700-тисячна армія України після війни: у що обійдеться безпека всієї Європи

Фото: ФБ Генеральний штаб ЗСУ

Війна перетворила Україну на державу з однією з найбільших армій на континенті. Якщо до 2022 року лави Збройних сил нашої держави нараховували дещо більше 260 тисяч осіб, то під кінець 2025-го президент Володимир Зеленський говорив про 880-900 тисяч бійців, котрі обороняють Україну. Коротко про – про те, яка військова сила потрібна нашій державі і що для цього варто здійснити.

Одна з провідних

Після зустрічі « коаліції бажаючих » Україна, Франція та Сполучене Королівство офіційно скріпили підписами декларацію про розташування західного контингенту на теренах нашої держави. Іншими словами, передбачається формування багатонаціональних сил задля гарантування безпеки України. Так само виникла домовленість, що чисельність української армії після завершення війни складатиме до 700 тисяч осіб. Про це повідомив президент Франції Еммануель Макрон.

Наразі з декларацій та домовленостей не зовсім ясні права цього контингенту та його підпорядкування. Простіше кажучи – хто забезпечуватиме таку чисельність військовослужбовців? Лише Україна? Європа і Великобританія?

Цифра у 700 тисяч армійців навряд чи страшить Україну, тим паче в умовах вірогідного завершення бойових дій – чому б і не відслужити… З точки зору суто чисельності, українське військо вже зараз є одним з найбільших у Європі. Перша – зрозуміло хто, там кількість «гарматного м’яса» досягає майже півтора мільйона. Далі ми, після нас Польща та Франція з приблизно 216 та 204 тисячами «багнетів» відповідно. Згодом чисельність регулярних військ стає значно меншою.

В Україні зараз служить біля 2% населення (якщо враховувати загальну чисельність 40 млн), у той час як для більшості країн ЄС цей показник ледь перевищує 0,5%, максимум 1%. У мирний час подібні числа були б ознакою глибокої мілітаризації країни. За умов повномасштабної війни і навіть можливого миру з непередбачуваним та агресивним сусідом поруч – це питання виживання.

Армія України стане захистом усього континенту?

Європейські політики все частіше підкреслюють: навіть після припинення активних бойових зіткнень Україна не зможе дозволити собі радикальне зменшення армії. Занадто слабкі Збройні сили України означали б значний ризик реваншу і нового витка війни. Не будемо забувати, що поруч з Україною напівбожевільний сусід, який невпинно біднішає. Занадто потужна армія – це серйозний тягар для економіки та суспільства. Тому в європейських столицях українську армію все частіше розглядають не стільки як військове формування держави, що воює, а як довготривалий фактор стримування у Східній Європі.

Але чим довше триває війна, тим очевидніше – безкінечне нарощування чисельності неможливе. Ключовим стає не число бійців, а спроможність держави підтримувати їхню підготовку, боєздатність, ротацію і соціальний захист.

Саме тому західні аналітики все частіше говорять про трансформацію українського війська. Майбутнє бачать не в нескінченній мобілізації, а в більш стійкій моделі, де професійне ядро ​​поєднується з підготовленим резервом. Для України це означає важкий вибір між військовою необхідністю і межами людського ресурсу.

На цьому тлі питання фінансування армії стає не менш важливим, ніж питання її чисельності. Україна сьогодні витрачає на оборону понад третину свого ВВП, майже 34% – це показник, який не має аналогів у світі.

Задля порівняння: країни НАТО роками сперечаються через зобов’язання витрачати 2% ВВП на оборону, а для багатьох європейських суспільств навіть цей рівень залишається відчутним. Підняття планки до «військових» 5% ВВП на оборону країни взагалі може спричинити безлад в країні. Приклад перед очима: українська економіка, що працює в режимі військового виживання, а значна частина соціальних видатків підтримується за рахунок міжнародної допомоги. Європейцям таке не пережити, вони війни вже не пам’ятають. Допомагають – і на цьому дякуємо!

Тому ніхто там навіть не згадає про пряме фінансування ЗСУ, нехай українці хоч тричі загинуть, обороняючи східний кордон Європи. Постачання озброєння, навчання, трохи грошей на соціалку – на це Європа згодна, це не потребує напружень та політичної волі. Хоча є якісь мадяри та словаки, які категоричні у своєму «ні» стосовно військової підтримки Україні.

Ніхто, крім держави Україна, нині не фінансує армію України. Але питання – чи справедливо вимагати від держави, яка захищає не тільки себе, а й східний кордон Європи, нести цей тягар самотужки? – вже піднято і вже спричинило до життя певні розумові процеси.

Чи посилатимуть європейські країни до нас свої контингенти, чи обмежаться спостерігачами – поки що незрозуміло. Фото: ФБ Генеральний штаб ЗСУ

Усвідомлюють – усвідомлюють, але нічого не роблять

Відповіді немає і не очікується в найближчому майбутньому. Просте рішення – використовувати прибутки від заморожених російських активів, а також створення довгострокових європейських оборонних фондів, збільшення програм безпеки, кредити врешті-решт – нескінченно обговорюється і поки що безрезультатно.

Однак вже Європа поступово починає розуміти, що українська армія – це не зовнішній проєкт, це не десь там, а елемент її власної безпеки десь тут. А ось скільки часу знадобиться країнам на перехід від усвідомлення до дій – ніхто не скаже. Тієї самої політичної волі не вистачає.

Основне питання, яке залишається відкритим, виходить далеко за межі українського війська. Чи готова Європа визнати, що безпека на континенті більше не є безкоштовною, і що українська армія – це не лише український, а й загальноєвропейський проєкт?

Щоб мати армію у 700–800 тисяч осіб, Україні потрібна величезна мобілізаційна база: центри підготовки, запаси спорядження, логістика тощо. Наразі ми маємо дефіцит придатних за віком для служби чоловіків і жінок плюс відтік робочої сили через еміграцію та втрати. Як за таких обставин набирати нові формування? Як мінімум для цього мають бути припинені військові дії, щоб біженці повернулися додому… І ця місія, на жаль, поки що нездійсненна.

Офіційно

– “Коаліція” домовилася про продовження критично важливої ​​довгострокової військової допомоги та озброєння ЗСУ для забезпечення їхньої стійкої боєздатності, оскільки вони залишаються першою лінією оборони та стримування. Це включатиме, але не обмежуватиметься: довгостроковими оборонними пакетами; підтримкою у фінансуванні закупівлі зброї; продовженням співпраці з Україною щодо її національного бюджету на фінансування Збройних сил; доступом до оборонних складів та наданням практичної і технічної підтримки Україні у будівництві оборонних укріплень, – зазначено у Паризькій декларації « коаліції охочих », підписаній 6 січня 2026 року.

На тему

Чисельність армій Європи

• Євросоюз – 1,4 мільйона осіб
• Росія – 1,3 мільйона
• Україна – 900 тисяч
• Франція – 200 тисяч
• Великобританія – 185 тисяч
• Німеччина – 182 тисячі
• Італія – 166 тисяч
• Іспанія – 133 тисячі
• Угорщина – 37 тисяч
• Бельгія – 34 тисячі
• Нідерланди – 33,6 тисячі
• Чехія – 283 тисячі
• Швеція – 14 тисяч
• Фінляндія – 12 тисяч
• Латвія – 8 тисяч
• Естонія – 7 тисяч