Фото: pexels.com (ілюстративне)
Українські «бойові комарі» знову на слуху. Перед завершенням своєї каденції на посаді директора Національної розвідки США, Тулсі Габбард знову підняла тему біолабораторій, які, як стверджується, фінансуються Сполученими Штатами у 30 країнах, включаючи Україну. Незважаючи на те, що журналісти-розслідувачі викрили підполковницю в маніпуляціях, а Міністерство охорони здоров’я та Міністерство закордонних справ України офіційно спростували існування установ, здатних до виробництва біологічної зброї, ця тема продовжує роздуватися в інтересах Кремля.
Про походження цієї історії та реальний стан справ, Коротко про допоміг розібратися директор Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, академік Сергій Комісаренко.
Як відшкодування за меморандум
Сергій Комісаренко. Фото: ФБ Сергій Комісаренко
– Тулсі Габбард озвучила тезу, що вже давно поширюється росіянами. Хоча вона йде з посади, їй слід було б нести відповідальність за надані розвідкою дані. Ще три роки тому, в Женеві я заявляв, що твердження про біолабораторії в Україні, де можливе виробництво біологічної зброї, є щонайменше неграмотним. Для створення біологічної зброї потрібен рівень BSL-4, найвищий рівень біологічної безпеки. В Україні ж немає жодної лабораторії навіть рівня BSL-3, тобто передостаннього. Єдина лабораторія BSL-3 в Одесі призначена виключно для навчальних цілей, – пояснює вчений.
Однак, диму без вогню не буває. Документ, на який, ймовірно, посилалася пані розвідниця, справді існує. Його витоки сягають Будапештського меморандуму. У 2005 році два американські сенатори – добре відомий в Україні Річард Лугар та тоді ще маловідомий Барак Обама – прибули до Києва для підписання угоди між Міністерством оборони США та українським Міністерством охорони здоров’я.
– Лугар активно підтримував Україну, але був проти її володіння ядерною зброєю, що тоді було поширеною думкою, – продовжує Сергій Комісаренко. – Однак, відчуваючи відповідальність за ядерне роззброєння України, він ініціював програму допомоги для зниження біологічних загроз (подібна допомога була запропонована кільком іншим країнам колишнього СНД, зокрема Грузії. – Ред.). Йому вдалося забезпечити значне фінансування, орієнтовно пів мільярда доларів, для будівництва двох об’єктів рівня біобезпеки BSL-3. Один призначався для МОЗ, інший – для сільськогосподарського сектору, зокрема для ветеринарної медицини. Крім того, Сполучені Штати зобов’язалися модернізувати оснащення всіх обласних санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) та Кримської республіканської, а також ветеринарних установ.
З проєкту на пів мільярда доларів використали лише 15 мільйонів
Проте, реалізації масштабних проєктів перешкодила Служба безпеки України (СБУ). Її аргументація полягала в тому, що американці нібито прагнуть отримати всю інформацію, якою володіють українські медики та біологи, а також сконцентрувати патогени в одному місці, що становило б ризик…
– Йшлося, нагадаю, виключно про будівництво біолабораторій рівня безпеки BSL-3. Рівень BSL-4 нам не був потрібен, оскільки Україна ніколи не займалася розробкою біологічної зброї і не мала таких намірів, – наголошує Сергій Комісаренко. – Однак через ці розбіжності все так і залишилося на папері. З величезної суми було освоєно близько 15 мільйонів доларів на підвищення рівня безпеки Київської центральної санітарної станції, яка тепер є Центром громадського здоров’я, та частково для протичумного інституту в Одесі. Було встановлено обладнання, що відповідає рівню BSL-3, але лабораторія так і не стала повноцінно функціонуючою, оскільки не пройшла обов’язкову міжнародну сертифікацію. Наразі вона використовується в освітніх цілях – для демонстрації методів роботи з патогенами.
Проте, від ініціативи Лугара повністю не відмовилися. У 2009 році на засіданні Ради національної безпеки і оборони України був представлений звіт про незадовільний стан біологічної безпеки в країні.
– У рекомендаціях зазначалося про необхідність відновлення співпраці з американською стороною, і тодішній президент Віктор Ющенко видав відповідний указ. Однак уряд, очолюваний Юлією Тимошенко, проігнорував це розпорядження, – пояснює експерт.
Після виборів 2010 року протидія ініціативам сенатора Лугара виходила вже від росіян та підконтрольного їм Віктора Януковича.
Зверніть увагу: Тулсі Габбард не згадувала про біологічну зброю. Вона говорила про біолабораторії та потенційну небезпеку їх руйнування під час війни. Теза про «бойових комарів», заражених птахів та інші нісенітниці набула поширення навесні 2022 року як один із аргументів для виправдання агресії з боку нашого східного сусіда. Нині росіяни можуть активно просувати цю тему, щоб відвернути увагу від подій, що насправді відбуваються на їхній території.
Карта, яку представила Тулсі Габбард нібито у якості доказу існування в Україні 120 біолабораторій, що фінансуються США (зверніть увагу, де знаходиться Київ). Скріншот
Прямих доказів немає, але…
– Установами, що займаються патогенними організмами, називають біолабораторіями. Біологи використовують їх у різних сферах, зокрема в генній інженерії та медицині. Наприклад, для виробництва інсуліну застосовується кишкова паличка Escherichia coli. Вона вважається умовно-патогенною, оскільки існують різні її штами. Escherichia coli є постійним супутником нашого життя, але іноді може стати патогенною та спричинити захворювання. Спалах такої інфекції спостерігався в Європі у 2011 році, – зазначає Сергій Комісаренко.
У СРСР активно проводилися дослідження з розробки біологічної зброї у спеціалізованих лабораторіях. Однак усі ці установи розташовувалися на території Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (РРФСР). Після розпаду Союзу, коли президентом Росії став Борис Єльцин, він визнав наявність біологічної зброї в Російській Федерації та заборонив подальші розробки. Секретні інститути стали доступними для міжнародних інспекцій.
– Після приходу до влади Путіна у 2000 році ці установи знову закрили. У 2024 році видання The Washington Post опублікувало інформацію про відновлення Росією розробки біологічної зброї, – продовжує Сергій Комісаренко. – Хоча прямих доказів немає, про це свідчать розповіді вчених, які покинули Росію. Мій друг, професор Володимир Зав’ялов, який зараз перебуває у Фінляндії, раніше працював у Сімферополі, потім переїхав до Москви, де захистив дисертацію і став директором Інституту інженерної імунології в Любучанах. Тільки він знав, що інститут займався розробкою зброї на основі чумної палички, і кінцевою метою було створення невиліковної хвороби. Співробітники ж вважали, що працюють над створенням препаратів та інших засобів для боротьби з чумою.
За словами вченого, американці наразі ведуть спостереження за закритим інститутом у Сергієвому Посаді. Нові димарі, фільтри для води та інше обладнання, помічені на супутникових знімках, свідчать про можливе створення тут біолабораторії для агресивних цілей. Сергій Комісаренко також згадує, що минулого року під час наукової конференції в Казахстані колишній заступник міністра оборони США Ендрю Вебер також висловлював думку про те, що Росія веде розробку біологічної зброї.