Фото: ФБ Валерій Маркус Підпишіться на нас в Google додати зараз
Новопризначений Головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий розпочав кардинальне оновлення кадрового складу армії, приділяючи особливу увагу відродженню вертикальних зв’язків. У цьому контексті ключову роль відіграє інститут молодших командирів — сержантів. Головком розглядає кандидатуру Валерія Маркуса на посаду Головного сержанта ЗСУ, що передбачає відповідальність за реформування сержантського корпусу. Кореспонденти Коротко про досліджували значення цієї ініціативи.
Зв’язуюча ланка між рядовим складом та Головнокомандувачем
Акцент на молодших командирах є цілком обґрунтованим, оскільки сержантський корпус слугує кістяком та рушійною силою будь-якої сучасної армії. Тоді як вище офіцерство займається плануванням операцій та стратегічним прийняттям рішень, саме сержанти втілюють ці накази у життя. Вони ведуть підрозділи в бій, підтримують дисципліну та піклуються про моральний дух кожного бійця. Усвідомлюючи, що ефективна оборона неможлива без міцного молодшого командного складу, нове керівництво робить ставку на тих, хто забезпечує стабільність армії та фронту.
Посада сержанта є найнижчою ланкою командного складу. Однак посада Головного сержанта ЗСУ — це найвища сержантська позиція в країні, що передбачає роль ключового радника Головнокомандувача. По суті, це «генерал усіх сержантів». В умовах нової української армії, побудованої за стандартами НАТО, ця роль трансформувалася з радянського образу «старшини-господаря» до принципово нового статусу.
У новій структурі ЗСУ Головний сержант виступає провідником сучасних військових стандартів НАТО. Він відповідає за розвиток самостійної сержантської вертикалі, де сержант є лідером, а не просто виконавцем наказів офіцерів, та слідкує за дисципліною і морально-психологічним станом війська.
Валерій Маркус не лише особисто відбирає бійців до підрозділів, а й користується у них безмежною повагою. Фото: ФБ Валерій Маркус
Базується в Генштабі, але зобов’язаний регулярно та особисто відвідувати передові позиції
Сержантська вертикаль у новій армії функціонує в синергії з офіцерською. Кожен командир має свого головного сержанта. А Головний сержант ЗСУ посідає вершину цієї піраміди, координуючи всю систему комунікації від низу до верху.
Фізично Головний сержант ЗСУ перебуває у Генеральному штабі. Це найвища адміністративно-стратегічна посада, а не передова. Однак специфіка цієї ролі в новій українській армії суттєво відрізняється від типового «кабінетного чиновника».
Його функціональні обов’язки розділені на два ключові напрямки. Перший — Стратегічний центр (Генштаб), де він безпосередньо взаємодіє з Головнокомандувачем, бере участь у плануванні реформ, розробці військових доктрин та вирішує глобальні кадрові питання на загальнодержавному рівні.
Другий напрямок — це постійний аудит фронту. Головний сержант ЗСУ зобов’язаний регулярно й особисто відвідувати передові позиції, командні пункти бригад та навчальні центри. Його завдання — безпосередньо спостерігати за реальними проблемами військовослужбовців, отримувати об’єктивний зворотний зв’язок «з перших вуст» та доносити цю реальність до кабінетів Генерального штабу.
Отже, Головний сержант ЗСУ, будучи «генералом усіх сержантів», попри сержантське звання, матиме в ієрархії Міністерства оборони та Генерального штабу політичну та адміністративну вагу, співмірну з генеральською. Це не просто виконавець, а керівник найвищої ланки армійської вертикалі. Він представляє «окопну армію» на вищому військовому рівні, спілкуючись з генералами від імені сотень тисяч солдатів.
Чим відомий Валерій Маркус – кандидат на посаду Головного сержанта ЗСУ
На роль «генерала всіх сержантів» нової української армії аналітики пророкують не системного, зручного технократа, а Валерія Маркуса. Це яскрава постать, яка для багатьох «нагорі» є відверто незручною.
Валерій Маркус вступив до лав армії добровільно у 18 років. У складі 25-ї бригади ДШВ брав участь у найскладніших боях за Слов’янськ, Краматорськ, Дебальцеве та Вуглегірськ ще за часів АТО. Був тяжко поранений, після тривалої реабілітації визнаний непридатним до служби та звільнений з армії у 2016 році.
З початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року він повернувся на службу. Воював у розвідці на Бахмутському напрямку, після чого отримав завдання сформувати новий підрозділ. Після звільнення з ЗСУ у 2023 році продовжив службу у лавах Головного управління розвідки (ГУР МО).
Він є одним із творців та символом 47-ї бригади «Магура». Навесні 2022 року Маркус разом із капітаном Іваном Шаламагою заснував 47-й окремий батальйон, який завдяки значній медійній підтримці Валерія швидко перетворився на полк, а згодом — на 47-у окрему механізовану бригаду «Магура». Валерій Маркус особисто займався відбором особового складу до бригади, формуючи внутрішню культуру за стандартами НАТО. Бригада стала однією з найбільш оснащених (саме вона отримала американські БМП Bradley та танки Abrams) і тривалий час вважалася елітним ударним підрозділом.
Маркус є яскравим представником нового покоління військових, який не визнає авторитету погонів без реальних заслуг. У 2023 році він зі скандалом залишив посаду головного сержанта «Магури», відкрито звинувативши вище командування у некомпетентності та «радянських» методах управління. Його потенційне повернення до команди Драпатого демонструє готовність нового керівництва ЗСУ до радикальних армійських реформ.
Якщо типовий штабний офіцер згладжує гострі кути, перетворюючи реальні проблеми на сухі рапорти, то такі особистості, як Маркус, готові донести до Генштабу жорстку реальність без будь-якої цензури.
А ще Валерій Маркус – блогер та письменник. Фото: ФБ Валерій Маркус
До речі
Письменник, блогер та військовий публіцист
Окрім військової діяльності, Валерій Маркус є помітною фігурою в українській поп-культурі. Він має понад півмільйона підписників у соціальних мережах. Його автобіографічний роман про війну на Донбасі «Сліди на дорозі» (вийшов у 2018 році) став одним із найбільш продаваних видань в історії сучасної України.
У липні 2026 року він представив масштабний YouTube-проєкт, присвячений фундаментальній реформі сержантського корпусу, який отримав відверту підтримку від екс-головкома Валерія Залужного. По суті, Маркус уособлює новий архетип українського військового: освічений, вимогливий, який категорично відкидає генеральське самодурство та некомпетентність і здатен спілкуватися зрозумілою мовою як із солдатами, так і з суспільством. Ймовірно, саме завдяки цим якостям Валерій Маркус привернув увагу нового головкома Михайла Драпатого як кандидат на посаду Головного сержанта ЗСУ.