Фото: ФБ Український ветеранський фонд Підпишіться на нас в Google додати зараз
Призначення Віталія Кіма на посаду міністра викликало значний резонанс серед ветеранів. Це не було зумовлено особистими упередженнями до колишнього голови Миколаївської ОДА. Фронтовиків обурив той факт, що міністерство, яке опікується ветеранами, знову очолив “тиловик”, хоча й з репутацією ефективного управлінця. Ветерани надають перевагу очільнику, який пройшов бойовий шлях. Навіть на символічних акціях протесту, пов’язаних із відставкою Михайла Федорова, лунали гасла: «Ветерана, а не Кіма».
Проте, це кадрове питання вже вирішено, і новий міністр розпочав виконання своїх обов’язків. Які очікування покладають на Віталія Кіма на його новій посаді – читайте в матеріалі Коротко про.
«Наразі спостерігаємо…»
Початок діяльності Віталія Кіма на новій посаді ознаменувався установчими зборами Ради ветеранів війни за незалежність України. Цей консультативно-дорадчий орган було створено наприкінці січня поточного року, а його формування та початок роботи припали на період після звільнення Наталії Калмикової. До складу Ради увійшли 27 представників з усіх областей України, міст Києва, Севастополя та Криму. Зазначалося, що делегати були обрані та затверджені шляхом голосування ветеранами на відкритих обласних виборах.
Чи то випадковий збіг, чи ретельно прорахований крок, але ця подія зіграла на руку новому міністру. Сам факт існування дорадчого органу сприймається як свідчення готовності Віталія Кіма до діалогу з ветеранами. Однак, існують побоювання, що захід може перетворитися на звичайну формальність. Коментатори вказують на непрозорість процедури голосування, а також на те, що представники областей – це люди, маловідомі широкому загалу, і, відповідно, не викликають значної довіри. Загальний настрій залишається стриманим.
– Першочергове завдання нового міністра – це розробка графіка зустрічей з ветеранами на місцях. Це дозволить йому не лише отримати загальне уявлення, але й дізнатися від конкретних людей про реалії, з якими він стикається, з ким і над чим йому належить працювати, – зазначає колишній десантник, засновник громадської організації «Міцні 300» Андрій Кучер. – Після цього ми очікуємо почути від Віталія Кіма бачення міністерства щодо подальшого розвитку ветеранської політики. Важливо зрозуміти напрямок руху та визначити нові пріоритети. При цьому необхідно зберегти системний підхід, аби не були забуті, зруйновані, а навпаки – розвивалися вже досягнуті позитивні зміни.
Наш співрозмовник належить до тих, хто переконаний: на п’ятому році війни вирішувати проблеми ветеранів має людина, яка сама пройшла через бойові дії. Однак, Андрій Кучер визнає, що попередня очільниця міністерства, Наталія Калмикова, хоч і не була ветеранкою, проте продемонструвала себе як сильний управлінець.
– Вона вміла організувати роботу. Хоча були питання до якості, доводилося діяти в певних обмеженнях, зокрема фінансових. Яким керівником буде Кім, ще належить побачити. З нами ніхто не консультувався, призначення не було пояснене чи обґрунтоване. Ключовим є ознайомлення з програмою розвитку Мінвету. Це дасть розуміння, чи є новий керівник технократом, чи людиноорієнтованим. Поки що ми спостерігаємо…
Створення гідних конкурентів
Міністерство у справах ветеранів, незважаючи на свій відносно молодий вік (через кілька років мине 8 років від його створення), вже змінило п’ятьох керівників. Віталій Кім став шостим на цій посаді. Якщо йому вдасться зберегти її на кілька років, коло викликів, з якими доведеться працювати, лише зростатиме. Станом на 1 травня 2026 року статус ветерана мають понад 2 мільйони осіб. Очікується, що після завершення війни кількість ветеранів та членів їхніх сімей може сягнути 5–6 мільйонів і більше. Це значна частина суспільства, яка вимагатиме до себе уваги, зокрема, й у сфері державного управління.
Несподівано Віталій Кім сам опинився в непростій ситуації. В соціальних мережах поширюються цитати з його інтерв’ю виданню «Главком», де він закликав військових утримуватися від політики, пояснюючи це тим, що вона їм не цікава, а більшість з них страждає від ПТСР, має завищені очікування та загострене почуття справедливості, що може перешкоджати ефективній політичній діяльності. «Нам потрібні інтелектуальні лідери та депутати, здатні повноцінно, а не однобоко функціонувати». Зараз ці висловлювання трактуються як прояв зневаги до ветеранів та применшення їхнього потенціалу. Соціальні мережі вимагають від нового міністра мінімум – вибачень, максимум – виправлення ситуації.
– У майбутньому бажано виховати більше ветеранів, які б стали беззаперечними конкурентами для таких управлінців, як Кім. Для цього необхідне розширення освітніх лідерських програм та зміцнення довіри з боку влади на всіх рівнях, – переконаний Андрій Кучер. – Це дозволить уникнути такого вакууму між ветеранами та ефективними фахівцями з тилу під час прийняття відповідальних кадрових рішень.
Ветеранський простір – гарна й важлива ініціатива, тільки мало ветеранів про неї знають. Фото: ФБ Ветеран Черкаси
«Припинити створювати ілюзію ефективності»
Залишаючи посаду, Наталія Калмикова представила детальний перелік досягнень: фахівці з підтримки ветеранів, цифровізація послуг, створення ветеранських просторів тощо.
– Моє головне побажання: припинити створювати враження успіху без реального наповнення, – говорить голова правління ГО «Ветерани російсько-української війни «Честь Маю» Сергій Головко. – Візьмемо, наприклад, ветеранський простір. Формально все виглядає правильно: фахівець з питань ветеранів очікує на прихід численних колишніх військових. Але практика свідчить про інше.
Сергій Головко згадує, що у своїй Черкаській області він особисто звертався до громад щодо кількості ветеранів, які хоч раз скористалися послугами такого простору, скільки з них отримали допомогу, скільки ветеранів працюють у місцевих органах влади.
– У деяких об’єднаних територіальних громадах навіть не мають точних даних про кількість зареєстрованих ветеранів. Тож, як можна говорити про результативність, якщо ми не знаємо, скільки людей її потребують? Наприклад, витрачено 2 мільйони гривень на рік на ветеранський простір, а послугами скористалися лише десять ветеранів. Охоплення мінімальне – 1-2 відсотки. Багато хто не звертається самостійно, замикається у собі. Людей потрібно активно шукати, простягати їм руку допомоги, підтримувати, інформувати про доступні можливості. Складається враження, що проблемами ветеранів займаються всі, окрім самих ветеранів.
За оцінками Сергія, кількість ветеранів, які знайшли стабільну роботу, є незначною. Держава надає гранти на розвиток бізнесу, але отримання фінансування не гарантує успішного старту.
– Дозвольте пояснити на власному прикладі. Ми з дружиною отримали грант від служби зайнятості для ветеранів – величезна подяка за цю допомогу, яка включає й допомогу у складанні бізнес-плану. На цих етапах все проходить гладко. Однак, справжній бізнес починається тоді, коли проєкт починає працювати. У нас магазин квітів. За кілька будинків є ще один такий же – мереживний. Чому клієнти мають обрати нас, а не конкурентів? Держава не сформувала чіткого меседж про необхідність підтримки ветеранського бізнесу, не виділила його через рекламу. Чи так складно створити привабливі наліпки, рекламний ролик, що запам’ятовується? Держава прагне, щоб ветерани отримували більше грантів, але для цього потрібні успішні кейси. Наразі ветерани не дуже активно звертаються за грантами, оскільки сумніваються у своїх силах досягти успіху. Справи у більшості далекі від ідеалу.
Ветеранів підтримують в бажанні відкрити свій бізнес – але цієї допомоги не завжди достатньо. Фото: ФБ Український ветеранський фонд
…та надзвичайно складна проблема НВМК
Окрім розвитку бізнесу, ветеранам пропонують працевлаштування на комунальних підприємствах, проте заробітна плата там невисока.
– Теоретично, можливо, варто було б запровадити ветеранські доплати? – розмірковує Сергій Головко. – Так, фронтовики отримують пенсію, але значна її частина йде на медикаменти. Перелік безкоштовних препаратів не завжди вирішує проблему, оскільки вони або неефективні, або дуже специфічні. Задекларовані медичні пільги для ветеранів на практиці не завжди діють. Місцева влада часто відповідає: “Ви вже не військовослужбовці, а цивільні”, стосовно пріоритетної госпіталізації. Іноді доводиться чекати на госпіталізацію місяць-два.
За словами Сергія, існують питання й до системи психологічної допомоги. Держава гарантує її надання та фінансування. Однак, психологи є цивільними особами і не завжди мають належну кваліфікацію.
– Буває, що до психолога звертається молода фахівчиня, яка сама починає плакати під час розмови. У нас була ініціатива, яку я сподіваюся підтримають: готувати психологів з числа ветеранів. Дехто має відповідну освіту, інші – хист і бажання займатися цією справою. Можна організувати відповідне навчання, курси. Це дозволить налагодити діалог між людьми, які розуміють один одного. Психолог, який сам пройшов через стресові ситуації війни та подолав їхні наслідки, зможе реально допомогти іншому ветерану. Варто також згадати про проблему алкогольної залежності у багатьох ветеранів після повернення з фронту. Необхідна дієва програма подолання цієї залежності. Бо, наскільки мені відомо, у Черкасах наркологічний диспансер – це суцільний жах. Людина, яка не змогла впоратися з одним травматичним досвідом, може отримати новий.
Рада сімей загиблих захисників та захисниць при Мінветеранів поставила перед міністром низку завдань, які потребують уваги. Звернення від 19 липня містить три сторінки законодавчих ініціатив, спрямованих на подолання певної несправедливості. Аналогічні звернення, ймовірно, надходитимуть і від інших громадських організацій.
Існує ще одна вкрай складна проблема, яка зайшла в глухий кут і яку в кінцевому підсумку доведеться вирішувати, – це функціонування Національного військово-меморіального кладовища (НВМК), навколо якого виникло чимало скандалів та судових процесів. Навесні цього року через високий рівень ґрунтових вод та сильні дощі меморіал було підтоплено, як і передбачали незалежні експерти. Наприкінці січня Верховний Суд визнав незаконним виділення земельної ділянки у Мархалівському лісі під створення НВМК, проте поховання продовжуються.
«Новому керівнику Мінветеранів хочеться побажати мудрості, обачності та політичної сміливості – не повторювати помилок попередників і мати твердість визнати очевидне: НВМК необхідно перенести, доки впертість чиновників та їхнє свавілля не перетворять місце поховання героїв на остаточне святотатство – коли захисників України ховають у воді та болоті, а державні мільярди тонуть разом із ними», – йдеться у зверненні Київського еколого-культурного центру до нового міністра.