Мер Олешок Євген Рищук: На вулицях почали вспливати потопельники. Скільки ще буде жертв ми не знаємо

Станом на вечір 8 червня у Олешках затоплено близько 90% міста. Рівень води близько 2-3 метрів. Переважна більшість будинків підтоплена під самий дах. При цьому окупанти не евакуюють людей і не дають їм можливості виїхати, тримаючи людей у водяній пастці.

Сайт KP.UA зв’язався з мером Олешок Євгеном Рищуком і дізнався, якою нині є ситуація в місті.

Вода рушила історичними руслами

– Пане Євгене, який зараз рівень води? І чи є прогнози на найближчі пару днів? Чи буде вода спадати?

– Пік водостою був вчора десь до 1-ї години ночі. Потім ми вже почали відмічати, що вода потихеньку спиняється. А зараз вже є інформація, що вона почала і відходити. Телефонували з постраждалих населених пунктів: там спостерігають, що вода відходить не по сантиметрах, а вже метрами. Не десятками і сотнями, але пішла. Коли я сьогодні побачив фото з площі Нової Каховки, де всі пам’ятають білих лебедів у перший день, то зараз там, на цій площі, вже сухо. Ми для себе розуміємо, що 3, 5, може, 7 днів, чи може 10 – і вода піде. Вода, скажімо так, рушила своїми історичними руслами, чому так багато будівель і знесло. Бо було колись давно там русло, років може 50-100 назад, потім люди там дачі набудували. А вода знову пішла туди, де й була 100 років тому. Тож маємо велику надію, що десь днів за 10, я сподіваюсь, будемо вже без води.

– Скільки людей, за вашими оцінками, залишається в Олешках?

– Дуже тяжко підраховувати. В окупації було десь порядку 20% від загальної кількості жителів громади. Десь більше, десь менше. Думаю, в місті було десь 3,5 – 4 тисячі людей.

– Скільки серед них дітей та людей похилого віку, а також людей, що не можуть самостійно пересуватись?

– Я не зможу вам надати такі цифри, тому що не там не було наших працівників весь цей час, ні соцслужб, нікого. Ми можемо хіба що наугад порахувати. Розуміємо, що людей похилого віку там було немало, бо молодь переважно виїхала. Багато людей з інвалідністю, бо у нас був інтернат, куди дітей привозили. Потім вони його закінчували й шли працювати у Журавку. Вони там працювали, жили… Людей з інвалідністю у нас у місті дуже багато було. Ми для себе розуміємо, що під удар більше попадуть люди маломобільні і похилого віку, які вже не є самостійними.

– Скільки людей вже вдалося врятувати?

– А хто їх рятував? Люди сидять третю добу, ще з дахів не всіх зняли. Кого познімали, ті потім йшли у лікарню або може якісь знайомі їх брали. Вчора в лікарні було на вечір більше 300 людей, які виплили, вийшли. Потім відкрили другу школу – вони в школу пішли. Декілька годин тому росіяни обстріляли цю школу разом з людьми.

– Скільки людей загинуло?

– Уже на зараз є підтверджених 9 загиблих.

Вода стоїть в дворах і на вулицях. Фото: t.me/aleshki_zradа

Загиблих доведеться перепоховати

– Як поховати людей в таких умовах? Враховуючи, що кладовища затоплені.

– Ми придумали один варіант. На жаль, територій, що є незатопленими, дуже мало. Це якраз центр міста, в основному, адмінбудівлі, мерія, будинок культури, школи. Ми думаємо десь знайти невеликий клаптик землі і думаємо поховати там, а потім будемо робити перепоховання. Електроенергії немає, а якби й була, то у нас дуже маленький морг. Навіть зараз 9 трупів нам не було б куди класти.

– Якою є ситуація з обстрілами?

– У другій половині дня у четвер вони дуже активізувались. Я бачу, що й по Херсону йде інформація, і Олешки також починають обстрілювати.

Я бачу, що вони не пускають людей допомагати, не випускають мешканців. У мене таке враження, що їм треба від цього отримати максимально негативний ефект, паніку пустити. Може, хочуть нас додавити, щоб все ж таки йшли і сідали за стіл переговорів. Те, що вони роблять, – це звірячі вчинки!

– Вчора з Олешок врятували родину з маленьким хлопчиком. Ця історія облетіла новини. Як вони? І чи вдалось вам з ними поспілкуватися?

– Ні, я про цю родину не дізнавався. Врятували? Я щасливий, і те, що я про них буду знати, мені результату ніякого не дасть. Тим паче, є кому про них тепер попіклуватися. Їх не просто врятували, їх вивезли на підконтрольну територію Україні. А це вже велика радість.

– Хто ці люди-герої, хто їде рятувати туди людей з нашого боку?

– Ті, хто рятував цю сім’ю, то були поліцейські. Під час окупації росіяни забрали у населення всі плавзасоби. Ми це всі пам’ятаємо. Що не могли забрати – розстрілювали. І воно тонуло. Ми зіштовхнулися в першу ж ніч з проблемою, що плавзасобів немає. Потім пошукали, знайшли все ж декілька човнів. Було таке, що знайшли човен, а весел немає. Взяли лопату, гребли лопатою. А лопатою сильно не нагребеш. А ще ці два дні там була така сильна течія, що могло унести разом з човном – і нічого не зробиш.

Так сталося, що у державі частина населення – це військові, ще частина – це всі волонтери, і частина – ті, хто поїхав за кордон.

– Виходить, місцеві мешканці і стали волонтерами і рятувальниками в одному обличчі?

– Так, вони стали. А хто ще? Немає нікого. Тут така безвихідь. Мені телефонують вранці і кажуть, що пройшло дві доби. Фізіологічно потопельники за дві доби спливають. Зараз вони і почали спливати. Це ті, що були на вулиці. А ще будуть ті, які є в домівках. Мені телефонувала жінка, каже: «Я тільки що бачила жах». Я кажу: «Що сталося?». Вона: «В домівці за вікном видно, як труп плаває». Скільки буде ще таких – ми не знаємо. А їх буде.

Одні казали: «Так, це сволота, вони гроші заробляють», а другі кажуть: «Я дам гроші, тільки врятуйте мене».

– З якою проблемою найчастіше стикаються люди в Олешках зараз?

– Переохолодження… Вчора в лікарні 120 людей було з діагнозом «переохолодження». І це тільки початок.

– Чи є більш детальна інформація про будинок-музей Поліни Райко? Чи вдалося щось врятувати?

– Я скажу дещо цинічні речі. По-перше, якби в мене був вибір, везти одну людину чи будинок-музей Поліни Райко, я би обрав людину, і це не пафосні слова. Це перше. Друге: за будинок заговорили, ця тема активно обговорюється. Але я пам’ятаю історію з цим будинком. Він є приватною власністю, і там ніяк не могли домовитись з господарем, щоб нам його передали.

Активісти, пам’ятаю, казали мені «щось роби». Для простих людей це просто – дістань гроші, піди й зроби. А по бюджетному законодавству все це непросто. За кожну копійку відповідальність. Як це, взяти приватний будинок і почати в нього вкладати кошти? Я особисто був у тому будинку, і вже тоді сама будівля була в такому не дуже належному стані. Тим паче вона знаходилась недалеко від річки. Будинок старий, там сиро, зараз цю будівлю затопило аж під дах. Але я боюсь за інше, що таких будівель у місті сотні. Це будівлі старі, мазанки. Коли відійде вода, чи будуть стояти на місці будинки? Я думаю, що їх просто не стане. А те, що там ці малюнки будуть понівечені водою… Я думаю, що, скоріш за все, так і буде.

– Чи бачили ви в олешківських чатах про евакуацію пости людей про шахраїв з пропозиціями евакуації за 5-8 тисяч гривень. Чи відстежують правоохоронці це питання?

– Я думаю, сказати, що це шахраї, не можна, бо шахраї – це ті, хто беруть гроші і нічого не роблять. А це, скажімо так, ділки. Я бачив сам, бо є практично в усіх місцевих чатах, я спілкуюсь з населенням, черпаю інформацію і звідти теж. І я бачив реакцію людей на це. Одні казали: «Так, це сволота, вони гроші заробляють», а другі кажуть: «Я дам гроші, тільки врятуйте мене». Я не кажу, що вони герої, але Бог їм суддя, для початку.

А чи відстежують правоохоронці – це їх треба питати. Те, що правоохоронці є в цих чатах – це 200%. Це я впевнено кажу.