Фото: ФБ ДСНС України Підпишіться на нас в Google додати зараз
Ракетний удар по оборонній виставці неподалік Києва, внаслідок якого загинули 11 осіб та близько сотні отримали поранення, наочно продемонстрував надзвичайну вразливість таких подій в умовах війни. Водночас, країна гостро відчуває потребу в проведенні оборонних форумів, адже саме тут відбувається інтеграція найновіших військових технологій до Збройних Сил України. У таких заходах беруть участь десятки вітчизняних та зарубіжних розробників, які безпосередньо на місці, спільно з військовими, формують концепції застосування новітньої зброї в сучасних бойових діях.
Як мінімізувати ризики для життя людей на подібних форумах та яких критичних помилок організаторів не можна припускатися за жодних обставин, журналіст Коротко про з’ясовував у фахівця з питань безпеки, колишнього співробітника СБУ Івана Ступака.
Чому Україна не може відмовитися від оборонних форумів під час війни
– Чому необхідно проводити такі виставки? Яке важливе завдання вирішують ці форуми, що неможливо виконати онлайн або шляхом відправлення дослідних зразків зброї безпосередньо на фронт?
Фахівець з питань безпеки Іван Ступак. Фото: report.az
– Безперечно, вони є критично важливими, оскільки сприяють просуванню процесу впровадження нових зразків озброєнь. Це об’єднує на одному майданчику креативних фахівців, які генерують нові ідеї. Це зараз для нас надзвичайно важливо, тому необхідно синхронізувати це завдання з питаннями безпеки. Адже ворог добре усвідомлює: знищення носіїв нових збройних ідей та концепцій є значно важливішим, ніж удар по об’єкту критичної інфраструктури. Такий об’єкт рано чи пізно буде відновлено, тоді як втрата того, хто продукує нові ідеї у сфері військових технологій, може суттєво сповільнити процес впровадження інновацій.
– Отже, де та коли потрібно проводити такі форуми, і чи існують в Україні, що перебуває у стані війни, безпечні локації для подібних зустрічей?
– Так, їх можна і потрібно проводити, і зараз існують два очевидні варіанти. Перший – за кордоном, у найближчих до нас країнах-сусідах, таких як Польща, Чехія чи Болгарія, які висловлюють солідарність з Україною у боротьбі проти російських окупантів. Це найкращий варіант, що дозволить спокійно та без побоювань брати участь у них іноземним інвесторам та розробникам. Як би росіяни цього не прагнули, вони не зможуть атакувати такі об’єкти.
Другий варіант – проведення в самій Україні, але виключно на підземних локаціях, розташованих на відстані не менше 500 кілометрів від лінії фронту. І в найнесподікуваніший для ворога час. Наприклад (дуже приблизно), з першої до п’ятої години ночі на станції метро «Арсенальна» (найглибша станція київського метрополітену). Я вважаю, що організаційно цей процес можна налагодити. І на глибині 100 метрів під землею жоден «Орєшнік» чи «Іскандер» не становлять небезпеки. А згодом так само безпечно можна буде розвезти учасників виставки вагонами до різних станцій метро, коли воно розпочне свою роботу. На мою думку, це ідеальний варіант.
– Як забезпечити секретний маркетинг для подібних заходів, адже противник дізнається про таку подію миттєво через онлайн-сторінки організаторів виставки? Чи можливо публічно рекламувати та просувати такий форум в мережі, щоб залучити інвесторів і розробників, але при цьому гарантовано не викрити захід перед російською розвідкою?
– На жаль, ні. Бо, як кажуть, що знають двоє, те знають уже всі. Ймовірність витоку інформації залишається надзвичайно високою. Навіть якщо захід буде проводитися за спеціальними запрошеннями, гарантувати повну безпеку неможливо.
Навіть приватні запрошення не гарантують безпеку через ризик витоку
– А якщо інформувати про цю виставку учасників не через мережу, а виключно за допомогою особистих повідомлень? Чи може це підвищити рівень захищеності такого заходу від російської розвідки?
– Це можливо, але все одно не забезпечує повного захисту та гарантії безпеки. По-перше, шила в мішку не приховаєш: якщо один учасник отримає навіть приватне запрошення, він почне ділитися цією інформацією та обговорювати захід у відкритому доступі. А російська розвідка має цілі підрозділи, які ретельно відстежують комунікацію у відкритих українських пабліках та профільних спільнотах.
Немає жодних гарантій, що хтось із цих людей, навмисно чи ненавмисно, не розкриє інформацію про місце та час проведення такого заходу. По-друге, неможливо на сто відсотків гарантувати, що навіть у закритих спільнотах до цієї інформації не добереться ворожий агент. Тобто, від інформування в закритих спільнотах ймовірність витоку інформації зменшується, але загроза удару все одно залишається високою.
– Хто несе відповідальність за недбалість під час організації конкретно цієї виставки: приватна асоціація, цивільна влада чи військові органи?
– Зараз важко дати однозначну відповідь, цим займаються відповідні органи. Проте очевидно, що тут не можна виключати жодного з цих трьох чинників.
– Чи не відлякують подібні інциденти іноземних інвесторів українського оборонно-промислового комплексу?
– Ні, я вважаю, що вони тверезо оцінюють усі потенційні небезпечні моменти. Вони, не менше за нас, зацікавлені в ознайомленні з новітніми українськими мілтек-розробками та можливими вигодами від них.
– Який системний висновок має зробити українська оборонна галузь, щоб захистити інженерів та не налякати іноземних партнерів?
– Потрібно точно прораховувати та оцінювати всі ризики, пов’язані з такими заходами. Було очевидно, що подібна виставка під Києвом приверне увагу росіян. Звідси висновок: про подібні заходи необхідно інформувати спеціальні державні органи та отримувати від них відповідний дозвіл. Це можна зробити через місцеву владу або безпосередньо. Розвідувальні та контррозвідувальні служби повинні надавати експертну оцінку рівня безпеки таких подій, оскільки це безпосередньо стосується протидії промисловому та військовому шпигунству. Інших шляхів немає. Лише твереза оцінка рівня загрози та суворе дотримання всіх відповідних вимог безпеки, про які я вже згадував.
У тему
Станом на 27 липня 2026 року, у справі про ракетний удар «Іскандерами» по заході оборонної промисловості в Бучанському районі з’явилися конкретні результати розслідування, офіційні позиції сторін та жорстка критика з боку експертів.
Організатори (асоціація «АРМАДА») наполягають, що проводили закриту «практичну демонстрацію» систем виявлення та перехоплення повітряних цілей, радарів і систем РЕБ. Вони стверджують, що для тестування такого обладнання був вкрай необхідний відкритий простір, тому й обрали приватний спортивний комплекс, або полігон. Організатори категорично заперечують факт розповсюдження адреси в мережі та заявляють, що розсилка була суворо адресною та закритою. Вони висловлюють готовність співпрацювати зі слідством для виявлення шпигуна або точки цифрового злому.
Однак, Генеральний прокурор Руслан Кравченко підтвердив, що захід був організований без будь-яких погоджень з Військовою адміністрацією, Генеральним штабом чи силовими структурами. Слідство встановило, що запрошення надсилалися за 9 днів до заходу, а точні координати місця проведення організатори передали учасникам за 24 години. Наразі СБУ та поліція перевіряють технічні канали зв’язку учасників та організаторів, щоб встановити, як стався витік інформації та яким чином Росія отримала координати для миттєвого удару.