Фото: Фредерик Дж. Браун/AFP через Getty Image
Оленя Бориса збила машина! Ця подія викликала занепокоєння у багатьох українців. На щастя, рогатий улюбленець соцмереж живий і потроху стає на лапи. Проте ця пригода знову нагадала про те, що дикі звірі іноді перетинають автошляхи. Часто це призводить до трагедій як для тварин, так і для людей.
Як захистити звірів від зіткнення з транспортом і що робити, коли тварина потрапила під колеса – Коротко про розповіла очільниця Центру порятунку диких тварин Наталія Попова.
Коли шлях перетворюється на небезпеку
Щороку кількість машин збільшується, будується дедалі більше швидкісних магістралей. Їх прокладають, розділяючи ліси та природні місця проживання диких тварин. Про їх міграційні шляхи в Україні не піклуються. А весною та восени, під час міграції, тварини часто перетинають шляхи, шукаючи харчі чи партнерів. Особливо небезпечні нічні години, коли видимість обмежена, а швидкість велика.
Засновниця Центру порятунку диких тварин Наталія Попова врятувала тисячі диких тварин, які потрапили під автівки. Фото: ФБ Центр порятунку диких тварин
– Було б добре, щоб швидкісні траси були обнесені сітками, були спеціалізовані переходи для тварин, однак в умовах війни це навряд чи можливо, – пояснює Коротко про керівниця Центру порятунку диких тварин Наталія Попова. – Тому лишається покладатися лише на відповідальність водіїв та дотримання ними швидкісного режиму.
Сценарій подібних інцидентів майже завжди ідентичний: на дорогу посеред лісу раптово вибігає тварина – лисиця, козуля чи олень. У водія є миті на реакцію, і часто цього замало. Удар і – наслідки різні. Для водія – потрясіння та пошкоджений бампер, а для тварини майже завжди смерть або серйозні травми.
– Якщо така ситуація трапилася, благаю, не кидайте тварину напризволяще, телефонуйте на 102, – говорить Наталія Попова. – У поліції є інструкції, і вони знають, кого залучити до допомоги. У Київській області – це ми, в регіонах складніше, оскільки не всюди є експерти саме по роботі з дикими тваринами.
Пані Наталія розповідає, доки на Рівненщині рятували Бориса, на Київщині під колеса машини потрапив борсук. Зараз тварина лікується завдяки волонтерам. Саме вони намагаються врятувати травмованих тварин, організовують перевезення, знаходять ветеринарів. І нерідко стикаються з тим, що тварину неможливо перевезти без чийогось дозволу, але й допомогти їй на місці не виходить. До речі, Наталія Попова не схвалювала перевезення оленя Бориса на лікування до Львова.
– Тому що він би не вижив, – пояснює вона. – Повірте, я бачила тисячі диких тварин, і знаю, що найкраще вони відновлюються в умовах дикої природи.
Інколи тварин все ж таки забирають, наприклад, якщо є загроза, що їх з’їдять хижаки. Проте у випадку з Борисом його опікун Руслан Христюк пообіцяв створити для оленя безпечне середовище.
Результат вже є. Олень пересувається, харчується, п’є, поступово відновлюється.
– Було і буде багато критики та прокльонів на мою адресу, але я не звертаю уваги, тому що намагаюся захистити тварину, – додає Попова. – Мені навіть пропонували гроші, аби я дозволила транспортування Бориса (сміється. – Авт). Але я залишилася при своїй думці. І ще одне. Я не можу заборонити чи дозволити перевозити тварину, лише рекомендую. А вже власник чи опікун вирішує, кого слухати. В даному випадку Руслан Христюк послухав мене.
Рогата зірка соцмереж олень Борис потрапив під машину. Фото: ФБ Домівка врятованих тварин
Європейський досвід
А поки олень Борис видужує у лісах Рівненщини, слід поглянути, як країни Європи захищають диких тварин від ДТП. Там підхід системний.
По-перше, інфраструктура. Спеціальні переходи для тварин, так звані екодуки (зелені мости над трасами) та підземні переходи, дозволяють безпечно перетинати автошляхи. У Нідерландах, Німеччині, Франції такі об’єкти – звичайна річ.
По-друге, огорожі вздовж автошляхів. Вони не дають тваринам виходити на дорогу у небезпечних місцях і спрямовують їх до безпечних переходів.
По-третє, системи попередження для водіїв: знаки зі світловою сигналізацією, датчики руху, які вмикають попередження, коли поблизу є тварина.
І, найголовніше, служби порятунку диких тварин. Це окремі підрозділи або організації, які мають:
- гарячі лінії,
- спеціально навчені бригади,
- транспорт та обладнання,
- доступ до ветеринарної допомоги.
Тобто, якби така ситуація з Борисом трапилася за кордоном, у тій же Франції чи навіть Польщі, питання «що робити і хто рятує?» навіть не виникло б.
Що можна покращити в Україні?
Україна лише починає розуміти масштаб цієї проблеми. Рішення вже відомі, не потрібно винаходити їх заново.
Перш за все, треба створити єдину службу порятунку диких тварин. З чітким планом дій, фінансуванням та повноваженнями. Аби дзвінок про травмовану тварину не губився між інстанціями.
Не обійтися і без змін в інфраструктурі. Нові дороги повинні відразу проєктуватися з урахуванням переходів для тварин. На існуючих потрібно визначати найбільш небезпечні ділянки та встановлювати хоча б базові засоби (огорожі, знаки, освітлення).
І найважче – просвіта водіїв. Адже навіть найкраща система не спрацює, якщо люди нехтують знаками і перевищують швидкість у зонах ризику.
Також влада повинна підтримувати волонтерів, які вже зараз виконують надзвичайно важливу роботу.
Історія оленя Бориса стала своєрідним відображенням нашого ставлення до дикої природи та тварини, яка не може себе захистити. І тут важливо не тільки врятувати оленя. А й розпочати зміни, які зроблять українські шляхи безпечнішими для диких тварин.