомагають українцям, українські – польським.
Щопонеділка вже три роки поспіль ми готуємо 120 бутербродів для літніх людей, біженців та безхатченків, а потім передаємо їхньому фонду Daj Herbatę, який роздає їжу на Центральному вокзалі. Ми просто прагнемо бути корисними. Допомога в “Лісі рук” триває і триватиме, доки я існую.
Магазин LAS RĄK працює і допомагає нужденним вже 16 років. Фото: Гугл мепс
ДО РЕЧІ
Сьогодні галерея LAS RĄK продовжує свою діяльність
На знак солідарності польська, українська та білоруська громади вже зібрали майже 170 000 злотих на посилення безпеки магазину та його співробітників, покриття збитків та благодійні цілі.
Приєднатися до збору коштів можна за посиланням: https://zrzutka.pl/a87wf2
Українці та білоруси у соцмережах закликають підтримати «Ліс рук». Скрін Тредс