Фото: wikipedia.org
“Це не звичайна повінь, це щось інше”, – так висловлюються користувачі соцмереж щодо трагедії в Непалі. Попередні відомості вказують на те, що з гір у долину Лхенде-Кхола зійшла льодовиково-кам’яна маса, яка перетворилася на суміш води, льоду, каміння та бруду. Деталі трагедії – у матеріалі Коротко про.
Що то було?
Місцеві мешканці розповідали, що бачили величезну стіну води, бруду та каміння. За словами начальника митниці Раджендри Дхунгани, потік виглядав як майже 100-метрова хвиля і за лічені миті зруйнував ринок Тимурі в Расуві. Потік з’явився настільки раптово, що автоматичні гідрологічні станції були знищені, перш ніж встигли передати сигнал. Нижче за течією попередження вдалося надіслати вже після отримання інформації, і влада вважає, що це могло врятувати сотні людей у Нувакоті та інших регіонах.
Зв’язок із низкою туристичних груп обірвався негайно. Саме тому влада спочатку фіксувала людей як «поза зв’язком», не маючи можливості встановити, чи вони загинули, чи врятувалися самостійно, чи евакуювалися в інше місце. На 27 серпня, як повідомляє Reuters, кількість зниклих після повені сягнула 826 осіб, а влада Тибету повідомляє ще про сотні зниклих.
Над питанням, що це сталося, розмірковують усі – від метеорологів до провидців. Спочатку йшлося про землетрус, що спровокував сходження льодовика. Однак потім з’ясувалося, що сила обвалу була такою, що сейсмоприлади зареєстрували його як 5-бальний землетрус.
Потім припустили прорив дамби у Китаї, але ця версія також не знайшла підтвердження. Версію про зливи відкинули в Департаменті гідрології та метеорології Непалу, оскільки жодні зливи не могли пояснити таку повінь.
«У деяких місцях Расуви за попередні 24 години випало не більше ніж 7 мм опадів. Ознак екстремальних опадів не було ні в постраждалому районі Непалу, ні на відповідній стороні Китаю», – повідомили непальські гідрологи.
За справу взялися «експерти з потойбіччя»: вони висували як причину використання кліматичної зброї, так і помсту бога Шиви за скупчення різноманітних людей біля підніжжя священної гори Кайлас (хоча до неї – десятки кілометрів). Скупчення негативної людської енергетики як причина обвалу також цілком серйозно обговорюється в Мережі.
Поки що не названо точної причини, але експерти схиляються до кліматичного фактора: навесні стало відомо, що льодовики Гіндукуша та Гімалаїв втрачають лід приблизно вдвічі швидше, ніж це відбувалося після 2000 року. І це вже не перший епізод у цій гірській місцевості: влітку минулого року в тому ж районі сталася інша руйнівна повінь, яку пов’язували зі швидким спорожненням льодовикового озера в районі Лхенде. Тобто одна й та сама річкова система зазнає повторних високогірних катастроф. І тому вчені побоюються ризику прибуття другої хвилі потоку з гір.
Серед постраждалих – сотні місцевих мешканців та цілі групи туристів. Фото: Prakash MATHEMA/AFP via Getty Images
Скільки людей пропало
Спочатку було відомо про 384 туриста, з якими не вдавалося зв’язатися: 291 іноземець та 93 громадяни Непалу. Потім цифри почали зростати і на середину дня 27 серпня досягли позначки 826 осіб.
Окремо Китай повідомив про 558 зниклих в окрузі Гіронг (там знаходиться імміграційна служба, яка реєструє приїжджих), причому близько 260 із них – іноземці. Таким чином, сумарна кількість зниклих по обидва боки кордону наблизилась до 1400–1500. Це місцеві жителі, чиї будинки стояли вздовж річки. Також – військовослужбовці армії Непалу та поліцейські, робітники енергетичних об’єктів. І звичайно, туристи та паломники.
Через цей район проходить найважливіший коридор між Катманду та Тибетом. По ньому туристи прямують до Тибету, зокрема до гори Кайлас та озера Манасаровар. Саме тому в зоні лиха одночасно опинилися туристичні групи із різних держав. Reuters прямо пише, що селевий потік вдарив по дорозі, якою користуються туристи та паломники, що прямують до Лхаси.
Людей було не просто багато, а дуже багато. По-перше, цими днями проходили поїздки до озера Держаікунда в самому Непалі. Озеро знаходиться на висоті близько 4380 метрів у районі Лангтанг і є одним із головних паломницьких місць індуїстів країни. По-друге, 28 серпня у Непалі відзначається Джанай Пурніма – важливе індуїстське свято. Цими днями прочани зазвичай і вирушають на озеро Госаікунда, щоб зробити там ритуальне обмивання. Звідси й версії про гнів бога Шиви.
З гір обрушилася льодовиково-кам’яна маса, перетворившись на місиво з води, льоду, каміння та бруду Фото: Prakash MATHEMA/AFP via Getty Images
Списки зниклих вже є
За оновленими непальськими даними на 27 серпня, серед зниклих іноземних туристів найбільше людей з Індії (177 осіб), США (63 особи) та України (53 особи). Крім них, у списках зниклих числяться громадяни Австралії, Великобританії, Канади, Німеччини, Сінгапуру, ПАР, Малайзії, Японії, Нової Зеландії та інших країн.
Також МЗС України повідомляє, що непальська поліція шукає ще одну групу із 46 українських туристів. Українські посольства в Індії та Китаї координують пошуки, поки даних про загиблих чи поранених українців немає.
У Мережі повідомляють, що частина українців була у складі групи, що вирушила на ретріт під керівництвом київського психолога Ірини Блонської (до речі, яка активно працює і з російськими клієнтами) /ua/incidents/a735153-navodnenie-v-nepale-i-tibete-ne-vykhodit-na-svjaz-hruppa-ukraintsev-otpravivshajasja-na-retrit.
Також у телеграм-каналах називають імена інших зниклих у Непалі українців – списки можна знайти, наприклад, у телеграм-каналі « Пошук Китай/Непал » або у групі « НепалІя ». Там уже з’явилася інформація, що деяким вдалося зв’язатися зі своїми рідними з огляду на те, що сіль зруйнував вежі зв’язку в Непалі.
Інші посольства та консульства повідомляють про своїх зниклих громадян: паломник з Австралії 61-річний Кумар Сампат прямував у паломництво до гори Кайлас, також у зведеннях є двоє хлопчиків 11 і 14 років, які, ймовірно, перебували з батьками в тій же поїздці. У Великій Британії серед зниклих також називалася 13-річна дівчинка, троє чоловіків і семеро жінок, а також двоє громадян Ірландії, які опинилися в тій же зоні.
Зрозуміло, що люди опинилися в епіцентрі трагедії не хаотично. Значна частина була учасниками організованих туристичних та паломницьких програм. Частина з тих, хто знаходився там, планували пройти кордон і побувати біля підніжжя гори Кайлас – хтось сфотографуватися, а хтось помолитися.
За офіційними даними, підкорити Кайлас ще нікому не вдавалося. Фото: wikipedia.org
Кайлас не підпускає до себе нікого
Гора Кайлас знаходиться у Західному Тибеті, на території, контрольованій Китаєм. Її висота – близько 6638 метрів. Біля неї розташоване озеро Манасаровар. Обидва об’єкти включені Китаєм до попереднього списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як частина комплексу священних гір та озер.
Кайлас – одна з небагатьох великих гірських піків світу, на який немає підтвердженого успішного сходження. По-перше, тому що в буддизмі Тибету Кайлас вважається місцем перебування бога Шиви, що робить вершину священною одночасно для індуїзму, буддизму і джайнізму. Прочани не підкорюють вершину, вони обходять її по колу – здійснюють кору, або парікраму. По-друге, вона наднебезпечна навіть для досвідчених альпіністів.
Кора навколо Кайласа – приблизно 52–53 кілометри. Для більшості паломників це 3-денний перехід без підкорення вершини. Коштує це задоволення чимало: тільки сухопутна програма з Катманду коштує понад 2000 доларів, а ще треба дістатися столиці Непалу та перечекати там кілька днів акліматизації у готелях чи таборах.
Але для віруючих, а також для численних шанувальників ретритів це не перешкода. Кайлас щороку притягує людей, які готові їхати через один із найважче доступних регіонів Азії не заради фотографії з вершиною, а заради того, щоб обійти її.